Відповідно до статті 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів, за відтворення творів шляхом звукозапису та здачу примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) у прокат, за відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва та порядок їх застосування згідно з додатками N 1 - 3.

2. Установити, що передбачені цією постановою ставки авторської винагороди є мінімальними для визначених у додатках видів використання творів. Конкретний розмір винагороди, порядок і терміни її виплати визначаються авторським договором між користувачем твору та його автором або особою, яка володіє правами на цей твір, чи організацією, що управляє майновими правами авторів на колективній основі в межах одержаних від них повноважень.

Виплата авторської винагороди бюджетними організаціями повинна здійснюватися у межах коштів, що спрямовуються ними на використання творів, а також бюджетних коштів, які виділяються на закупівлю музичних і драматичних творів, творів образотворчого, декоративно-прикладного, театрально-декоративного й народного мистецтва.

3. Установити, що мінімальні ставки авторської винагороди за відтворення у кінофільмах, на радіо і телебаченні, в газетах і журналах випущених у світ творів літератури, науки і мистецтва, передбачені додатком N 1 до цієї постанови, застосовуються з 1 липня 1994 року.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Ради Міністрів УРСР від 29 березня 1989 р. N 92 "Про ставки авторської винагороди за створення та публічне виконання творів літератури і мистецтва" (ЗП УРСР, 1989 р., N 4, ст. 18; ЗП України, 1992 р., N 6, ст. 135);

постанову Кабінету Міністрів України від 25 травня 1992 р. N 267 "Про авторську винагороду за видання, публічне виконання та інші види використання творів науки, літератури і мистецтва" (ЗП України, 1992 р., N 6, ст. 135; 1992 р., N 12, ст. 298), крім пункту 4;

постанову Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 34 "Про авторську винагороду за створення, використання (тиражування) у промисловості творів декоративно-ужиткового мистецтва" (ЗП України, 1993 р., N 4 - 5, ст. 65).

1. Авторська винагорода за публічне виконання творів і програм на території України нараховується всіма театрально-видовищними організаціями незалежно від кількості місць для глядачів і кількості проданих вхідних квитків, а також всіма організаціями, що відтворюють випущені у світ твори науки, літератури і мистецтва в передачах радіомовлення і телебачення.

Ставки авторської винагороди, передбачені цим додатком, є мінімальними і застосовуються у разі, коли інше не визначене авторським договором і розмір винагороди не є предметом спору між заінтересованими особами.

2. Авторська винагорода за публічне виконання творів, які складаються із частин, що мають самостійне значення (пункти 4-13 розділу 1 цього додатка), нараховується тільки за ту частину твору, яка охороняється авторським правом.

3. Авторська винагорода нараховується незалежно від того, чи звучать твори і програми у виконанні виконавців, чи відтворюються у звукозапису.

4. Багатоактними визнаються твори, що включають не менше двох актів.

Твори, в яких кількість актів не визначена, можуть бути визнані багатоактними за висновком Мінкультури.

5. Твір визнається написаним віршами, якщо не менш як половина тексту, що виголошується зі сцени, викладена у віршованій формі (римованим, білим чи вільним віршем).

6. Кількість актів у творі та обсяг віршованого тексту визначаються за відомостями, одержаними від автора чи особи, що володіє правами на цей твір, чи від організації, що управляє майновими правами авторів на колективній основі, а також відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II цього додатка.

Наявність перерви (антракту) в спектаклі не впливає на визначення кількості актів у творі.

7. Якщо спектакль складається з кількох одноактних чи одноактного і багатоактного твору, винагорода нараховується за кожний твір окремо за визначеною для нього ставкою.

Якщо одноактний твір виконується в концертній програмі, де займає ціле відділення, винагорода за цей твір нараховується за встановленою для нього ставкою і, крім того, нараховується половина ставки, передбаченої за відповідну концертну програму.

Якщо в концерті виконується один акт із багатоактного твору (опери, балету, оперети, п'єси) і займає в програмі ціле відділення, авторська винагорода за це відділення нараховується у розмірі, що дорівнює ставці винагороди за відповідний багатоактний твір, поділений на кількість актів і, крім того, нараховується половина ставки, передбаченої за відповідну концертну програму.

Якщо спектакль складається з багатоактного твору і концертної програми, винагорода за багатоактний твір нараховується за встановленою для нього ставкою і, крім того, нараховується третина ставки, передбаченої за концертну програму.

8. Ставки авторської винагороди за п'єси для дітей (пункт 2 розділу 1 цього додатка) застосовуються не тільки дитячими, а й іншими театрами.

9. За виконання п'єс, створених за мотивами інших творів, у тому числі творів народної творчості, застосовуються мінімальні ставки, встановлені для п'єс-інсценізацій.