1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) електронна транзитна система - електронна система, яку використовують для електронного обміну даними при режимі спільного транзиту, структурованими відповідно до стандартів електронних повідомлень, які використовуються при обміні даними між комп’ютерними системами в комп’ютеризованій транзитній системі, що застосовується договірними сторонами Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року;

2) єдиний транспортний засіб:

автотранспортний засіб (моторний транспортний засіб) разом із причепом (причепами) або напівпричепом (напівпричепами);

рухомий склад залізниці (локомотив разом із з’єднаними залізничними вагонами або платформами);

будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, у тому числі такі судна, які утворюють єдиний ланцюг;

3) митна декларація - митні декларації окремих типів, що відповідають типам митних декларацій, запроваджених Конвенцією про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року;

4) митний борг - обов’язок особи сплатити суму митних платежів щодо товарів, поміщених у режим спільного транзиту;

5) митниця відправлення - будь-який митний орган України, з якого починається переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем;

6) митниця гарантії - митниця, якій надається гарантія для забезпечення сплати митного боргу;

7) митниця призначення - будь-який митний орган України, в якому закінчується переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем;

8) митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости;

9) поміщення товарів у режим спільного транзиту - виконання митницею відправлення митних формальностей з моменту подання митної декларації на товари відповідно до цього Закону до моменту завершення митного оформлення такої митної декларації;

10) режим спільного транзиту - різновид митного режиму транзиту, відповідно до якого товари переміщують під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

11) стаціонарні засоби транспортування - трубопроводи та лінії електропередачі;

12) суб’єкт режиму - підприємство, що забезпечує дотримання умов поміщення товарів у режим спільного транзиту та вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту і декларує такі товари або від імені якого подається митна декларація підприємством, яке надає послуги з декларування товарів, які переміщуються митною територією України.

При цьому підприємство, яке надає послуги виключно з декларування товарів, що переміщуються митною територією України, не несе відповідальності за дотримання митного законодавства щодо режиму спільного транзиту, крім випадків, визначених цим Законом;

13) транзитний супровідний документ - документ встановленої форми, який формується митницею відправлення або авторизованим вантажовідправником для супроводження товарів, випущених у режим спільного транзиту, на підставі відомостей відповідної митної декларації за допомогою електронної транзитної системи.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Митному та Податковому кодексах України.

1. Метою цього Закону є імплементація положень Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року та Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами від 20 травня 1987 року відповідно до зобов’язань України, закріплених Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та впровадження електронної транзитної системи для електронного обміну даними між митними органами України при режимі спільного транзиту.

2. Цей Закон встановлює основні засади організації та здійснення режиму спільного транзиту товарів митною територією України, порядок і умови переміщення таких товарів підприємствами митною територією України в режимі спільного транзиту, здійснення митних формальностей, застосування механізму гарантування сплати митного боргу, застосування спеціальних транзитних спрощень та інші особливості здійснення операцій режиму спільного транзиту.

3. Суб’єкт режиму має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари. У разі переміщення товарів транзитом суб’єкт режиму має право помістити товари в митний режим транзиту відповідно до Митного кодексу України або помістити товари в режим спільного транзиту як різновид митного режиму транзиту відповідно до цього Закону.

4. Дія цього Закону не поширюється на переміщення міжнародних поштових відправлень, які перевозяться відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу, а також на переміщення окремих видів товарів, щодо яких встановлена заборона на їх переміщення через митну територію України.

5. Транзитні переміщення товарів, розпочаті відповідно до цього Закону, повинні бути завершені згідно з цим Законом.

1. Для забезпечення виконання митних формальностей та електронного обміну даними при застосуванні режиму спільного транзиту використовуються електронна транзитна система та електронна система управління гарантіями, які входять до складу інформаційно-телекомунікаційної системи митних органів.

2. Форми електронних повідомлень, а також порядок обміну такими повідомленнями між митними органами та підприємствами, у тому числі при застосуванні спеціальних транзитних спрощень, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням положень Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

Форми та набір даних електронних повідомлень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, з урахуванням положень Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

3. У разі тимчасової відмови електронної транзитної системи або електронної системи управління гарантіями, або єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів митні формальності можуть здійснюватися з використанням документів у паперовому вигляді.

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, визначає заходи для перевірки джерела даних та захисту від незаконного чи несанкціонованого доступу/проникнення до баз даних, знищення чи втрати інформації, заходи з реагування на інциденти, локалізації небезпеки та відновлення роботи електронної транзитної системи в разі порушення інформаційно-телекомунікаційної безпеки та/або кібератаки, у тому числі шляхом здійснення періодичних контрольних перевірок та моніторингу стану безпеки.

Внесення змін і видалення даних здійснюються з урахуванням вимог щодо відображення інформації про причину внесення зміни або видалення інформації, точної дати та часу, а також даних про особу, яка здійснила таку зміну чи видалення інформації.

Інформація та дані зберігаються митним органом, якому така інформація була надана або яким була згенерована, протягом 1095 днів.

2. Захист персональних даних суб’єктів режиму та інших осіб, задіяних в операціях режиму спільного транзиту (сторона зовнішньоекономічного договору, на підставі якого переміщується товар, перевізник (експедитор), утримувач митного складу, митний брокер), а також іншої інформації, що міститься в електронній транзитній системі, здійснюється митними органами в порядку, визначеному законодавством.

3. Інші вимоги щодо додержання конфіденційності даних та інформації застосовуються відповідно до Митного кодексу України та законів України з питань захисту інформації.

1. Суб’єкт режиму зобов’язаний:

1) забезпечити доставку товарів у строки, визначені відповідно до статті 9 цього Закону, до митниці призначення у тому самому стані, в якому вони були пред’явлені та задекларовані митниці відправлення, крім природних змін їхніх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, із збереженням цілісності засобів ідентифікації (у разі їх накладання);

2) надати митниці відправлення та митниці призначення документи та достовірну інформацію, необхідні для поміщення товарів у режим спільного транзиту та завершення такого режиму відповідно до частини першої статті 6 та частини першої статті 14 цього Закону;

3) забезпечити дотримання умов поміщення товарів у режим спільного транзиту та вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, передбачених цим Законом;

4) якщо інше не передбачено цим Законом, надати гарантію забезпечення сплати митного боргу, що може виникнути щодо товарів, поміщених у режим спільного транзиту.

2. Перевізник, що забезпечує переміщення товарів, випущених у режим спільного транзиту, або інша особа, яка одержує товари в рамках незавершеної операції режиму спільного транзиту, зобов’язані забезпечити доставку товарів у строки, визначені відповідно до статті 9 цього Закону, до митниці призначення у тому самому стані, в якому вони були пред’явлені та задекларовані митниці відправлення, крім природних змін їхніх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, із збереженням цілісності засобів ідентифікації (у разі їх накладання).

3. У разі втрати або видачі без дозволу митного органу товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються у режимі спільного транзиту, перевізник несе солідарну відповідальність із сплати митного боргу. Порушення перевізником встановлених відповідно до цього Закону строків доставки товарів, за умови їх фактичної доставки та виконання всіх інших вимог, не створює для суб’єкта режиму та перевізника зобов’язання щодо сплати митного боргу.

У разі виявлення митницею призначення розбіжностей між задекларованими відомостями та фактично доставленими товарами, порушення строків доставки товарів, випущених у режим спільного транзиту, перевізник притягається до відповідальності, передбаченої законодавством України.

1. Декларування товарів у режим спільного транзиту здійснюється шляхом заявлення точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митну територію України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Для декларування товарів у режим спільного транзиту використовуються митні декларації окремих типів, що відповідають типам митних декларацій, запроваджених Конвенцією про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

У разі застосування митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту вимоги Митного кодексу України щодо подання попередньої митної декларації не застосовуються.

2. Митниця відправлення приймає митну декларацію для поміщення товарів у режим спільного транзиту у разі виконання таких умов:

1) митна декларація містить всі дані, необхідні для цілей поміщення товарів у режим спільного транзиту, відповідно до встановленого порядку заповнення митних декларацій;

2) митна декларація супроводжується документами, визначеними статтею 335 Митного кодексу України, а також у випадках, визначених законодавством, - дозвільним документом на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3) митниці відправлення пред’явлені товари, якщо інше не передбачено цим Законом.

3. На вимогу митниці відправлення суб’єкт режиму зобов’язаний надати документи, зазначені у частині другій цієї статті, у вигляді електронних документів або документів у паперовому вигляді чи їх електронних (сканованих) копій, засвідчених кваліфікованим електронним підписом суб’єкта режиму або уповноваженої ним особи.

4. Митні формальності щодо товарів, що поміщуються у режим спільного транзиту, здійснюються в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів. За письмовим зверненням суб’єкта режиму або перевізника від імені суб’єкта режиму митні формальності можуть виконуватися митними органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених Митним кодексом України.

5. Митниця відправлення з метою перевірки відомостей, які містить прийнята митна декларація, має право:

1) перевіряти відповідність відомостей, заявлених у митній декларації, даним, зазначеним у документах, що супроводжують митну декларацію;

2) за потреби вимагати від суб’єкта режиму надання документів, передбачених статтею 335 Митного кодексу України, необхідні для здійснення митного контролю та поміщення товарів у режим спільного транзиту;

3) проводити митний огляд, переогляд та облік товарів;

4) відбирати проби та зразки товарів.

6. Якщо інше не передбачено цим Законом, митниця відправлення зобов’язана перевірити правильність декларування суми митних платежів, що підлягають гарантуванню у процесі оформлення митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту, наявність, чинність та достатність гарантії.

Якщо надана гарантія виявляється недостатньою для забезпечення сплати суми митного боргу, суб’єкт режиму має право надати додаткову гарантію або замінити раніше надану гарантію новою.

7. У разі тимчасової відмови електронної транзитної системи або електронної системи управління гарантіями, або електронного з’єднання між такими системами та системою, яка використовується для подання митної декларації, митна декларація для поміщення товарів у режим спільного транзиту може бути подана у паперовій формі.

8. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів, що поміщуються у режим спільного транзиту, а також особливості виконання митних формальностей у разі застосування митної декларації у паперовій формі встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. За зверненням суб’єкта режиму та з дозволу митниці відправлення відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змiненi або митна декларація може бути відкликана, або визнана недійсною.

2. Порядок внесення змін, відкликання та визнання митних декларацій недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

1. Товари, випущені в режим спільного транзиту, переміщуються до митниці призначення економічно обґрунтованим маршрутом (найбільш безпечним, логістично вигідним та оптимальним за відстанню та/або часом шляхом прямування транспортного засобу).

2. Митниця відправлення вносить до електронної транзитної системи інформацію про маршрут переміщення товарів у межах операції режиму спільного транзиту відповідно до інформації про маршрут, яким планується здійснювати переміщення товарів митною територією України, наданої суб’єктом режиму, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

3. З метою забезпечення контролю за перевезенням товарів автомобільним транспортом митні органи можуть використовувати інформаційні системи і технічні засоби митного контролю, що забезпечують дистанційний контроль за переміщенням транспортних засобів та дотриманням встановленого маршруту переміщення товарів.

1. Митниця відправлення визначає строк, протягом якого товари повинні бути доставлені митниці призначення, з урахуванням виду транспорту, технічних можливостей транспортного засобу, маршруту переміщення товарів, законодавства у сфері транспорту чи іншого законодавства, яке може мати вплив на встановлення строку, та іншої інформації, повідомленої суб’єктом режиму, але не більше строку, визначеного статтею 95 Митного кодексу України.

2. Встановлений митницею відправлення строк, передбачений частиною першою цієї статті, є обов’язковим для інших митних органів, через які відбуватиметься операція режиму спільного транзиту, і не може бути змінений такими митними органами.

3. Порядок визначення строку, протягом якого товари повинні бути доставлені митниці призначення, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Переміщення товарів у режимі спільного транзиту здійснюється із накладанням засобів забезпечення ідентифікації шляхом пломбування окремих вантажних місць або інших пакунків, контейнерів чи транспортних засобів комерційного призначення, якщо інше не передбачено цим Законом. Дані про кількість нанесених митницею відправлення або авторизованим вантажовідправником пломб, а також про індивідуальні ідентифікатори пломб вносяться до митної декларації та до електронної транзитної системи.

2. Для цілей частини першої цієї статті, товари, окремі вантажні місця або інші пакунки, контейнери чи транспортні засоби комерційного призначення мають відповідати таким вимогам:

1) існує можливість надійного та легкодоступного нанесення пломб;

2) характеристики вантажного місця, іншого пакунка та/або конструкція контейнера чи транспортного засобу комерційного призначення не дозволяють непомітно вилучити або додати товари без пошкодження накладених пломб;

3) характеристики вантажного місця, іншого пакунка та/або конструкція контейнера чи транспортного засобу комерційного призначення не містять спеціально виготовлених сховищ (тайників), що можуть використовуватися для приховування товарів.

Порядок допущення транспортних засобів та контейнерів до перевезення товарів під митними пломбами визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Транспортні засоби, причепи, напівпричепи і контейнери (знімні кузови), конструкція яких відповідає технічним вимогам та визнана придатною до пломбування відповідно до положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, вважаються придатними для цілей режиму спільного транзиту та не потребують додаткового допущення до перевезення товарів під митними пломбами.

3. Транспортні засоби комерційного призначення та контейнери, допущені до перевезення товарів під митними печатками та пломбами відповідно до міжнародних угод, стороною яких є Україна, вважаються такими, що відповідають вимогам частини другої цієї статті.

4. У разі необхідності зняття пломби для проведення митного огляду митний орган вживає заходів для повторного пломбування товарів, окремих вантажних місць або інших пакунків, контейнерів чи транспортних засобів комерційного призначення пломбою, еквівалентною за захисними елементами, і зазначає у транзитному супровідному документі та електронній транзитній системі відомості про вжиті заходи та спеціальні ідентифікатори накладених пломб.

5. Вимоги до застосування пломб, що використовуються відповідно до цієї статті, їх характеристик, технічних специфікацій, ведення їх обліку та зберігання, а також порядок накладання таких пломб та особливості виконання митних формальностей встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Засоби забезпечення ідентифікації, визначені статтею 10 цього Закону, не вимагаються, якщо:

1) товари переміщуються авіаційним або залізничним транспортом із застосуванням засобів ідентифікації шляхом нанесення голографічних міток, цифрового, літерного чи іншого маркування, інших ідентифікаційних знаків, що містять номер супровідної авіаційної або залізничної накладної;

2) товари перевозяться навалом або насипом;

3) товари, що перевозяться, є великогабаритними або технічно складними (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо);

4) тара, піддони або інші пакувальні засоби не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, ідентифікація товарів, випущених у режим спільного транзиту, здійснюється за допомогою митного огляду, взяття проб і зразків, складання опису товарів, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідних документів тощо.

1. Після завершення митного оформлення митної декларації товари вважаються випущеними в режим спільного транзиту. У режим спільного транзиту можуть бути випущені лише товари, щодо яких застосовані засоби забезпечення ідентифікації відповідно до статті 10 або 11 цього Закону.

2. Після випуску товарів у режим спільного транзиту митниця відправлення повідомляє визначену митницю призначення, а також суб’єкта режиму про таку операцію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Таке повідомлення ґрунтується на відомостях, заявлених у митній декларації на поміщення товарів у режим спільного транзиту.

3. Митниця відправлення за допомогою електронної транзитної системи роздруковує в паперовому вигляді і надає суб’єкту режиму транзитний супровідний документ з переліком товарів, випущених у режим спільного транзиту. У разі застосування спеціального транзитного спрощення "авторизований вантажовідправник" транзитний супровідний документ з переліком товарів, випущених у режим спільного транзиту, роздруковує відповідний авторизований вантажовідправник після поміщення товарів у режим спільного транзиту.

Форма транзитного супровідного документа затверджується Кабінетом Міністрів України.

Транзитний супровідний документ надається на вимогу митного органу разом із документами, що супроводжують товари відповідно до вимог законодавства.

1. До особливих обставин під час переміщення товарів у режимі спільного транзиту належать:

1) відхилення перевізником від маршруту, визначеного відповідно до статті 8 цього Закону, через незалежні від нього обставини;

2) виявлення перевізником пломб, цілісність яких порушена, або порушення інших засобів забезпечення ідентифікації товарів у ході їх транспортування;

3) вимушене перевантаження перевізником товарів, випущених у режим спільного транзиту, з одного транспортного засобу на інший транспортний засіб через відсутність технічної можливості продовжувати їх транспортування у транспортному засобі, з якого здійснюється перевантаження;

4) існування реальної загрози знищення, безповоротної втрати чи істотного псування товарів, випущених у режим спільного транзиту, що вимагає негайного часткового або повного розвантаження опломбованого транспортного засобу комерційного призначення, яким транспортуються такі товари;

5) особлива обставина, що впливає на можливість суб’єкта режиму або перевізника виконати своє зобов’язання, яке виникло у зв’язку з випуском товарів у режим спільного транзиту;

6) заміна складу єдиного транспортного засобу.

У разі виникнення обставин, зазначених у пункті 3 цієї частини, дії з товарами здійснюються під наглядом митного органу.

2. У разі виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, перевізник зобов’язаний пред’явити товари, випущені в режим спільного транзиту, і транзитний супровідний документ митному органу, найближчому до місцезнаходження транспортного засобу комерційного призначення, яким перевозяться такі товари, у найкоротший термін після виникнення таких обставин. Митний орган вживає необхідних заходів та приймає рішення про можливість або неможливість продовження відповідної операції режиму спільного транзиту, вносить інформацію про виявлені обставини та вжиті заходи до електронної транзитної системи у встановленому порядку.

3. Перевізник не зобов’язаний пред’являти товари, випущені в режим спільного транзиту, і транзитний супровідний документ митному органу, найближчому до місцезнаходження транспортного засобу комерційного призначення, яким перевозяться такі товари, у разі:

1) перевантаження товарів, випущених у режим спільного транзиту, з неопломбованого транспортного засобу комерційного призначення у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті;

2) відкріплення одного чи декількох залізничних вагонів або платформ з технічних причин від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті;

3) зміни тягача наземного (дорожнього) транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті.

У зазначених випадках суб’єкт режиму або перевізник від імені суб’єкта режиму зобов’язаний надати інформацію про відповідні обставини митному органу, найближчому до місцезнаходження транспортного засобу комерційного призначення, яким перевозяться товари. Митний орган вносить інформацію про відповідні обставини до електронної транзитної системи у встановленому порядку.

4. Порядок інформування митних органів про виникнення особливих обставин під час переміщення товарів у режимі спільного транзиту та підтвердження таких обставин визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Після фактичної доставки товарів, випущених у режим спільного транзиту, до митниці призначення суб’єкт режиму або перевізник від імені суб’єкта режиму зобов’язаний пред’явити товари і надати митниці призначення транзитний супровідний документ та інші документи, оформлені у процесі переміщення товарів у режимі спільного транзиту відповідно до цього Закону.

Митні формальності щодо товарів, доставлених до митниці призначення, здійснюються в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів. За письмовим зверненням суб’єкта режиму або перевізника від імені суб’єкта режиму митні формальності можуть виконуватися митними органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених Митним кодексом України.

2. У разі застосування спеціального транзитного спрощення "авторизований вантажоодержувач" після фактичної доставки товарів, випущених у режим спільного транзиту, до авторизованого вантажоодержувача суб’єкт режиму або перевізник від імені суб’єкта режиму зобов’язаний пред’явити товари і надати авторизованому вантажоодержувачу транзитний супровідний документ та інші документи, оформлені у процесі переміщення товарів у режимі спільного транзиту відповідно до цього Закону.

3. Режим спільного транзиту вважається завершеним, якщо товари, поміщені у режим спільного транзиту, разом з транзитним супровідним документом та іншими документами, оформленими у процесі переміщення товарів у режимі спільного транзиту, пред’явлені митниці призначення або авторизованому вантажоодержувачу.

4. Транзитний супровідний документ зберігається митницею призначення протягом 1095 днів з дня завершення у цій митниці митних формальностей щодо товарів, випущених у режим спільного транзиту.

5. У разі якщо товари, випущені у режим спільного транзиту, доставлені до митниці призначення або до авторизованого вантажоодержувача після завершення строку, встановленого митницею відправлення відповідно до статті 9 цього Закону, суб’єкт режиму вважається таким, що дотримався строку, якщо він або перевізник належним чином підтвердить, що затримка сталася внаслідок аварії, особливих обставин або обставини непереборної сили.

6. Після доставки товарів митниця призначення визначає форми та обсяги контролю щодо товарів, випущених у режим спільного транзиту, достатні для забезпечення дотримання вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, на основі результатів аналізу ризиків з урахуванням інформації, що міститься у відповідній митній декларації та електронній транзитній системі.

Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їхніх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Порядок здійснення митних формальностей у митниці призначення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

7. Під час виконання митних формальностей у митниці призначення за зверненням суб’єкта режиму або перевізника від імені суб’єкта режиму митниця призначення засвідчує розписку, яка підтверджує пред’явлення товарів і транзитного супровідного документа митниці призначення.

Така розписка не може використовуватися як альтернативний доказ належного завершення режиму спільного транзиту.

Форма розписки та порядок її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

8. Режим спільного транзиту вважається завершеним належним чином, якщо митниця призначення не виявила розбіжностей між даними, що містяться у митній декларації та електронній транзитній системі, та даними, отриманими за результатами контролю, проведеного щодо фактично доставлених товарів у режимі спільного транзиту.

Якщо режим спільного транзиту завершився належним чином, за зверненням суб’єкта режиму або перевізника від імені суб’єкта режиму митниця призначення протягом строку, зазначеного в частині четвертій цієї статті, засвідчує копію транзитного супровідного документа для цілей надання альтернативного доказу належного завершення режиму спільного транзиту відповідно до статті 16 цього Закону.

9. У разі якщо режим спільного транзиту був завершений, але митниця призначення виявила порушення за результатами контролю, проведеного щодо фактично доставлених товарів, така митниця призначення вживає відповідних заходів та інформує митницю відправлення у порядку, визначеному статтею 17 цього Закону.

10. Режим спільного транзиту може бути завершений у митниці, відмінній від заявленої у митній декларації, за умови внесення відповідної інформації до транзитного супровідного документа та електронної транзитної системи в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У такому разі така митниця вважається митницею призначення.

1. Митниця призначення інформує митницю відправлення про доставку товарів, випущених у режим спільного транзиту, невідкладно, не пізніш як протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення товарів і транзитного супровідного документа митниці призначення, якщо інше не передбачено статтею 48 цього Закону.

2. У разі якщо товари доставлені до митниці, відмінної від заявленої у митній декларації, відповідно до частини восьмої статті 14 цього Закону митниця відправлення повідомляє митниці призначення, задекларованій у митній декларації, про доставку товарів.

3. Повідомлення про доставку товарів, зазначене у частинах першій та другій цієї статті, не вважається доказом належного завершення режиму спільного транзиту.

4. Митниця призначення інформує митницю відправлення про результати контролю протягом строку, визначеного частиною першою цієї статті, якщо на основі результатів аналізу ризиків з урахуванням інформації, що міститься у відповідній митній декларації та електронній транзитній системі, така митниця призначення прийняла рішення про відсутність потреби проведення огляду товарів.

У разі якщо на основі результатів аналізу ризиків з урахуванням інформації, що міститься у відповідній митній декларації та електронній транзитній системі, митниця призначення прийняла рішення про проведення огляду товарів, така митниця призначення інформує митницю відправлення про результати контролю невідкладно, не пізніш як на третій день після дня, коли товари були пред’явлені митниці призначення.

У виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, митниця призначення інформує митницю відправлення про результати контролю не пізніш як на шостий день після дня доставки товарів.

5. У разі якщо товари доставлені авторизованому вантажоодержувачу, митниця призначення після отримання повідомлення про результати контролю відповідно до статті 48 цього Закону надсилає повідомлення про результати контролю митниці відправлення не пізніш як на шостий день після дня доставки товарів авторизованому вантажоодержувачу.

6. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини третьої статті 13 цього Закону, митниця призначення інформує митницю відправлення про результати контролю не пізніш як на дванадцятий день після дня, коли була доставлена перша частина товарів, що були переміщені групою з’єднаних залізничних вагонів або платформ.

1. Контроль за переміщенням товарів, які перевозяться у режимі спільного транзиту до митниці призначення, здійснюється митницею відправлення. Для здійснення такого контролю використовується електронна транзитна система.

Під час здійснення контролю за переміщенням товарів, які переміщуються у режимі спільного транзиту, митниця відправлення має право ініціювати заходи, достатні для виявлення фактів недоставлення таких товарів до митниці призначення та забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону.

2. Митниця відправлення знімає з контролю операцію режиму спільного транзиту після встановлення факту належного завершення режиму спільного транзиту за результатами проведення порівняння відповідності даних, що містяться у відповідній митній декларації та електронній транзитній системі, із даними, отриманими від митниці призначення щодо доставки товарів та результатів контролю щодо товарів.

3. Якщо основний спосіб зняття з контролю операції режиму спільного транзиту, передбачений частиною другою цієї статті, з причин, незалежних від суб’єкта режиму, не може бути застосований, митниця відправлення може зняти з контролю операцію режиму спільного транзиту на підставі наданих суб’єктом режиму альтернативних доказів належного завершення режиму спільного транзиту.

4. Альтернативними доказами належного завершення режиму спільного транзиту є:

1) копія транзитного супровідного документа, засвідченого посадовою особою митниці призначення відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 14 цього Закону;

2) документ, який підтверджує, що товари залишили митну територію України;

3) митна декларація або інший документ, що підтверджує випуск товарів для вільного обігу на митній території України або поміщення товарів в інший митний режим.

Замість документів, зазначених у цій частині, можуть бути надані копії таких документів, засвідчені органом, який видав їх оригінали.

У разі надання альтернативних доказів належного завершення режиму спільного транзиту митниця відправлення зобов’язана протягом п’яти робочих днів перевірити таку інформацію з метою підтвердження її точності та достовірності.

5. Після зняття з контролю операції режиму спільного транзиту митниця відправлення невідкладно, не пізніше двох годин, повідомляє митницю гарантії про зняття з контролю операції режиму спільного транзиту.

1. Якщо митниця відправлення не отримала повідомлення про результати контролю від митниці призначення протягом шести днів після дня доставки товарів або якщо інформації, зазначеної в такому повідомленні, недостатньо для прийняття рішення про зняття з контролю операції режиму спільного транзиту, така митниця невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, направляє до митниці призначення запит на отримання інформації з використанням електронної транзитної системи.

Митниця призначення зобов’язана з’ясувати обставини, викладені у такому запиті, та надати відповідь митниці відправлення невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після отримання запиту від митниці відправлення.

2. З метою отримання інформації, достатньої для зняття з контролю операції режиму спільного транзиту, митниця відправлення направляє запит на отримання інформації суб’єкту режиму та митниці призначення у таких випадках:

1) митниця відправлення не отримала повідомлення про доставку товарів до завершення строку, визначеного статтею 9 цього Закону;

2) митниця відправлення не отримала результатів контролю, щодо яких було подано запит відповідно до частини першої цієї статті;

3) митниця відправлення отримала інформацію про те, що повідомлення про доставку товарів або про результати контролю були надіслані помилково.

3. Митниця відправлення направляє запит на отримання інформації у такі строки:

1) у випадку, визначеному пунктом 1 частини другої цієї статті, - протягом трьох днів після завершення строку, встановленого статтею 9 цього Закону;

2) у випадку, визначеному пунктом 2 частини другої цієї статті, - протягом трьох днів після завершення строку, встановленого частиною першою цієї статті;

3) у випадку, визначеному пунктом 3 частини другої цієї статті, - протягом трьох днів після отримання відповідної інформації.

4. Якщо інформація, надана суб’єктом режиму у відповідь на запит митниці відправлення згідно з частиною другою цієї статті, є недостатньою для зняття з контролю операції режиму спільного транзиту, але така інформація може бути отримана від інших митних органів, митниця відправлення невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, надсилає запит на отримання додаткової інформації до відповідного митного органу.

5. Відповіді на запити, подані відповідно до частин другої і четвертої цієї статті, надаються протягом десяти днів з дати направлення запиту.

У разі якщо митниця відправлення протягом п’яти днів після закінчення строку, передбаченого цією частиною, не отримала відповідь на відповідний запит, така митниця вживає заходів відповідно до частини восьмої цієї статті.

6. Якщо під час процедури запиту відповідно до частин першої - четвертої цієї статті встановлено, що режим спільного транзиту був належним чином завершений, митниця відправлення знімає з контролю операцію режиму спільного транзиту відповідно до частин першої і другої статті 16 цього Закону.

7. Якщо протягом десяти днів після завершення строку, визначеного відповідно до статті 9 цього Закону, операція режиму спільного транзиту не знята з контролю, митниця відправлення невідкладно, протягом трьох робочих днів, за допомогою електронної транзитної системи направляє фінансовому гаранту відповідне повідомлення.

8. Якщо під час процедури запиту інформації відповідно до частин першої - четвертої цієї статті встановлено, що операція режиму спільного транзиту не може бути знята з контролю, митниця відправлення вживає заходів для ідентифікації осіб, відповідальних за сплату митного боргу, та встановлення митного органу, відповідального за здійснення контролю погашення митного боргу.

Митним органом, відповідальним за здійснення контролю погашення митного боргу, є митниця гарантії.

9. Митні органи після зняття з контролю операції режиму спільного транзиту мають право здійснювати перевірку задекларованої інформації під час поміщення товарів у режим спільного транзиту та наданих документів з метою перевірки їх автентичності та достовірності шляхом здійснення відповідних форм митного контролю відповідно до статті 336 Митного кодексу України.

1. Митний контроль товарів, що поміщуються в режим спільного транзиту, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідний оператор стаціонарного засобу транспортування є суб’єктом режиму для цілей режиму спільного транзиту.

2. У разі ввезення товарів на митну територію України стаціонарними засобами транспортування такі товари вважаються випущеними у режим спільного транзиту з моменту ввезення їх на митну територію України.

У разі вивезення товарів з митної території України стаціонарними засобами транспортування такі товари вважаються випущеними у режим спільного транзиту з моменту поміщення їх у стаціонарний засіб транспортування.

3. Режим спільного транзиту вважається завершеним після внесення відповідних записів до комерційної документації підприємства-вантажоодержувача або оператора стаціонарного засобу транспортування, що підтверджують виконання оператором стаціонарного засобу транспортування взятих на себе зобов’язань у рамках режиму спільного транзиту, якщо:

1) товари, що переміщувалися стаціонарними засобами транспортування у режимі спільного транзиту, доставлені до підприємства-вантажоодержувача;

2) товари, що переміщувалися стаціонарними засобами транспортування у режимі спільного транзиту, прийняті до розподільчої мережі вантажоодержувача;

3) товари, що переміщувалися стаціонарними засобами транспортування у режимі спільного транзиту, вивезені за межі митної території України.

4. До товарів, що переміщуються стаціонарними засобами транспортування, спеціальні транзитні спрощення, визначені статтею 31 цього Закону, не застосовуються.

5. Порядок здійснення митних формальностей щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України стаціонарними засобами транспортування у режимі спільного транзиту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Переміщення товарів через митну територію України у режимі спільного транзиту здійснюється за умови надання суб’єктом режиму митному органу гарантії забезпечення сплати митного боргу, що може виникнути щодо товарів, поміщених у режим спільного транзиту.

2. Гарантія забезпечення сплати митного боргу може бути таких видів:

1) індивідуальна гарантія, яка покриває всю суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за однією митною декларацією;

2) загальна гарантія, яка покриває суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за декількома митними деклараціями, у разі застосування спеціального транзитного спрощення, передбаченого статтею 39 цього Закону.

3. Індивідуальна гарантія надається у формі:

1) грошової застави;

2) документа фінансового гаранта.

4. Загальна гарантія надається у формі документа фінансового гаранта.

1. Вимога щодо надання гарантії, передбачена статтею 19 цього Закону, не застосовується до:

1) товарів, що переміщуються авіаційним транспортом, якщо режим спільного транзиту застосовується на підставі маніфесту або іншого транспортного документа, який оформляється в електронному вигляді;

2) товарів, що переміщуються стаціонарними засобами транспортування;

3) товарів, які не є об’єктом оподаткування митними платежами відповідно до статей 277 і 374 Митного кодексу України;

4) транспортних засобів комерційного призначення, що переміщують товари у режимі спільного транзиту;

5) товарів, що переміщуються у режимі спільного транзиту митною територією України морським, річковим або повітряним транспортом і під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського (річкового) порту, аеропорту.

1. У разі надання суб’єктом режиму індивідуальної гарантії митницею гарантії є митниця відправлення.

У разі надання суб’єктом режиму загальної гарантії митницею гарантії є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

2. Гарантія, видана для забезпечення сплати митного боргу, діє на всій митній території України.

3. Якщо інше не передбачено статтею 39 цього Закону, зобов’язання за гарантією є чинним з моменту випуску товарів у режим спільного транзиту до моменту настання будь-якої з таких подій:

1) вивільнення гарантії відповідно до частини першої статті 24 цього Закону;

2) виконання фінансовим гарантом обов’язку щодо погашення митного боргу у разі настання гарантійного випадку.

4. Гарантії надаються митниці гарантії у вигляді електронного документа.

Загальна гарантія надається виключно у вигляді електронного документа. Індивідуальна гарантія у формі документа фінансового гаранта може надаватися у паперовому вигляді у випадку, визначеному частиною третьою статті 3 цього Закону.

5. Форми індивідуальної гарантії у формі документа фінансового гаранта, загальної гарантії, сертифіката загальної гарантії, сертифіката звільнення від гарантії затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням положень Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

6. Прийняття гарантій, їх реєстрація, облік, скасування, відкликання та вивільнення, облік резервування та вивільнення базової суми загальної гарантії здійснюються із застосуванням електронної системи управління гарантіями в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Після надання гарантії митниця гарантії за допомогою електронної системи управління гарантіями в автоматичному режимі приймає та реєструє таку гарантію.

2. Гарантія не може бути прийнята та/або застосована для поміщення товарів у режим спільного транзиту, якщо:

1) реєстрацію гарантії скасовано - з дня набрання чинності рішенням про скасування реєстрації гарантії відповідно до частини п’ятої цієї статті;

2) фінансовий гарант відкликав гарантію - з дня набрання чинності рішенням про відкликання гарантії відповідно до частини першої статті 23 цього Закону;

3) реєстрацію фінансового гаранта призупинено або анульовано - з дня набрання чинності рішенням про призупинення або анулювання реєстрації фінансового гаранта відповідно до статті 30 цього Закону;

4) дію дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення "загальна гарантія" або "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків", або "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків" зупинено або такий дозвіл анульовано - з дня набрання чинності рішенням про зупинення дії або анулювання відповідного дозволу відповідно до статей 36 і 37 цього Закону;

5) строк дії гарантії завершився - з дня, наступного за останнім днем строку дії гарантії.

Зобов’язання фінансового гаранта за застосованою гарантією, строк дії якої завершився до зняття з контролю операції режиму спільного транзиту, продовжують бути чинними та підлягають виконанню до моменту погашення митного боргу відповідно до статті 52 цього Закону.

3. Гарантії зберігаються митницею гарантії протягом 1095 днів з дати завершення строку їх дії.

4. Після реєстрації гарантії митниця гарантії невідкладно повідомляє суб’єкту режиму таку інформацію:

1) реєстраційний номер гарантії;

2) код доступу.

У разі застосування спеціального транзитного спрощення "загальна гарантія" або "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків", або "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків" за запитом суб’єкта режиму митниця гарантії надає додаткові коди доступу до гарантії.

5. Митниця гарантії скасовує реєстрацію гарантії у разі, якщо:

1) реєстрацію фінансового гаранта призупинено або анульовано;

2) дію дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення "загальна гарантія" або "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків", або "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків" зупинено або такий дозвіл анульовано.

Митниця гарантії зобов’язана невідкладно повідомити фінансового гаранта та суб’єкта режиму про скасування реєстрації гарантії, а також внести відповідну інформацію в електронну систему управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності рішенням про скасування реєстрації гарантії.

Рішення про скасування реєстрації гарантії набирає чинності на шістнадцятий день з дня направлення фінансовому гаранту повідомлення про скасування реєстрації гарантії.

6. Зобов’язання фінансового гаранта за гарантією щодо товарів, випущених у режим спільного транзиту, на момент набрання чинності рішенням про скасування реєстрації відповідної гарантії продовжують бути чинними та підлягають виконанню до моменту погашення митного боргу відповідно до статті 52 цього Закону.

1. Фінансовий гарант має право відкликати гарантію. Про таке відкликання фінансовий гарант зобов’язаний повідомити митницю гарантії.

Рішення про відкликання гарантії набирає чинності на шістнадцятий день з дня отримання митницею гарантії повідомлення про відкликання гарантії.

2. Зобов’язання фінансового гаранта за гарантією по відношенню до товарів, випущених у режим спільного транзиту, на момент набрання чинності рішення про відкликання відповідної гарантії продовжують бути чинними та підлягають виконанню до моменту погашення митного боргу відповідно до статті 52 цього Закону.

3. Митниця гарантії вносить інформацію про відкликання гарантії до електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності рішення про відкликання гарантії.

1. Митниця гарантії вивільняє гарантію невідкладно, не пізніше двох годин з моменту отримання підтвердження щодо:

1) зняття з контролю операції режиму спільного транзиту; або

2) завершення будь-якої з таких митних процедур:

а) поміщення товарів, попередньо випущених у режим спільного транзиту, в митний режим зі сплатою митних платежів або наданням гарантії як забезпечення їх сплати;

б) поміщення товарів, попередньо випущених у режим спільного транзиту, в митний режим знищення або руйнування або в митний режим відмови на користь держави;

в) надання гарантії як забезпечення сплати митних платежів при поміщенні товарів на склад тимчасового зберігання;

г) підтвердження вивезення товарів за межі митної території України.

2. Вивільнення гарантії у разі часткового надходження товарів до митниці призначення здійснюється після завершення переміщення усієї кількості товарів, зазначених у митній декларації.

1. Інформаційна взаємодія між фінансовими гарантами, суб’єктами режиму та митними органами здійснюється із застосуванням електронних сервісів, доступних через Інтернет, цілодобово, з періодичністю не більше 30 хвилин. При здійсненні інформаційного обміну фінансовим гарантам та суб’єктам режиму надається інформація про:

1) прийняття, реєстрацію, відмову у прийнятті, скасування реєстрації, відкликання, припинення дії гарантій;

2) реквізити прийнятих гарантій та коди доступу до них;

3) недостатність гарантій для оформлення митних декларацій із зазначенням суми нестачі;

4) реквізити (номер і дата оформлення) митних декларацій, до яких прикріплені гарантії із зазначенням дати та часу прикріплення, номерів транспортних засобів, дати кінцевого строку доставки товарів до митниці призначення, кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, кількості товарів (в основних та додаткових одиницях виміру), суми митного боргу;

5) завершення операції режиму спільного транзиту із зазначенням дати та часу пред’явлення товарів митниці призначення;

6) зняття з контролю операції режиму спільного транзиту із зазначенням дати та часу зняття з контролю;

7) номер та дату складення акта про настання гарантійного випадку, вимоги про сплату митного боргу, дату погашення митного (податкового) боргу;

8) вивільнення гарантій із зазначенням дати та часу вивільнення та реквізитів (номер і дата оформлення) митних декларацій, за якими відбулося вивільнення прикріплених гарантій.

Порядок інформаційної взаємодії між фінансовими гарантами, суб’єктами режиму та митними органами встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України та уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

1. Індивідуальна гарантія має покривати суму митного боргу, що може виникнути щодо товарів, поміщених у режим спільного транзиту.

2. Розмір індивідуальної гарантії визначається виходячи з суми митних платежів, що підлягають сплаті при випуску таких товарів для вільного обігу на митній території України. При цьому пільги та преференції в оподаткуванні, встановлені законодавством України для операцій з ввезення товарів на митну територію України, не враховуються.

3. Якщо суму митного боргу, що підлягає гарантуванню, неможливо точно визначити через ненадання митниці відправлення точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість, код товарів згідно з УКТ ЗЕД, сума митного боргу, що підлягає гарантуванню, визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

4. Митниця відправлення контролює правильність декларування суми митного боргу, що підлягає гарантуванню, у процесі оформлення митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту. Сума митного боргу, зазначена у митній декларації, митне оформлення якої завершено, вважається узгодженим податковим зобов’язанням.

1. Індивідуальна гарантія у формі грошової застави застосовується шляхом внесення коштів на рахунки, відкриті на ім’я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, або в уповноваженому банку.

2. Внесення грошової застави здійснюється в національній валюті України. Внесення грошової застави в іноземній валюті здійснюється відповідно до положень частини другої статті 313 Митного кодексу України.

3. Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

4. Кошти, внесені як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, підлягають вивільненню відповідно до статті 24 цього Закону.

5. Кошти, внесені як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, після їх вивільнення можуть бути використані для сплати митного боргу або як інша індивідуальна гарантія у формі грошової застави, або для сплати митних платежів за іншим зобов’язанням особи перед митними органами, або повернені особі, яка їх вносила.

6. Кошти, внесені як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у тридцятиденний строк підлягають поверненню особі, яка їх вносила, а в разі неможливості такого повернення перераховуються до державного бюджету.

7. Порядок внесення коштів як індивідуальної гарантії у формі грошової застави, їх вивільнення, повернення та перерахування до державного бюджету визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Митниця гарантії як забезпечення сплати митного боргу приймає індивідуальні гарантії у формі документа фінансового гаранта.

2. Індивідуальна гарантія у формі документа фінансового гаранта є зобов’язанням фінансового гаранта виплатити на вимогу митного органу кошти в розмірі визначеної суми митного боргу в разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов’язань із сплати митного боргу.

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може дозволити підприємству в порядку та на умовах, визначених цим розділом, застосування таких спеціальних транзитних спрощень:

1) загальна гарантія, загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків, загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків, звільнення від гарантії;

2) самостійне накладання пломб спеціального типу;

3) авторизований вантажовідправник;

4) авторизований вантажоодержувач;

5) митна декларація з обмеженим обсягом даних.

2. Дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, надається для перевезення товарів залізничним або авіаційним видом транспорту без перевантаження.

3. Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень, передбачених частиною першою цієї статті, діють безстроково з 0 годин дня, наступного за днем прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, рішення про надання дозволу, якщо інше не передбачено самим рішенням, але не раніше дати його прийняття.

4. За зверненням підприємства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може визначити іншу дату набрання чинності дозволом на застосування спеціального транзитного спрощення. У такому разі дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення набирає чинності з дати, зазначеної у зверненні, за умови що така дата настає пізніше дати, яка визначається у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

1. Дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення "загальна гарантія", передбаченого пунктом 1 частини першої статті 31 цього Закону, надається, якщо підприємство:

1) є резидентом;

2) регулярно виступає суб’єктом режиму (здійснено митне оформлення не менше 50 митних декларацій для поміщення товарів у режим спільного транзиту протягом попередніх 12 місяців) або відповідає критерію забезпечення практичних стандартів компетенції чи професійної кваліфікації відповідальної посадової особи підприємства;

3) відповідає критерію дотримання вимог митного та податкового законодавства України, а також відсутності фактів притягнення до кримінальної відповідальності.

Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків", "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків", "звільнення від гарантії" надаються у разі виконання додаткових умов, визначених статтею 41 цього Закону.

2. Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 31 цього Закону, надаються, якщо підприємство:

1) є резидентом;

2) регулярно виступає суб’єктом режиму (здійснено митне оформлення не менше 50 митних декларацій для поміщення товарів у режим спільного транзиту протягом попередніх 12 місяців);

3) відповідає критерію дотримання вимог митного та податкового законодавства України, а також відсутності фактів притягнення до кримінальної відповідальності;

4) відповідає критерію належної системи ведення бухгалтерського обліку, комерційної та транспортної документації;

5) відповідає критерію забезпечення практичних стандартів компетенції або професійної кваліфікації відповідальної посадової особи підприємства.

3. У разі якщо підприємство має діючу авторизацію авторизованого економічного оператора про надання права на застосування спеціальних спрощень, критерії, зазначені у статті 33 цього Закону, вважаються виконаними. У разі якщо підприємство має діючу авторизацію авторизованого економічного оператора про підтвердження безпеки та надійності, критерії, зазначені у частинах першій - третій статті 33 цього Закону, вважаються виконаними.

Дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення, за умови що його дія не була зупинена і такий дозвіл не був анульований, є підтвердженням відповідності підприємства визначеним умовам, необхідним для надання дозволу на застосування іншого спеціального транзитного спрощення.

4. Підприємство має право подати заяву на отримання декількох дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень, якщо інше не встановлено цим розділом.

5. Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень надаються безоплатно та діють безстроково. У випадках, встановлених цим Законом, дія дозволу може бути зупинена, дозвіл може бути анульований, а умови, визначені відповідним дозволом, можуть бути змінені.

6. Рішення про надання, відмову в наданні, зміну умов, зупинення (поновлення) дії або анулювання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення оформлюється наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, невідкладно, не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення:

1) надсилає підприємству з використанням інформаційних технологій копію відповідного наказу в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису;

2) вносить відомості про надання, зміну умов, зупинення (поновлення) дії або анулювання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів.

7. Підприємство, якому надано дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення, має право застосовувати таке спрощення в порядку та на умовах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи.

8. Після отримання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення підприємство повинно дотримуватися умов, передбачених частинами першою і другою цієї статті та частинами першою - третьою статті 41 цього Закону. Митні органи здійснюють моніторинг відповідності підприємства зазначеним умовам.

9. Кабінет Міністрів України затверджує:

1) форму заяви про надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

2) форму дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

3) форму анкети самооцінки підприємства щодо відповідності умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

4) форму звіту про результати оцінки (повторної оцінки) дотримання підприємством умов для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

5) форму висновку про відповідність (невідповідність) підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

6) порядок проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

7) форму плану, порядок планування та здійснення митними органами моніторингу відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення.

10. Для цілей застосування цього розділу оцінці (повторній оцінці) відповідності та моніторингу відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення підлягають виключно умови для надання відповідного виду дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення, передбачені частинами першою і другою цієї статті та частинами першою - третьою статті 41 цього Закону.

1. Підприємство відповідає критерію дотримання вимог митного та податкового законодавства України, а також відсутності фактів притягнення до кримінальної відповідальності, у разі дотримання таких умов:

1) кінцеві бенефіціарні власники (контролери), власники істотної участі, члени правління або іншого виконавчого органу підприємства, члени наглядової ради, керівник підприємства, головний бухгалтер, керівник підрозділу роботи з митницею, уповноважені особи підприємства, відомості про яких внесені до облікової картки осіб, що здійснюють операції з товарами, не мають не погашеної або не знятої в установленому законом порядку судимості за вчинення:

а) контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів;

б) кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності;

в) кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;

2) на осіб підприємства, зазначених у пункті 1 цієї частини, агентів з митного оформлення інших підприємств (митних брокерів), а також посадових осіб інших підприємств у зв’язку з виконанням ними дій, пов’язаних із здійсненням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інтересах такого підприємства, протягом календарного року, в якому здійснюється оцінка відповідності підприємства цьому критерію, або будь-якого з попередніх трьох календарних років не були накладені адміністративні стягнення за порушення митних правил, які відносяться до систематичних або серйозних порушень митних правил відповідно до цієї статті.

Для цілей оцінки відповідності підприємства цьому критерію:

1) систематичними порушеннями митних правил вважаються три та більше порушення митних правил, вчинені протягом календарного року однією або кількома особами, зазначеними в абзаці другому цієї частини. При цьому вчинення однією або кількома із зазначених осіб двох і більше порушень митних правил, пов’язаних із здійсненням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення при їх одночасному переміщенні через митний кордон України у межах однієї зовнішньоекономічної операції, вважається вчиненням одного порушення митних правил;

2) серйозними порушеннями митних правил вважаються порушення митних правил, за вчинення яких накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу або конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, якщо загальний розмір таких накладених штрафів та/або вартість конфіскованих предметів правопорушень протягом календарного року перевищує:

а) 0,5 відсотка загальної фактурної вартості товарів, що переміщені підприємством через митний кордон України за відповідний рік; або

б) суму у розмірі, визначеному законом для кваліфікації ухилення від сплати податків і зборів як кримінального правопорушення для відповідного року.

2. Підприємство відповідає критерію належної системи ведення бухгалтерського обліку, комерційної та транспортної документації у разі дотримання таких умов:

1) система обліку підприємства:

а) відповідає основним принципам бухгалтерського обліку в Україні;

б) забезпечує фіксування у хронологічному порядку усіх господарських операцій, що дає змогу митним органам прослідкувати факт реєстрації господарської операції від її виникнення в первинному обліковому документі до внесення до відповідних облікових та/або звітних документів, а також перевірити правильність та достовірність облікових записів шляхом вивчення послідовності зафіксованих фактів господарських операцій;

в) забезпечує можливість виокремлення відомостей про товари з різним митним статусом;

г) забезпечує фізичний та/або із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних технологій доступ посадових осіб митних органів до первинних облікових документів і регістрів бухгалтерського та складського обліку;

2) організаційно-штатна структура підприємства, впроваджені на ньому процедури щодо прийняття і виконання управлінських рішень відповідають змісту і масштабам його діяльності, забезпечують управління і контроль за операціями з товарами, а також запобігання та виявлення несанкціонованих дій і правопорушень;

3) підприємством запроваджено процедури для забезпечення контролю за здійсненням передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) підприємством вжито всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних облікових документах і регістрах бухгалтерського та складського обліку;

5) підприємством запроваджено процедури для забезпечення належного зберігання, запобігання втраті та для захисту облікових записів, документів та інформації щодо його господарської діяльності;

6) працівники підприємства зобов’язані (відповідно до посадових інструкцій, настанов тощо) інформувати митні органи про випадки порушення вимог податкового законодавства та законодавства з питань митної справи;

7) підприємством вжито всіх необхідних заходів для захисту первинних облікових та інших документів, регістрів бухгалтерського та складського обліку, інформаційно-телекомунікаційних і комп’ютерних систем від несанкціонованого доступу до них.

3. Підприємство відповідає критерію стійкого фінансового стану за умови дотримання таких вимог:

1) підприємство не перебуває у процедурі санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також щодо такого підприємства не відкрито провадження у справі про банкрутство;

2) протягом календарного року, в якому здійснюється оцінка відповідності підприємства цьому критерію, та попередніх трьох календарних років підприємство не мало податкового боргу із сплати митних платежів, а також не має податкового боргу із сплати інших податків, що не належать до митних платежів, на момент прийняття рішення щодо відповідності підприємства цьому критерію;

3) розрахункові показники (коефіцієнти) платоспроможності (фінансової стійкості) та ліквідності підприємства за даними річної (проміжної) фінансової звітності відповідають нормативним значенням, встановленим Кабінетом Міністрів України;

4) підприємство не має від’ємних чистих активів за даними річної (проміжної) фінансової звітності.

У разі якщо підприємство зареєстроване менше трьох років, оцінка виконання умов, зазначених у цій частині, проводиться за період з дати реєстрації заявника.

4. Підприємство відповідає критерію забезпечення практичних стандартів компетенції або професійної кваліфікації відповідальної посадової особи підприємства у разі дотримання будь-якої з таких умов:

1) підприємство має досвід здійснення діяльності в межах міжнародного ланцюга постачання товарів протягом календарного року, в якому здійснюється оцінка відповідності підприємства цьому критерію, та попередніх трьох календарних років, а також має працівника, відповідального за митні питання;

2) підприємство має працівника, відповідального за митні питання, який має досвід практичної роботи за напрямом здійснення митних формальностей не менше трьох років.

Крім вищезазначеного, для забезпечення відповідності підприємства цьому критерію:

1) працівник, відповідальний за митні питання, повинен підтвердити свою кваліфікацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у тому числі за результатами успішного проходження спеціального курсу на знання законодавства України з питань митної справи;

2) на працівника, відповідального за митні питання, повинні бути покладені, зокрема, але не виключно, такі обов’язки:

а) взаємодія з митними органами з питань відповідності підприємства умовам для надання дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень;

б) проведення самостійного контролю за дотриманням підприємством відповідності умовам для надання дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень, а також за дотриманням умов, визначених наданими підприємству дозволами на застосування спеціальних транзитних спрощень;

в) невідкладного інформування митних органів про виникнення подій та/або обставин, що можуть мати вплив на дотримання підприємством відповідності умовам для надання дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень, а також умов, визначених наданими підприємству дозволами на застосування спеціальних транзитних спрощень.

1. Для надання підприємству дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, проводить оцінку відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення (оцінка відповідності).

2. Для отримання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення підприємство подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, заяву про надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення та анкету самооцінки у формі електронних документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис.

Підприємством разом із документами, зазначеними в абзаці першому цієї частини, можуть подаватися додаткові відомості та документи, надання яких зумовлено особливостями його діяльності та видом дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення, який воно бажає отримати.

Для цілей оцінки відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення не вимагається надання згоди на обробку персональних даних особами, відомості про яких зазначаються в анкеті самооцінки.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, протягом 30 робочих днів з дати реєстрації документів, визначених частиною другою цієї статті, здійснює їх попередній розгляд, за результатами якого приймає рішення:

1) про проведення оцінки відповідності; або

2) про відмову у проведенні оцінки відповідності.

У рішенні про проведення оцінки відповідності визначаються посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідальна за організацію та проведення оцінки відповідності, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та митниць, які проводитимуть оцінку відповідності.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, залучає до проведення оцінки відповідності посадових осіб митниць з урахуванням місця реєстрації такого підприємства та/або місця здійснення ним операцій з товарами, а також місцезнаходження об’єктів підприємства, які використовуються таким підприємством та мають значення для оцінки відповідності.

Копія рішення про проведення оцінки відповідності або рішення про відмову у проведенні оцінки відповідності надсилається підприємству невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відмовляє підприємству у проведенні оцінки відповідності, якщо:

1) подано не всі документи, визначені частиною другою цієї статті, або такі документи заповнено не в повному обсязі з урахуванням обраного підприємством виду дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

2) підприємство не перебуває на обліку в митних органах згідно із статтею 455 Митного кодексу України;

3) підприємство перебуває у процедурі санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство або щодо такого підприємства відкрито провадження у справі про банкрутство;

4) підприємство перебуває у процесі припинення;

5) не минуло шести місяців з дати відмови в наданні дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

6) не минуло трьох років з дати анулювання виданого підприємству дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення будь-якого виду, крім випадків, якщо такий дозвіл анульований:

а) за заявою підприємства;

б) у зв’язку з невідповідністю підприємства умовам, передбаченим відповідно частинами першою, другою статті 32, частинами першою - третьою статті 41 цього Закону, якщо відповідність таким умовам не вимагається для отримання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення, щодо якого подано заяву.

У рішенні про відмову у проведенні оцінки відповідності зазначаються підстави такої відмови з посиланням на норми законодавства, а також строк і порядок оскарження рішення.

5. Оцінка відповідності проводиться протягом 120 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

Строк проведення оцінки відповідності може бути подовжений:

1) за заявою підприємства, але не більше як на 30 днів;

2) за рішенням посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідальної за організацію та проведення оцінки відповідності, на 30 днів у разі повідомлення підприємством про усунення виявленої невідповідності умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення до завершення строку проведення оцінки відповідності;