1. Схвалити Концепцію інституційної реформи у сфері виконання майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що додається.

2. Затвердити план проведення інституційної реформи у сфері виконання майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі - план), що додається.

3. Міністерству закордонних справ утворити у двомісячний строк міжвідомчу координаційну групу з питань проведення моніторингу виконання плану.

4. Визначити Міністерство закордонних справ відповідальним за проведення моніторингу виконання плану.

5. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади:

забезпечити виконання плану;

подавати щокварталу до 5 числа місяця, що настає за звітним періодом, Міністерству закордонних справ інформацію про стан виконання плану для її узагальнення та подання щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, Кабінетові Міністрів України.

Однією з основних засад зовнішньої політики України є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі.

На саміті Україна - ЄС, що відбувся 19 грудня 2011 р. у м. Києві, завершено переговори щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі - Угода про асоціацію).

Угода про асоціацію є новим етапом у розвитку договірних відносин між Україною та ЄС і ставить за мету досягнення політичної асоціації та економічної інтеграції, у тому числі створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, що сприятиме наближенню України до цінностей і стандартів ЄС в усіх сферах суспільного життя.

До моменту набрання чинності Угодою про асоціацію співпраця між Україною та ЄС розвивається на основі таких двосторонніх документів:

Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами - членами від 14 червня 1994 року;

Угода між Україною та ЄС про реадмісію осіб від 18 червня 2007 року;

Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз від 18 червня 2007 року;

порядок денний асоціації Україна - ЄС, погоджений 23 листопада 2009 року.

Виконання Програми Всеохоплюючої інституційної розбудови у рамках ініціативи ЄС "Східне партнерство" (далі - Програма інституційної розбудови), що спрямована на розвиток у країнах - учасницях зазначеної ініціативи систем державного управління відповідно до стандартів ЄС, сприятиме підготовці до підписання та набрання чинності Угодою про асоціацію, що здійснюється одночасно з розбудовою в Україні інституційної спроможності органів виконавчої влади щодо реалізації взятих відповідно до Угоди про асоціацію зобов’язань.

В Україні система державного управління у сфері європейської інтеграції на національному рівні сформована з урахуванням прагнень України щодо набуття членства в ЄС.

Функції із внутрішнього забезпечення процесу інтеграції України до ЄС покладаються на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади України у співпраці з органом законодавчої влади, відповідними органами місцевого самоврядування.

Верховна Рада України визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики, створені Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції та Комітет Верховної Ради України у закордонних справах.

Президент України здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави. В Адміністрації Президента України створене Управління з питань європейської інтеграції.

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, організовує та забезпечує провадження зовнішньоекономічної діяльності. У складі Секретаріату Кабінету Міністрів України створений Департамент європейської інтеграції.

Визначені центральні органи виконавчої влади, які відповідно до своєї компетенції здійснюють міжвідомчу координацію процесу інтеграції України до ЄС, зокрема, МЗС бере участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на інтеграцію України в європейський політичний, економічний і правовий простір, з метою набуття членства в ЄС. Мінекономрозвитку відповідає за формування та забезпечення реалізації державної політики з питань економічного та соціального співробітництва України з ЄС, а також залучення міжнародної технічної допомоги. У Мінекономрозвитку введено посаду Урядового уповноваженого з питань європейської інтеграції, діє інститут Національного координатора з питань технічної допомоги ЄС. Мін’юст є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Мінфін здійснює заходи щодо виконання програм, що впроваджуються в Україні із застосуванням секторальної бюджетної підтримки ЄС, залучення кредитних коштів ЄС та коштів на безповоротній основі. Нацдержслужба координує роботу з використання інструментів Twinning, TAIEX та SIGMA, впровадження Програми інституційної розбудови, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської інтеграції.

Крім того, створено координаційні органи з окремих питань європейської інтеграції, зокрема Координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, Координаційний центр з виконання плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, Координаційний центр із провадження діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону.

На даний час інституційна структура у сфері європейської інтеграції має значний ступінь децентралізації внаслідок відсутності єдиного органу з питань формування та координації державної політики у сфері європейської інтеграції.

У рамках підготовки України до впровадження Угоди про асоціацію необхідно удосконалити зазначену структуру шляхом:

узгодження процесів стратегічного планування внутрішніх реформ та політики європейської інтеграції;

забезпечення ефективної координації процесу реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції, насамперед щодо проведення внутрішніх реформ з метою виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію;

підвищення ефективності використання ресурсів зовнішньої допомоги, у тому числі допомоги ЄС, під час проведення внутрішніх реформ з метою виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію;

визначення в усіх центральних органах виконавчої влади окремих структурних підрозділів з питань європейської інтеграції;

підвищення рівня кадрового забезпечення відповідних підрозділів центральних органів виконавчої влади з питань європейської інтеграції;

оновлення наявної структури та визначення повноважень українських частин двосторонніх органів формату Україна - ЄС з урахуванням нових функцій, які вони виконуватимуть відповідно до Угоди про асоціацію;

поглиблення секторального співробітництва між Україною та ЄС;

підвищення рівня залучення місцевих органів виконавчої влади до процесів європейської інтеграції;

удосконалення інформаційного забезпечення процесу реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції та інформування громадськості із зазначених питань.

Метою проведення реформи є підвищення ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері європейської інтеграції, належне виконання зобов’язань, які Україна бере відповідно до Угоди про асоціацію.

Концепція реалізується трьома етапами.

На першому етапі передбачається розробити національний механізм координації діяльності з імплементації Угоди про асоціацію.

Другий етап передбачає розроблення проекту програми імплементації Угоди про асоціацію та інформаційно-комунікаційної стратегії підвищення рівня поінформованості громадськості з питань європейської інтеграції.

На третьому етапі планується удосконалити систему управління персоналом з питань європейської інтеграції, створити загальнонаціональний Інтернет-портал "Україна - ЄС", а також удосконалити механізм залучення і використання допомоги ЄС.

Реалізувати Концепцію передбачається протягом 2012-2014 років.

Інституційна реформа проводиться шляхом:

удосконалення національного механізму координації діяльності з реалізації державної політики з питань європейської інтеграції з урахуванням того, що більшість завдань, які необхідно виконати Україні відповідно до Угоди про асоціацію, пов’язані із здійсненням системних внутрішньодержавних перетворень, що потребує посилення міжвідомчої взаємодії;