Дата підписання: 07.09.2002 р.

Дата ратифікації: 15.05.2003 р.

Дата набуття чинності: 01.06.2003 р.

Україна і Республіка Таджикистан, керуючись прагненням розвивати і зміцнювати економічне, науково-технічне і культурне співробітництво між обома Державами і з метою уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилення від сплати податків на доходи і капітал, вирішили укласти цю Угоду і домовилися про таке:

Ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

1. Ця Угода поширюється на податки на доходи і капітал, що стягуються Договірною Державою відповідно до її законодавства незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на доходи (прибуток) і капітал вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, загальної суми капіталу, або з окремих елементів доходу або капіталу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, податки, що справляються з загальної суми фонду оплати праці, заробітної плати або платні, сплачуваних підприємствами, а також податки, що справляються з доходів від приросту капіталу.

3. Існуючими податками, на які поширюється Угода, є:

a) в Україні:

(i) податок на прибуток підприємств; і

(ii) податок на доходи фізичних осіб; (надалі - "податки України");

b) в Республіці Таджикистан:

(i) податок на доходи (прибуток) юридичних осіб;

(ii) прибутковий податок з громадян;

(iii) податки на майно юридичних і фізичних осіб; (надалі - "податки Таджикистану").

4. Ця Угода поширюється також на усі ідентичні та подібні по суті податки, які будуть справлятися в доповнення до існуючих податків або замість них після дати підписання цієї Угоди. Компетентні органи Договірних Держав повідомлять один одного про принципові зміни, що відбудуться в їх відповідних податкових законодавствах.

1. Для цілей цієї Угоди, якщо із контексту не випливає інше:

a) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава" означають залежно від контексту Україну або Республіку Таджикистан;

b) термін "Україна" при використанні у географічному значенні означає територію України, її континентальний шельф і її виключну (морську) економічну зону, включаючи будь-яку територію за межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена як територія, в межах якої можуть здійснюватися права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;

c) термін "Таджикистан" означає Республіку Таджикистан і при використанні у географічному значенні включає її територію, внутрішні води, повітряний простір над ними, де Республіка Таджикистан може здійснювати суверенні права та юрисдикцію, включаючи права на використання надр і природних ресурсів відповідно до норм міжнародного права, і де діє законодавство Республіки Таджикистан;

d) термін "особа" означає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об'єднання осіб;

e) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку іншу організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання і включає, зокрема, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або будь-яку іншу юридичну особу чи організацію;

f) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом однієї Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;

g) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, залізничним або автомобільним транспортом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське або повітряне судно, залізничний або автомобільний транспорт експлуатується виключно між пунктами, розташованими у другій Договірній Державі;

h) термін "фактичне місце управління підприємством" означає місце фізичного розташування цього підприємства і повсякденного управління цим підприємством, незалежно від місцезнаходження органів вищого контролю за цим підприємством і від місця отримання підприємством доходів від своєї діяльності;

i) термін "компетентний орган" означає:

(i) в Україні - Державну податкову адміністрацію України або її повноважного представника;

(ii) у Республіці Таджикистан - Міністерство фінансів;

j) термін "національна особа" означає:

(i) будь-яку фізичну особу, що має громадянство Договірної Держави;

(ii) будь-яку юридичну особу, товариство або асоціацію, які отримали свій статус відповідно до чинного законодавства Договірної Держави;

k) термін "капітал" означає рухоме та нерухоме майно, включає, однак не обмежується цим, готівкові грошові кошти, акції або інші документи, що підтверджують майнові права, векселі, облігації або інші боргові зобов'язання, а також патенти, товарні знаки, авторські права або подібні права чи майно.

2. При застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений в ній, матиме те значення, якщо із контексту не випливає інше, яке надається йому законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Угода.

1. Для цілей цієї Угоди термін "резидент Договірної Держави" означає особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави підлягає оподаткуванню на підставі її постійного місця проживання, постійного місцеперебування, фактичного місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, однак, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню у цій Державі тільки стосовно доходів із джерел у цій Державі або стосовно розташованого у ній капіталу.

2. Якщо відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус повинен визначатися таким чином:

a) вона вважається резидентом Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тільки тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла у жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає більше 183 днів;

c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої вона є;

d) якщо вона є громадянином обох Держав, або коли вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

3. У разі, коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де розміщений її фактичний керівний орган.

1. Для цілей цієї Угоди термін "постійна установа (представництво)" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

2. Термін "постійна установа (представництво)", зокрема, включає:

a) місце управління;

b) відділення;

c) контору;

d) фабрику;

e) майстерню;

f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку або розробки природних ресурсів;

g) сільськогосподарські або лісові ділянки, пасовища;

h) склад або іншу споруду, що використовується з метою реалізації товарів.

3. Термін "постійна установа (представництво)" також включає:

a) будівельний майданчик, будівельний, монтажний або складальний об'єкт, або послуги, пов'язані з наглядом за виконанням робіт на згаданих об'єктах, якщо тільки такий майданчик або такі об'єкти існують більше 18 місяців або такі послуги надаються більше 18 місяців;

b) установку або споруду, що використовуються для розвідки природних ресурсів, або послуги, пов'язані з наглядом за виконанням робіт на згаданих об'єктах, або бурову установку або судно, що використовується для розвідки природних ресурсів, якщо тільки таке використання триває більше 18 місяців або такі послуги надаються більше 18 місяців;

c) надання послуг, включаючи консультаційні послуги, резидентами через службовців або інший персонал, найнятий резидентом для таких цілей, але якщо тільки така діяльність (по такому ж або пов'язаному з ним об'єкту) триває у межах Договірної Держави більше 18 місяців.

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійна установа (представництво)" не розглядається як такий, що включає:

a) використання споруд і обладнання виключно з метою зберігання або показу товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання або показу;

c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер, зокрема, такий як реклама або наукове дослідження;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

5. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 6 цієї статті, діє у Договірній Державі від імені підприємства другої Договірної Держави і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства другої Договірної Держави або утримує запаси товарів, що належать цьому підприємству, з яких здійснюється їх регулярна реалізація від імені цього підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійну установу (представництво) у першій згаданій Договірній Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту.

6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійну установу (представництво) у Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій другій Державі (або через постійну установу (представництво), або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.

1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи дохід від сільського або лісового господарства), яке розташоване в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватися у цій другій Державі.

2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій розташоване це майно. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, використовувані в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів. Морські і повітряні судна, залізничний і автомобільний транспорт не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Якщо володіння акціями або іншими правами підприємства дозволяють власнику таких акцій або прав використовувати нерухоме майно, що належить підприємству, то доходи від прямого використання, здавання в оренду або використання такого права у будь-якій іншій формі, можуть оподатковуватись у тій Договірній Державі, де це нерухоме майно розташоване.

5. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від нерухомого майна, використовуваного для здійснення незалежних особистих послуг.

1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташовану в ній постійну установу (представництво). Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цієї постійної установи (представництва).

2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташовану там постійну установу (представництво), то в кожній Договірній Державі цій постійній установі (представництву) зараховується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю за таких же або аналогічних умов і діяло цілком незалежно від підприємства, постійною установою (представництвом) якого воно є.

3. У визначенні прибутку постійної установи (представництва) допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійної установи (представництва), включаючи раціональний розподіл управлінських та загальних адміністративних витрат, понесених для цілей підприємства в цілому як у Державі, де розташована постійна установа (представництво), так і у будь-якому іншому місці. У будь-якому випадку такі витрати не повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійною установою (представництвом) підприємству або його будь-якому іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану підприємством постійній установі (представництву).

4. Якщо у Договірній Державі визначення прибутку, що стосується постійної установи (представництва) на підставі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним підрозділам, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу. Обраний спосіб розподілу повинен давати результати, які відповідатимуть принципам, що містяться в цій статті.

5. Жодний прибуток не відноситься до постійної установи (представництва) на підставі тільки закупівель цією постійною установою (представництвом) товарів або виробів для підприємства.

6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійної установи (представництва), визначається щорічно одним і тим же методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для його зміни.

7. Якщо прибуток включає елементи доходу або доход, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Угоди, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

1. Прибуток, який одержує резидент Договірної Держави від експлуатації морських, повітряних суден, залізничного або автомобільного транспорту у міжнародних перевезеннях, оподатковується тільки у тій Державі, у якій знаходиться фактичне місце управління підприємством.

2. Для цілей цієї статті прибуток від експлуатації морських, повітряних суден, залізничного або автомобільного транспорту у міжнародних перевезеннях включає:

a) доход від здавання в оренду морських або повітряних суден без екіпажу;

b) доход від здавання в оренду залізничного або автомобільного транспорту;

c) прибуток від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє обладнання для транспортування контейнерів), які використовуються для транспортування товарів або виробів,

де така оренда або таке використання, утримання чи оренда, залежно від випадку є побічними стосовно експлуатації морських або повітряних суден, залізничного або автомобільного транспорту у міжнародних перевезеннях.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються також до прибутку, який отримує резидент Договірної Держави від участі з надання спільних послуг, у спільному підприємстві чи міжнародній організації з експлуатації транспортних засобів.

1. У разі, коли:

a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави,

або

b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави

і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних або фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.

2. У разі, коли Договірна Держава включає в прибутки підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки, по яких підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна зробити відповідні поступки в сумі податку, що стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Угоди, а компетентні органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхідності.

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися у цій другій Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник дивідендів є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від валової суми дивідендів. Цей пункт не зачіпає оподаткування компанії стосовно прибутку, з якого сплачуються дивіденди.

3. Термін "дивіденди" при використанні у цій статті означає доход від акцій чи інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник дивідендів, який є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташовану в ній постійну установу (представництво), або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до такої постійної установи (представництва) або постійної бази. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Угоди.

5. У разі, коли компанія, яка є резидентом Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, коли ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, або якщо холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійної установи (представництва) або постійної бази, розташованих у цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку компанії не стягуються податки на нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутків або доходу, що утворюються у цій Державі.

1. Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися у цій другій Державі.

2. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми процентів.

3. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових вимог, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються в якості процентів для цілей цієї статті.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник процентів, який є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, у якій виникають проценти, через розташовану там постійну установу (представництво) або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такої постійної установи (представництва) або постійної бази. У такому випадку залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Угоди.

5. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама ця Держава, її адміністративно-територіальний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійну установу (представництво) або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійна установа (представництво) або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій розташована постійна установа (представництво) або постійна база.