Україна та Сирійська Арабська Республіка (далі - Договірні Сторони),

керуючись бажанням розвивати свої консульські відносини, сприяти захистові прав та інтересів обох держав і їхніх громадян, зміцнювати дружбу та співробітництво між Договірними Сторонами,

для розвитку положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року,

вирішили укласти цю Конвенцію та домовилися про таке:

Для цілей цієї Конвенції викладені нижче вислови мають значення, надані їм у цій Конвенції:

1) "консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) "консульський округ" означає район, відведений консульській установі для здійснення консульських функцій;

3) "глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти як такій;

4) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, у тому числі главу консульської установи, якій доручено виконання як такій консульських функцій;

5) "почесна консульська посадова особа" означає консульську посадову особу, яка діє на непостійній основі та якій доручено виконання як такій окремих консульських функцій від імені держави, що акредитує, на визначеній території держави перебування;

6) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки в консульській установі;

7) "працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки з господарського обслуговуванню консульської установи;

8) "працівники консульської установи" означає консульських посадових осіб, консульських службовців та працівників обслуговуючого персоналу;

9) "член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей та батьків працівника консульської установи, які проживають разом з ним та перебувають на його утриманні;

10) "громадянин" означає будь-яку фізичну або юридичну особу держави, що акредитує, або держави перебування відповідно до законодавства цих держав;

11) "консульські приміщення" означає використовувані виключно для цілей консульської установи будівлі або частини будівель і земельну ділянку, яка обслуговує ці будівлі або частини будівель, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

12) "консульські архіви" включають усі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання та використання інформації, реєстри консульської установи разом із шифрами та кодами, картотеками й будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їхньої охорони чи зберігання;

13) "судно" означає будь-яке цивільне судно, яке має право плавати під прапором держави, що акредитує;

14) "повітряне судно" означає будь-яке цивільне повітряне судно, яке має право на використання розпізнавальних знаків держави, що акредитує.

1. Консульську установу може бути відкрито на території держави перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас, консульський округ, а також будь-які зміни стосовно цього визначаються лише за домовленістю між державою, що акредитує, та державою перебування.

1. Для призначення глави консульської установи держава, що акредитує, повинна отримати попередню згоду від держави перебування. Якщо держава перебування відмовляється надати свою згоду, вона не зобов'язана пояснювати причин такої відмови.

2. Держава, що акредитує, передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або повідомлення про призначення глави консульської установи.

3. Після подання консульського патенту держава перебування якнайшвидше видає главі консульської установи екзекватуру.

4. Глава консульської установи може розпочати виконання своїх функцій після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати свої функції держава перебування негайно повідомляє компетентним органам консульського округу й вживає всіх необхідних заходів для надання главі консульської установи можливості виконувати свої обов'язки й користуватись усіма правами, перевагами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати своїх функцій або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи може тимчасово виконувати виконуючий обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я та прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом держави, що акредитує. Як правило, таке повідомлення робиться заздалегідь.

3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу та захист. Під час виконання обов'язків глави консульської установи на нього поширюються положення цієї Конвенції так само, як і на відповідного главу консульської установи.

1. Держава, що акредитує, через свої компетентні органи заздалегідь письмово повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування:

1.1. Прізвище, ім'я, громадянство, ранг, клас працівників консульської установи, дати їхнього прибуття й остаточного від'їзду або припинення їхніх функцій, а також про будь-які інші зміни, які впливають на їхній статус та які можуть виникнути під час їхньої роботи в консульській установі;

1.2. Прізвище, ім'я, громадянство, дати прибуття й остаточного від'їзду членів сім'ї кожного працівника консульської установи, а також про те, що особа стає або перестає бути членом сім'ї працівника консульської установи.

2. Компетентні органи держави перебування згідно зі встановленим порядком цієї держави безоплатно видають працівникам консульської установи та членам їхніх сімей посвідчення особи, яке підтверджує їхній статус, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у цій державі.

Консульська посадова особа повинна бути громадянином лише держави, що акредитує, за умови, що вона не проживає постійно в державі перебування.

Кожна з Договірних Сторін може вирішувати, чи призначатиме або прийматиме вона почесних консульських посадових осіб.

Призначення почесної консульської посадової особи, визначення її статусу та обов'язків вирішується Договірними Сторонами згідно з положеннями Віденської Конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року та відповідним законодавством Договірних Сторін.

Держава перебування може будь-коли повідомити державі, що акредитує, про те, що консульська посадова особа є "persona non grata", або про те, що будь-який інший працівник консульського персоналу є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обґрунтовувати мотивів свого рішення. У такому випадку держава, що акредитує, повинна відкликати таку особу. Якщо держава, що акредитує, не виконає в межах обґрунтованого строку цього зобов'язання, держава перебування може припинити вважати цю особу працівником консульського персоналу.

Консульська посадова особа вповноважена:

1) захищати права та інтереси держави, що акредитує, її громадян, як фізичних, так і юридичних осіб, надавати їм допомогу та сприяння;

2) сприяти розвиткові торговельних, економічних, правових, туристичних, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних, гуманітарних зв'язків, а також зв'язків у галузі освіти між державою, що акредитує, та державою перебування й у будь-який інший спосіб сприяти розвиткові дружніх відносин між ними.

3) з'ясовувати всіма законними шляхами умови й події в торговельному, економічному, культурному, науковому житті держави перебування, інформувати про це уряд держави, що акредитує.

4) виконувати будь-які інші функції, покладені на консульську установу державою, що акредитує, які не заборонені нормативно-правовими актами держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1) вести облік громадян держави, що акредитує;

1.2) приймати заяви з питань громадянства;

1.3) отримувати повідомлення від компетентних органів держави перебування стосовно народження й смерті громадян держави, що акредитує, реєструвати народження й смерть відповідних громадян та відповідно складати акти;

1.4) реєструвати шлюби та розірвання шлюбів між громадянами держави, що акредитує, відповідно до законодавства держави, що акредитує;

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють відповідних осіб від обов'язку дотримуватися нормативно-правових актів держави перебування.

Консульська посадова особа вповноважена:

1) видавати, відновлювати, анулювати паспорти громадян держави, що акредитує, та подовжувати строк їхньої дії, уносити до паспортів необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, які дають їм право на перетин кордону;

2) видавати, продовжувати, анулювати візи для в'їзду на територію держави, що акредитує, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Консульська посадова особа має право вчиняти такі дії:

a) складати на прохання будь-якого громадянина акти й документи для використання на території держави, що акредитує, та за її межами;

b) перекладати офіційні акти й документи мовою держави, що акредитує, та засвідчувати правильність такого перекладу;

c) учиняти будь-які інші нотаріальні функції, покладені на консульську установу державою, що акредитує;

d) легалізувати офіційні документи, копії, витяги та переклади цих документів;

e) засвідчувати підписи та печатки на документах компетентних органів держави, що акредитує, а також підписи та печатки Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Документи, складені, легалізовані або засвідчені консульською посадовою особою, мають таку саму юридичну та доказову силу, як і документи видані, легалізовані або засвідчені компетентними органами держави перебування, за умови, що вони не суперечать нормативно-правовим актам держави перебування.

1. Компетентні органи держави перебування негайно, але не пізніше трьох робочих днів, інформують відповідну консульську посадову особу держави, що акредитує, про арешт, затримання чи будь-яке інше обмеження свободи громадянина держави, що акредитує. Одночасно компетентні органи держави перебування негайно передають будь-яке повідомлення зазначеної особи, адресоване консульській установі держави, що акредитує.

2. Компетентні органи держави перебування негайно, але не пізніше чотирьох днів з моменту затримання, арешту чи будь-якого іншого обмеження свободи громадянина держави, що акредитує, забезпечують визнання права консульської посадової особи відвідувати зазначену особу або підтримувати з нею зв'язок, у тому числі для організації їй необхідної правової допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування інформують зазначену особу держави, що акредитує, про її права, передбачені в пунктах 1 та 2 цієї статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, здійснюються відповідно до нормативно-правових актів держави перебування за умови, що вони не порушують цих прав.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. Спілкуватися з будь-яким громадянином держави, що акредитує, та відвідувати його в межах консульського округу, а держава перебування не перешкоджає зносинам між громадянами держави, що акредитує, і консульською установою та не обмежує їхнього доступу до консульської установи;

1.2. Приймати на зберігання власність, гроші, цінні речі та документи, які належать будь-якому громадянину держави, що акредитує, якщо це не суперечить нормативно-правовим актам держави перебування;

1.3. Звертатись із запитом до компетентних органів держави перебування стосовно негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода й людські жертви, арешт автотранспортних засобів і події, до яких причетні громадяни держави перебування;

1.4. Звертатися до компетентних органів держави перебування стосовно сприяння в розшуку безвісти зниклих громадян держави, що акредитує.

2. Якщо громадянин держави, що акредитує, не може вчасно захистити своїх прав та інтересів згідно з нормативно-правовими актами держави перебування, консульська посадова особа може представляти його в судах та інших компетентних органах держави перебування або забезпечити йому належне представництво доти, доки він не призначить свого представника чи не буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

1. Компетентні органи держави перебування негайно повідомляють консульській установі про будь-який випадок, коли на території консульського округу виникає необхідність призначення опікуна або піклувальника для громадянина держави, що акредитує, який є недієздатним або обмежено дієздатним, а також для неповнолітнього громадянина.

2. Консульська посадова особа має право відповідно до нормативно-правових актів держави перебування захищати права та інтереси громадянина держави, що акредитує, який є недієздатним або обмежено дієздатним, а також неповнолітнього громадянина, а у випадку, коли це є необхідним, рекомендувати або призначати опікуна або піклувальника для такої особи та наглядати за здійсненням ними опіки та піклування.

У випадку смерті громадянина держави, що акредитує, на території держави перебування компетентні органи держави перебування негайно повідомляють про це консульській установі. На запит консульської установи зазначені органи видають свідоцтво про смерть або інші документи, які підтверджують факт смерті.

1. У випадку, якщо громадянин держави, що акредитує, помер на території держави перебування та залишив спадщину в цій державі та якщо в цій державі не проживають спадкоємці, компетентні органи держави перебування негайно повідомляють про це консульській установі.

2. У разі наявності спадщини, зазначеної в пункті 1 цієї статті, консульська посадова особа має право бути присутньою під час складання опису майна та його опечатування компетентними органами держави перебування.

3. У випадку, якщо громадянин держави, що акредитує, має право на спадщину особи, яка померла на території держави перебування, незалежно від громадянства померлого, компетентні органи держави перебування негайно інформують про це відповідну консульську установу.

4. Якщо громадянин держави, що акредитує, має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, але ні він, ні його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника представляти цього громадянина в судах або інших компетентних органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина держави, що акредитує, який не проживає постійно в державі перебування, приймати будь-яку спадщину, що належить зазначеному громадянину, для передачі спадкоємцю.

6. Якщо громадянин держави, що акредитує, який не проживає постійно в державі перебування, помирає в цій державі та якщо його родичі або представник в державі перебування відсутні, консульська посадова особа має право негайно взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно померлого для передачі спадкоємцям, розпоряднику або іншим уповноваженим особам.

7. Під час виконання функцій, зазначених у пунктах 4, 5, 6 цієї статті, консульська посадова особа повинна дотримуватися нормативно-правових актів держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право в межах свого консульського округу надавати допомогу суднам держави, що акредитує, які знаходяться у внутрішніх водах територіального моря держави перебування, капітанам та членам екіпажу цих суден, а також:

1.1. Підніматися на борт судна, опитувати капітана й будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, його прямування та вантаж;

1.2. Розслідувати будь-яку подію, яка сталася під час плавання, за умови, що таке розслідування не завдає шкоди правам органів держави перебування;

1.3. Вирішувати спори між капітаном та членами екіпажу, у тому числі спори стосовно заробітних плат та зобов'язань, зазначених у трудових договорах, а також вживати відповідних заходів для забезпечення безпеки на борту судна;

1.4. Уживати заходів для забезпечення надання капітану судна й будь-якому члену екіпажу медичної допомоги та повернення до держави, що акредитує;

1.5. Приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати всі документи, що стосуються судна;

1.6. Вирішувати також інші питання стосовно судна відповідно до інструкцій держави, що акредитує.

2. Капітан і члени екіпажу мають право контактувати безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому нормативно-правових актів держави перебування.

1. Якщо суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір ужити будь-яких примусових заходів проти судна або провести розслідування на борту судна держави, що акредитує, вони заздалегідь повідомляють консульській установі для забезпечення присутності консульської посадової особи або її представника під час здійснення цих заходів. Якщо завчасне повідомлення неможливе, консульську установу повинно бути негайно поінформовано про вжиті компетентними органами держави перебування заходи та про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються на такі самі заходи, ужиті компетентними органами на суші держави перебування стосовно капітана судна чи будь-кого із членів екіпажу.

3. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті не застосовуються до звичайних перевірок компетентними органами держави перебування з митних, адміністративних портових питань, питань карантину, прикордонного контролю, а також до заходів, які вживаються для забезпечення безпеки навігації на морі або запобігання забрудненню води.

4. Компетентні органи держави перебування не втручаються у внутрішні справи будь-якого судна держави, що акредитує, за умови, що не порушуються порядок, безпека та громадський порядок в державі перебування, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою чи за згодою консульської посадової особи держави, що акредитує.

1. Якщо судно держави, що акредитує, зазнало катастрофи, пошкоджено або сіло на мілину чи з будь-яких інших причин не може продовжувати самостійне плавання, компетентні органи держави перебування негайно повідомляють консульській установі про заходи, ужиті для порятунку пасажирів та екіпажу, вантажу та іншого майна.

2. Компетентні органи держави перебування не перешкоджають консульській посадовій особі надавати допомогу будь-якому судну, яке зазнало катастрофи, пошкоджено або сіло на мілину чи з будь-яких інших причин не може самостійно продовжувати плавання, членам його екіпажу та пасажирам. Для цього консульська посадова особа може звернутися з проханням до компетентних органів держави перебування надати таку допомогу.

3. Органи влади держави перебування негайно повідомляють консульській установі, якщо судно держави, що акредитує, зазнало катастрофи, пошкоджено або сіло на мілину чи з будь-яких інших причин не може самостійно продовжувати плавання або якщо будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж будуть знайдені на березі або доставлені в порт держави перебування, якщо капітан, власник, судновий агент або представник страхової компанії не є присутніми або не можуть ужити заходів для безпеки майна або розпоряджання ним. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити необхідних заходів від їхнього імені.