Верховна Рада України

Затвердити Засади державної політики України в галузі прав людини (додаються).

Верховна Рада України,

керуючись Конституцією України, Загальною декларацією прав людини, 1948 року,

прагнучи ефективної імплементації прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав та основних свобод людини, 1950 року, протоколами до неї, ратифікованими Україною,

прагнучи, щоб права і свободи людини, їх гарантії визначали зміст і спрямованість діяльності держави,

вважаючи забезпечення прав і основних свобод людини головним обов'язком держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

визнаючи принципи верховенства права у суспільстві й державі як пріоритет прав і свобод людини і громадянина,

визнаючи універсальність, взаємопов'язаність та взаємозалежність прав і основних свобод людини і громадянина, надаючи особливого значення правам людини для політичного, економічного, соціального, історичного і культурного розвитку України,

визнаючи людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю,

керуючись статтею 8 Конституції України, згідно з якою норми Конституції є нормами прямої дії,

стверджуючи універсальність судового захисту прав і основних свобод людини в разі їх порушення,

керуючись статтею 9 Конституції України, згідно з якою чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства,

прагнучи до поширення в українському суспільстві гуманістичного, заснованого на загальнолюдських цінностях та ідеалах світогляду й адекватної правової свідомості,

затверджує ці Засади державної політики України в галузі прав людини.

Визнання прав і основних свобод людини і громадянина такими, що дані людині від народження і є невід'ємними.

Забезпечення верховенства прав і основних свобод людини у відносинах з державою.

Забезпечення рівності всіх людей перед законом і судом.

Визнання верховенства права, за яким проголошення і реалізація прав і основних свобод людини і громадянина засновано лише на законі.

Недопущення звуження змісту та обсягу проголошених Конституцією України прав і основних свобод людини і громадянина.

Визнання презумпції особистої свободи людини відповідно до принципу, згідно з яким дозволено все, крім того, що прямо забороняється законом.

Визнання обмеженості свободи держави, її органів і посадових осіб відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що прямо передбачається законом.