З метою врегулювання порядку погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України

1. Затвердити Положення про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Установити, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, якими регулюються питання погашення боргу платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, застосовуються в частині, що не суперечить нормам цього Положення.

2. Установити, що стягнення коштів з рахунків платників податків у рахунок погашення боргу перед бюджетами та державними цільовими фондами здійснюється виключно за рішенням арбітражного суду.

3. Установити, що з дня набрання чинності цим Указом установи банків не проводять обліку заборгованості клієнтів.

Списання коштів з рахунків платника податків здійснюється комерційними банками лише за платіжними дорученнями платника та за виконавчими документами, перелік яких визначено Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Кабінету Міністрів України, Національному банку України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади затвердити у двомісячний строк нормативно-правові акти, необхідні для реалізації в повному обсязі положень цього Указу.

5. Кабінету Міністрів України:

подати у встановленому порядку пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів України у зв'язку з прийняттям цього Указу;

привести свої рішення у відповідність з цим Указом.

6. Покласти на Кабінет Міністрів України надання офіційних роз'яснень щодо цього Указу.

7. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Це Положення встановлює порядок погашення перед бюджетами та державними цільовими фондами боргу з податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, а також штрафних та фінансових санкцій, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

1. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), неподаткові платежі, штрафні та фінансові санкції (далі - платники);

платіж - зобов'язання платника сплатити у порядку і на умовах, що визначаються законами внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду;

борг платника - узгоджений з контролюючими органами платіж, не погашений у встановлений строк, пеня, штрафні та фінансові санкції;

актив платника - кошти, матеріальні та нематеріальні активи, що належать платнику на правах власності або на правах повного господарського відання;

примусове стягнення боргу платника - примусове звернення стягнення на активи платника в рахунок погашення його боргу;

податкова декларація, розрахунок - документ, який подається платником до контролюючого органу в установленому законодавством порядку, на підставі якого здійснюються нарахування та сплата податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу;

повідомлення контролюючого органу - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника сплатити суму платежу, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Положенням;

податкова вимога - письмове повідомлення органу державної податкової служби про обов'язок платника сплатити суму боргу;

податкова застава - засіб забезпечення погашення не сплаченого платником у встановлений законом строк платежу, що поширюється на вільні від заставних зобов'язань активи такого платника. На підставі податкової застави орган державної податкової служби має право повного і першочергового задоволення вимог щодо погашення боргу платника податків за рахунок його активів, що перебувають у заставі;

кошти - національна валюта України або іноземна валюта;

контролюючі органи - державні органи, що здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та погашення платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

2. Контролюючими органами є:

органи державної податкової служби - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених в абзацах третьому і шостому цього пункту;

органи державної митної служби - стосовно ввізного/вивізного мита, а також акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються при ввезенні (імпорті) на митну територію України або вивезенні (експорті) з митної території України;

установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України;

установи Фонду соціального страхування України - стосовно внесків до Фонду соціального страхування України;

органи державного казначейства та державної контрольно-ревізійної служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, інших бюджетних коштів.

3. Контролюючі органи, визначені у пункті 2 цього Положення, мають право здійснювати перевірки результатів діяльності платників виключно в межах своїх повноважень, установлених законодавством.

У разі виявлення під час перевірок порушень законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та погашення платежів відповідний акт надсилається контролюючими органами до органів державної податкової служби для вжиття заходів із забезпечення погашення не сплачених у строк платежів. При цьому скарги на дії зазначених органів надсилаються до органу, який склав цей акт, або до контролюючого органу вищого рівня.

4. Органами, уповноваженими здійснювати заходи із забезпечення погашення боргу платників, є виключно органи державної податкової служби в межах їх компетенції та державні виконавці. Інші контролюючі органи взаємодіють з органами державної податкової служби та державними виконавцями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Списання коштів з рахунків платників без їх згоди здійснюється виключно за рішенням арбітражного суду.

6. Платник, за винятком випадків, передбачених пунктом 17 цього Положення, самостійно обчислює суму платежів та подає контролюючому органу податкову декларацію, розрахунок у строки, встановлені законодавством. Контролюючий орган приймає податкову декларацію, розрахунок без перевірки зазначених у них показників.

Якщо останній день строку подачі податкової декларації, розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то за останній день строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

У разі коли сума платежу розраховується згідно із законодавством контролюючим органом, платник не несе відповідальності за достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого платежу та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Положенням.

7. Контролюючий орган самостійно визначає суму платежу та надсилає повідомлення платнику про суми виявлених недоплат у разі коли:

платники не подають у встановлені строки податкову декларацію, розрахунок;

дані перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження суми його платежів, заявлених у податкових деклараціях, розрахунках;

виявлено арифметичні або методологічні помилки у наданій платником податковій декларації, розрахунку, які призвели до заниження суми платежу.

8. Сума платежу, платник якого не подав у встановлений строк податкову декларацію, розрахунок, визначається контролюючим органом на підставі висновків позачергової перевірки.

9. У разі неможливості проведення перевірки у зв'язку з невстановленням фактичного місця розташування підприємства та його підрозділів, місця знаходження фізичної особи, ухиленням посадових осіб підприємства або фізичної особи від надання відомостей, передбачених законодавством, а також у разі неможливості визначити суму платежу у зв'язку з нездійсненням платником податкового обліку або відсутністю первинних документів сума платежу такого платника може бути визначена на рівні платежу з цього податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу, визначених у попередньому податковому періоді.

10. Після закінчення встановлених строків сплати узгодженого платежу невнесена сума вважається боргом платника і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не передбачена можливість стягнення боргу за окремими платежами без нарахування пені.

11. Пеня з сум узгодженого платежу нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

12. За несвоєчасне зарахування до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів та штрафних санкцій з вини установ банків останні сплачують пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених законодавством для таких видів платежів.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами платежів вважається день його реєстрації в цих установах.

13. У разі надходження сум на сплату боргу платника в першу чергу погашається платіж, а потім пеня. При стягненні боргу платника на підставі рішення арбітражного суду передусім покриваються витрати, пов'язані зі стягненням.

14. Суми пені, нарахованої на суму платежу, зараховуються до доходів відповідних бюджетів та державних цільових фондів згідно з кодами бюджетної класифікації, на які зараховуються основні платежі.

15. Суми фінансових санкцій застосовуються до платників контролюючими органами, які мають на це право згідно із законодавством.

На суми фінансових санкцій пеня не нараховується.

16. Платіж, самостійно визначений платником у податковій декларації, розрахунку, вважається узгодженим.

17. Платники, які не погоджуються з платежем, нарахованим контролюючим органом (у випадках, визначених у пунктах 17, 19, 20, 22 цього Положення), протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення можуть звернутися до цього контролюючого органу з письмовою скаргою на неправильне визначення баз нарахування та сум платежів.

Контролюючий орган зобов'язаний протягом встановленого законодавством строку, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання зазначеної скарги, розглянути її та винести вмотивоване рішення, яке вручається заявнику під розписку або надсилається платнику поштою з повідомленням про вручення.

У разі коли контролюючий орган надсилає платнику вмотивовану відповідь про відхилення скарги або не надсилає відповіді протягом зазначеного строку, такий платник податку має право протягом 10 календарних днів з дня її отримання чи неотримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня або до арбітражного суду.

18. У разі коли арбітражний суд або контролюючий орган вищого рівня задовольняє повністю позов (скаргу) платника, контролюючий орган зобов'язаний відкликати раніше надіслані ним повідомлення щодо зазначеного в цьому позові (скарзі) платежу.

19. У разі коли рішення арбітражного суду про відмову у задоволенні позовної заяви платника набрало законної сили, платіж вважається узгодженим і з дня нарахування такого платежу до дня його фактичного погашення на цей платіж нараховується пеня.

20. У разі коли контролюючий орган вищого рівня або арбітражний суд прийняв рішення про часткове задоволення скарги (позову) платника, визначена частина платежу вважається узгодженою і з дня нарахування такої частини платежу до дня її фактичного погашення на цю частину нараховується пеня.

21. У разі коли платник не оскаржив висновки контролюючого органу в контролюючому органі вищого рівня або в арбітражному суді у строки, встановлені цим Положенням, платіж, визначений контролюючим органом або арбітражним судом, вважається узгодженим і з дня нарахування такого платежу до дня його фактичного погашення на цей платіж нараховується пеня.

22. Платник зобов'язаний погасити суму платежу, зазначену у самостійно поданій ним податковій декларації, розрахунку, у строки, передбачені законодавством.

У випадках, визначених у пунктах 28 - 31 цього Положення, платники зобов'язані самостійно погасити суму узгодженого платежу та нараховану на неї пеню протягом 10 календарних днів з дня такого узгодження.

23. Для цілей цього Положення днем узгодження платежів вважається:

день самостійно поданої платником податкової декларації, розрахунку;

день підписання платником акта перевірки, складеного контролюючим органом, без зауважень;

день набрання законної сили рішенням арбітражного суду про визнання повністю або частково боргу платника;

перший робочий день, наступний за останнім днем строку оскарження рішення контролюючого органу, в разі коли платник відмовляється від такого оскарження.

24. Орган державної податкової служби може звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про стягнення з платника суми боргу в разі коли передбачені цим Положенням заходи щодо погашення боргу не привели до його повного чи часткового погашення.

25. У разі непогашення узгодженого платежу у встановлений строк платник визнається боржником перед бюджетами та державними цільовими фондами і орган державної податкової служби може застосовувати до нього заходи примусового стягнення боргу в порядку, передбаченому цим Положенням.

26. Норми цього Положення не поширюються на порядок стягнення штрафів, що накладаються за адміністративні правопорушення, а також на порядок справляння податків з нерезидентів, якщо чинною міжнародною угодою з питань усунення подвійного оподаткування, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, встановлено інші правила.

27. У разі коли сума платежу розраховується контролюючим органом, як це передбачено пунктом 17 цього Положення, такий контролюючий орган надсилає платнику повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на конкретні норми законів, відповідно до яких було здійснено розрахунок або донарахування платежу, сум пені та штрафних санкцій, у разі їх наявності, граничні строки їх погашення, а також повідомляється про можливі наслідки їх несплати або неповної сплати в установлений строк.

Отримання повідомлення не є підставою для визнання такого платежу узгодженим.

У разі коли платник не погашає узгоджену суму платежу в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу, яка має містити крім відомостей, передбачених пунктом 38 цього Положення, підставу для її виставлення, посилання на норму закону, порушену платником, суму податку, збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу, пені, штрафних і фінансових санкцій, перелік запропонованих заходів у забезпечення погашення суми боргу.

28. Перша податкова вимога надсилається наступного дня після:

закінчення строку сплати узгоджених сум платежів, визначених відповідно до пункту 22 та абзаців другого і третього пункту 23 цього Положення;

закінчення строку оскарження рішень органу державної податкової служби, визначеного відповідно до абзацу п'ятого пункту 23 цього Положення.

Перша податкова вимога також містить повідомлення про узгодження сум платежу, обов'язок сплатити суму боргу та можливий примусовий продаж активів боржника.

Друга податкова вимога надсилається не раніше двадцятого календарного дня від дня надсилки (вручення) першої податкової вимоги та містить повідомлення про суму боргу, дату і час проведення опису майна для погашення суми боргу та про наміри органу стягнення організувати продаж активів платника.

29. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) підприємству, якщо її передано керівнику підприємства, його заступнику, виконуючому обов'язки керівника підприємства або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, коли її вручено особисто їй чи її законному представникові або надіслано за адресою реєстрації платника листом з повідомленням про вручення.

30. Податкова вимога надсилається платнику незалежно від притягнення такого платника до відповідальності за порушення податкового законодавства.

31. У разі коли сума платежу, пені, штрафних та фінансових санкцій, що визначена у податковій вимозі, самостійно погашається платником, подальші податкові вимоги не надсилаються, а раніше надіслані податкові вимоги відкликаються.

32. У разі виникнення у платника боргу з нового узгодженого платежу, після подання попередньо надісланих податкових вимог, кожна наступна податкова вимога містить повідомлення про суму консолідованого боргу, що підлягає сплаті. При цьому дата і час проведення опису майна боржника, встановлені у другій податковій вимозі, не змінюються.

Сума консолідованого боргу - це сума боргу, зазначена в останній податковій вимозі. Погашення суми консолідованого боргу здійснюється в порядку черговості нарахування платежів, незалежно від того, яким контролюючим органом їх нараховано.

33. Органами державної податкової служби ведеться реєстр (облік) податкових вимог та сум консолідованого боргу.

34. Активи (крім коштів) підприємства або фізичної особи у випадках, зазначених у пункті 35 цього Положення, передаються у податкову заставу.

35. Право податкової застави виникає в разі:

неподання або несвоєчасного подання податкової декларації, розрахунку - з дня, наступного за останнім днем строку, встановленого для подання такої податкової декларації, розрахунку;

виявлення несплаченого платежу за наслідками перевірки - з дня затвердження керівником контролюючого органу акта перевірки;

непогашення в установлені строки узгоджених платежів - з дня, наступного за днем, встановленим для сплати таких узгоджених платників.

З урахуванням положень цього пункту право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника (крім коштів), які перебували в його власності на день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи (крім коштів), на які платник набуде прав власності у майбутньому, до дня погашення платежу такого платника.

36. Право податкової застави має пріоритет перед будь-якими правами інших застав, що виникли після дня виникнення права на податкову заставу, незалежно від того, чи були вони нотаріально посвідчені, а також перед будь-якими правами застав, які не були належним чином оформлені до виникнення права податкової застави.

У разі коли податкова застава виникає в той самий день, в який було оформлено інші застави, пріоритет має податкова застава.

37. Платники, активи яких знаходяться в податковій заставі, зобов'язані повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу, а також про характер та розмір платежів, забезпечених цією заставою. Платники, які не повідомили кредиторів про податкову заставу, зобов'язані відшкодувати таким кредиторам збитки у разі їх виникнення у зв'язку з таким неповідомленням.

38. Платник, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними з урахуванням пункту 39 цього Положення.

39. Підлягають узгодженню з органом державної податкової служби операції платників, активи яких знаходяться в податковій заставі, щодо:

продажу або інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна (крім готової продукції), інших видів основних фондів, у тому числі землі та прав на видобування корисних копалин;

внесення об'єктів нерухомого та рухомого майна, інших видів основних фондів, у тому числі землі та прав на видобування корисних копалин, до статутних фондів інших підприємств;

надання заставленого майна у наступну заставу або використання заставленого майна з метою забезпечення дійсної або майбутньої вимоги третіх осіб.

40. У разі відчуження активів, визначених у пункті 39 цього Положення, посадовою (особою платника) або фізичною особою - платником без отримання попередньої згоди органу державної податкової служби така посадова або фізична особа несе встановлену законодавством відповідальність.

41. Податкова застава припиняється в разі:

погашення повної суми боргу;

ліквідації підприємства;

порушення справи про банкрутство підприємства;

отримання договору поруки на повну суму боргу.

Активи платника звільняються з податкової застави з дня здійснення однієї з таких дій;

перерахування до бюджету повної суми боргу. При цьому платник зобов'язаний в одноденний строк передати копію платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, до органу державної податкової служби;

винесення ухвали арбітражного суду про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до законодавства. При цьому в одноденний строк ухвала передається державними виконавцями до органу державної податкової служби;

погашення боргу підприємством, що ліквідується. При цьому ліквідаційна комісія або орган, що проводить ліквідацію, зобов'язана в одноденний строк передати копію завіреного обслуговуючим банком платіжного документа про першочергове погашення такого боргу до органу державної податкової служби. Крім того, ліквідаційною комісією або органом, який проводить ліквідацію, до органу державної податкової служби передається ліквідаційний баланс, підтверджений аудитором (аудиторською фірмою), в одноденний строк з дня його затвердження;

оформлення договору поруки. При цьому нотаріально посвідчену копію договору поруки платник подає до органу державної податкової служби в одноденний строк після його укладення.

42. Орган державної податкової служби зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів підприємства або фізичної особи у разі коли банк-резидент поручається за це підприємство або фізичну особу.

На підставі договору поруки погашення платежу та відповідної пені замість підприємства або фізичної особи здійснюється банком-поручителем у разі коли підприємство або фізична особа не виконують або неналежним чином виконують свої зобов'язання перед бюджетами та державними цільовими фондами.

43. Договір поруки між підприємством або фізичною особою і банком-поручителем береться на облік органом державної податкової служби за місцем розташування підприємства або місцем постійного проживання фізичної особи.

Для реєстрації договору поруки платник подає до органу державної податкової служби нотаріально посвідчений договір поруки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний зареєструвати договір поруки протягом дня, наступного за днем його отримання, а у разі перебування активів платника у податковій заставі також видати платнику в цей самий строк довідку про звільнення його активів з-під податкової застави.

44. У разі дострокового відкликання договору поруки поручителем до платника застосовуються заходи з погашення боргу, передбачені цим Положенням.

Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за договором поруки третім особам.

45. У разі коли інші передбачені цим Положенням заходи із забезпечення погашення боргу не дали позитивного результату, орган державної податкової служби здійснює за платника та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел покриття узгодженої суми боргу шляхом організації публічних торгів (аукціонів) з продажу активів (крім коштів) такого платника.

46. Для забезпечення надходжень до відповідних бюджетів та державних цільових фондів орган державної податкової служби створює на рівних засадах комісію з числа представників органу, що здійснює управління майном підприємства, органу державної податкової служби, регіонального органу Фонду державного майна України. Компетенція комісії визначається Кабінетом Міністрів України.

47. Платник (для державних та комунальних підприємств - орган, уповноважений управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів (крім коштів), виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми боргу.