Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Типове положення про центр соціально-психологічної допомоги;

Типове положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

Типове положення про соціальний центр матері та дитини;

Типове положення про центр соціально-психологічної реабілітації;

Типове положення про центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.

1-1. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям під час організації діяльності зазначених закладів керуватися затвердженими цією постановою типовими положеннями.

Рекомендувати органам місцевого самоврядування під час організації діяльності зазначених закладів керуватися зазначеними типовими положеннями та утворювати (за потреби) соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальні центри матері та дитини як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній територіальній громаді.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

1. Центр соціально-психологічної допомоги (далі - центр) є закладом, що надає соціальні послуги особам, які внаслідок стихійного лиха, збройних конфліктів, домашнього насильства та насильства за ознакою статі або реальної загрози їх вчинення тощо перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати (далі - особи, які перебувають у складних життєвих обставинах).

Центр також надає послуги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах внаслідок торгівлі людьми (громадянам України, іноземцям та особам без громадянства) та отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства у сфері протидії торгівлі людьми на безоплатній основі та незалежно від місця їх проживання (зареєстрованого місця проживання).

Послуги надаються особі відповідно до індивідуального плану, який, крім заходів, передбачених стандартами надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми, затвердженими наказом Мінсоцполітики від 30 липня 2013 р. № 458, містить інші заходи, які потрібно провести, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки проведення заходів, відповідальних виконавців.

Центр надає послуги таким категоріям осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах внаслідок торгівлі людьми:

які вважають себе постраждалими від торгівлі людьми, але не бажають звертатися із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

які звернулися за встановленням статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, в установленому законодавством порядку;

яким встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

які постраждали від торгівлі людьми на території інших країн та повертаються в Україну, що підтверджено відповідним листом дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном;

які виявлені органами Національної поліції як потерпілі в межах здійснення кримінального провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 149 Кримінального кодексу України "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини".

2. Центр може утворюватися місцевою держадміністрацією або органом місцевого самоврядування за наявності необхідної матеріально-технічної бази (зокрема приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам пожежної безпеки) та не має на меті одержання прибутку.

Центр може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.

Діяльність центру повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.

3. Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 р., Конвенцією про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 р., а також положенням про центр.

4. Основним завданням центру є надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, комплексу соціальних послуг, зокрема із забезпечення місцем безпечного тимчасового цілодобового перебування, кризового та екстреного втручання, консультування, на основі оцінки їх потреб та індивідуального підходу з урахуванням віку, статі, стану здоров’я, соціального становища особи.

У центрі створюються умови для перебування сімей з дітьми (матері/батька з дитиною) з урахуванням вікових потреб дітей, потреб сім’ї, а також потреб жінок і чоловіків.

Інформація отримувачам соціальних послуг з інтелектуальними та сенсорними порушеннями надається в доступний спосіб, зокрема доступною для розуміння мовою, шляхом застосування жестової мови, шрифту Брайля тощо.

5. Центр відповідно до покладених на нього завдань:

1) надає притулок особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, у разі відсутності у зазначених осіб засобів до існування;

2) забезпечує зазначених осіб харчуванням відповідно до нормативів, визначених Мінсоцполітики за погодженням з МОЗ;

3) проводить оцінку потреб зазначених осіб, складає разом з ними індивідуальні плани заходів щодо усунення складних життєвих обставин з установленням строків виконання;

4) надає зазначеним особам психологічну допомогу, сприяє проведенню аналізу життєвих ситуацій, проводить роботу з корекції сімейних стосунків;

5) надає зазначеним особам допомогу в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами, а також інформує з питань соціального захисту населення;

6) сприяє отриманню зазначеними особами безоплатної правової допомоги, реєстрації місця проживання (перебування), отриманню (відновленню) житла, працевлаштуванню, навчанню тощо;

7) у разі потреби організовує надання зазначеним особам екстреної медичної допомоги;

8) надає соціальні послуги зазначеним особам шляхом консультування за допомогою телефонного зв’язку, а також в умовах денного стаціонару без забезпечення тимчасовим притулком і харчуванням;

9) інформує структурний підрозділ місцевої держадміністрації або виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань сім’ї і дітей за місцем проживання (перебування) зазначеної особи про результати роботи з нею та необхідність її соціальної підтримки після закінчення строку перебування в центрі;

10) приймає та розглядає заяву особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, чи її представника про отримання допомоги та надає такій особі інформацію про її права та можливість отримання необхідної допомоги;

11) надає інші послуги відповідно до Законів України "Про протидію торгівлі людьми", "Про соціальні послуги", а також класифікатора соціальних послуг, затвердженого Мінсоцполітики.

Для забезпечення надання медичних послуг центр у встановленому законодавством порядку направляє осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема постраждалих від торгівлі людьми, до закладу охорони здоров’я або до фізичної особи - підприємця, які зареєстровані та одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Також центр може укласти договір про медичне обслуговування осіб, які перебувають у центрі, із закладом охорони здоров’я або фізичною особою - підприємцем, яка отримала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Для забезпечення надання постраждалим особам, у тому числі іноземцям або особам без громадянства, послуг, які не надаються в центрі, можуть залучатися кошти, які надходять до центру як добровільні внески підприємств, установ та організацій, благодійна допомога (благодійна пожертва або грант), а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, у встановленому порядку.

6. Центр має право:

1) самостійно визначати форми та методи роботи;

2) використовувати у своїй діяльності кошти з джерел, не заборонених законодавством (у тому числі міжнародна фінансова і технічна допомога, міжнародні гранти);

3) залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів, перекладачів жестової мови тощо.

7. Центр провадить діяльність з дотриманням принципів верховенства права, поваги до прав людини, гуманності, законності, соціальної справедливості, доступності послуг, безпеки постраждалих осіб, забезпечення конфіденційності, поваги до особистості, дотримання правил етики спілкування з особами з інвалідністю та представниками інших соціальних груп, нетерпимості до дискримінації (за ознаками віку, статі, інвалідності тощо) з урахуванням міжнародних стандартів діяльності таких центрів без розголошення інформації про своє місцезнаходження, що передбачає, зокрема, відсутність вивіски на приміщенні (будівлі, споруді або частині будівлі), де розташовано центр.

Центр у своїй діяльності взаємодіє з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, закладами соціального захисту населення, охорони здоров’я, громадськими об’єднаннями, благодійними організаціями, благодійними фондами, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.

Відомості про особисте життя та інші персональні дані осіб, які отримують послуги в центрі, не підлягають розголошенню. Доступ до центру сторонніх осіб заборонено.

Центр надає соціальні послуги безоплатно в обсягах, визначених державними стандартами, та може надавати платні соціальні послуги в установленому законодавством порядку.

8. Центр є підконтрольним та підзвітним органу, який його утворив.

Координацію та аналітичне забезпечення діяльності центру здійснює Мінсоцполітики. Методичне та інформаційне забезпечення діяльності центру здійснює відповідний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

9. Центр у своїй діяльності взаємодіє з відповідними структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування і форми власності, громадськими об’єднаннями та благодійними організаціями.

10. Прийняття до центру особи, яка перебуває у складних життєвих обставинах, здійснюється за наказом директора центру на підставі:

1) письмової заяви особи (у разі звернення сім’ї такої особи - заяв усіх повнолітніх її членів) за наявності документа, що посвідчує особу, та виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (облікова форма № 027/о);

2) письмового направлення місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) особи.

Влаштування до центру осіб, які повертаються в Україну, проводиться на підставі листа Нацсоцслужби, до якого додається копія повідомлення дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном про те, що особа постраждала від торгівлі людьми за кордоном та потребує тимчасового притулку.

У разі відсутності документа, що посвідчує особу, виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (облікова форма № 027/о) центр надає допомогу в їх оформленні.

Працівник, відповідальний за організацію перебування прийнятих до центру осіб, ознайомлює їх з правилами внутрішнього розпорядку центру, затвердженими директором центру, правами та обов’язками осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

11. Прийняття до центру осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, і надання їм необхідної допомоги здійснюється цілодобово.

Строк перебування в центрі встановлюється індивідуально для кожної особи за результатами оцінки потреб за рішенням органу, що видав направлення.

Максимальний строк перебування в центрі не може перевищувати 90 діб.

12. До центру не приймаються особи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, із хворобами в гострому періоді, що потребують стаціонарного лікування, зокрема у спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров’я, гострими інфекційними захворюваннями (до закінчення строку ізоляції), з психічними захворюваннями у гострій стадії, з хронічними психічними захворюваннями в стані загострення, а також особи, які відповідно до Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Мінсоцполітики, віднесені до IV-V груп рухової активності (за відсутності супроводжуючої особи).

13. Вибуття з центру особи, яка перебуває у складних життєвих обставинах, здійснюється за наказом директора центру в разі:

1) подання особою відповідної письмової заяви;

2) закінчення встановленого строку перебування особи у центрі;

3) одноразового грубого або систематичного порушення особою правил внутрішнього розпорядку центру, затверджених його директором;

4) усунення обставин, за яких особа потрапила до центру;

5) відсутності особи без поважних причин у центрі протягом більше ніж трьох діб.

14. Центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що його утворив.

15. Директор центру:

1) організовує роботу центру, персонально відповідає за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;

2) здійснює контроль за повнотою та якістю надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, відповідно до державних стандартів і нормативів;

3) забезпечує своєчасне подання встановленої звітності про роботу центру до органу, який його утворив;

4) затверджує посадові інструкції працівників центру;

5) призначає в установленому порядку на посади та звільняє з посад працівників центру;

6) затверджує правила внутрішнього розпорядку центру та контролює їх виконання;

7) видає відповідно до компетенції накази та розпорядження, організовує і контролює їх виконання;

8) укладає договори, діє від імені центру і представляє його інтереси;

9) розпоряджається коштами центру в межах затвердженого кошторису;

10) забезпечує фінансово-господарську діяльність центру, створення та розвиток матеріально-технічної бази для здійснення комплексу заходів (надання соціальних послуг) особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;

11) забезпечує проведення атестації працівників центру в порядку, визначеному законодавством, та сприяє підвищенню їх кваліфікації;

12) вживає заходів до поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки;

13) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

16. Положення про центр, кошторис і штатний розпис центру затверджуються відповідно до законодавства.

17. Утримання центру здійснюється за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

18. Центр володіє та користується майном, переданим йому органом, який його утворив, юридичними та фізичними особами, а також майном, придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Центр має право на придбання та оренду обладнання, необхідного для забезпечення його функціонування.

19. Для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення в установленому порядку забезпечується доступ до будівлі і приміщень центру, а також на прилеглу до нього територію.

Вхідна група будівлі центру (якщо вона сконструйована на рівні з підлогою (тротуаром) чи має сходи) повинна бути облаштована пандусом і звуковим маячком типу "метроном".

Ширина та конструкція дверей і турнікетів повинна бути такою, щоб можна було проїхати кріслу колісному тощо. Туалетна кімната повинна бути доступною для осіб, які пересуваються на кріслах колісних.

Вхідна група приміщень центру (у тому числі ребра першої та останньої сходинок сходового маршу), шляхи руху відвідувачів, зони очікування та робочі зони повинні бути без бар’єрів (бордюрів, порогів, перепадів, щіток для витирання ніг тощо) та мати маркування засобами тактильного орієнтування, тактильними інформаційними покажчиками шрифтом Брайля, тактильними мнемосхемами приміщень тощо.

Сходи та пандус повинні мати поручні з обох боків.

За наявності облаштованих стоянок для автотранспортних засобів на прилеглій території передбачаються відповідно позначені місця для безоплатної стоянки автотранспортних засобів, якими керують (перевозяться) особи з інвалідністю, у кількості, визначеній Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Будівлі, приміщення та стоянки облаштовуються з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення згідно з вимогами відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил: ДБН В.2.2-17:2006 "Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення", ДСТУ-Н Б В.2.2-31:2011 "Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху", ДСТУ Б ISO 21542:2013 "Будинки і споруди. Доступність і зручність використання побудованого життєвого середовища", а також правилами дорожнього руху із залученням до всіх етапів робіт з облаштування представників громадських організацій, які спеціалізуються на вирішенні питань щодо забезпечення доступності інфраструктури для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

У разі коли діючі об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю, відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за погодженням з громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю здійснюється їх розумне пристосування.

20. Типові нормативи оснащення центру затверджуються Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.

21. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із своїм найменуванням, штампи та бланки.

1. Соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - гуртожиток), є закладом для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років та осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років.

Метою діяльності гуртожитку є створення умов для соціальної інтеграції зазначених дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, які тимчасово проживають у гуртожитку (далі - особи, які тимчасово проживають у гуртожитку), підготовка їх до самостійного життя.

Діяльність гуртожитку повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.

2. Гуртожиток утворюється обласною, Київською і Севастопольською міською держадміністрацією і не має на меті одержання прибутку. Відповідно до потреби гуртожиток може утворюватися районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, органом місцевого самоврядування як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Гуртожиток утворюється за наявності необхідної матеріально-технічної бази (зокрема приміщень, що відповідають вимогам пожежної безпеки, державним будівельним, технічним, санітарно-гігієнічним нормам, стандартам і правилам) та використовується лише за призначенням.

Не допускається розміщення гуртожитку в підвалах, на цокольних поверхах, у приміщеннях, віддалених від населених пунктів, за відсутності розвинутої транспортної інфраструктури.

Гуртожиток може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.

3. Гуртожиток у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 р., Конвенцією про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 р., а також положенням про гуртожиток.

4. Утримання гуртожитку здійснюється за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Основними завданнями гуртожитку є надання соціальних послуг з підтриманого проживання, соціальної інтеграції та реінтеграції особам, які тимчасово проживають у гуртожитку.

Інформація отримувачам соціальних послуг з інтелектуальними та сенсорними порушеннями надається в доступний спосіб, зокрема шляхом застосування жестової мови, простої мови, шрифту Брайля тощо.

6. Гуртожиток відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує створення соціально-побутових умов для осіб, які тимчасово проживають у гуртожитку;

2) забезпечує навчання, розвиток і підтримку навичок самостійного проживання зазначених осіб, зокрема шляхом сприяння наставництву, надає допомогу в аналізі життєвих ситуацій, визначенні основних проблем і шляхів їх розв’язання, складенні плану виходу із складної життєвої ситуації, організації розпорядку дня, веденні домашнього господарства;

3) надає особам, які тимчасово проживають у гуртожитку, психологічну допомогу, інформацію з питань соціального захисту населення, допомогу в оформленні документів, організації взаємодії з іншими фахівцями та службами, сприяє отриманню безоплатної правової допомоги, реєстрації місця проживання (перебування), отриманню (відновленню) житла, працевлаштуванню тощо;

4) у разі потреби організовує надання зазначеним особам екстреної медичної допомоги.

7. Гуртожиток має право:

1) самостійно визначати форми та методи роботи;

2) використовувати для провадження своєї діяльності кошти з джерел, не заборонених законодавством (у тому числі міжнародна фінансова і технічна допомога, міжнародні гранти);

3) залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг (консультацій, медичної допомоги) підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів, перекладачів жестової мови тощо.

8. Гуртожиток провадить діяльність за принципами захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості, дотримання правил етики спілкування з особами з інвалідністю та представниками інших соціальних груп, нетерпимості до дискримінації, зокрема за ознаками віку, статі, інвалідності тощо.

Гуртожиток надає соціальні послуги безоплатно в обсягах, визначених державними стандартами, та може надавати платні соціальні послуги в установленому законодавством порядку.

9. Гуртожиток є підконтрольним і підзвітним органу, який його утворив.

Координацію та аналітичне забезпечення діяльності гуртожитку здійснює Мінсоцполітики. Методичне та інформаційне забезпечення діяльності гуртожитку здійснює відповідний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

10. Гуртожиток у своїй діяльності взаємодіє з відповідними структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування і форми власності, громадськими об’єднаннями та благодійними організаціями.

11. До гуртожитку приймаються зазначені у пункті 1 цього Типового положення діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та особи із їх числа після закінчення строку перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях, припинення піклування, припинення договору про патронат, завершення строкової служби у Збройних Силах та інших утворених відповідно до Законів України військових формуваннях, відбуття покарання у виді позбавлення волі за умови відсутності у них житла або в разі, коли їх житло визнане в установленому порядку непридатним для проживання або таким, що не підлягає ремонту та реконструкції.

12. Прийняття до гуртожитку зазначених у пункті 1 цього Типового положення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, здійснюється за наказом директора гуртожитку на підставі:

1) письмової заяви такої дитини та особи;

2) письмового направлення структурного підрозділу місцевої держадміністрації або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань сім’ї і дітей.

Особам, прийнятим до гуртожитку, видаються постільні речі, перепустка на право входу до гуртожитку.

Працівник, відповідальний за організацію перебування у гуртожитку зазначених осіб, ознайомлює їх з правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими директором гуртожитку, правами та обов’язками осіб, які тимчасово проживають у ньому.

Особи, які тимчасово проживають у гуртожитку, мають право:

1) відвідувати приміщення загального користування;

2) користуватися обладнанням, інвентарем гуртожитку, отримувати житлово-комунальні послуги;

3) стати на соціальний квартирний облік та отримати соціальне житло.

13. До гуртожитку не приймаються особи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, із гострими інфекційними захворюваннями (до закінчення строку ізоляції), із захворюваннями в гострій стадії, з психічними захворюваннями у гострій стадії, а також особи, які відповідно до Державного стандарту догляду вдома , затвердженого наказом Мінсоцполітики, віднесені до IV-V груп рухової активності (за відсутності супроводжуючої особи).

14. У гуртожитку може проживати не більше ніж 30 осіб.

Граничний строк перебування у гуртожитку становить три роки.

15. Вибуття особи, яка тимчасово проживає у ньому, з гуртожитку здійснюється за наказом директора гуртожитку в разі:

1) подання особою відповідної письмової заяви;

2) закінчення граничного строку перебування особи в гуртожитку;

3) одноразового грубого або систематичного порушення особою правил внутрішнього розпорядку;

4) забезпечення особи житлом.

16. Гуртожиток очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що його утворив.

17. Директор гуртожитку:

1) організовує роботу гуртожитку, персонально відповідає за виконання покладених на гуртожиток завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;

2) здійснює контроль за повнотою та якістю надання соціальних послуг особам, які тимчасово проживають у гуртожитку, відповідно до державних стандартів і нормативів;

3) забезпечує своєчасне подання звітності про роботу гуртожитку до органу, який його утворив;

4) призначає в установленому законодавством порядку на посади та звільняє з посад працівників гуртожитку;

5) затверджує посадові інструкції працівників гуртожитку;

6) затверджує правила внутрішнього розпорядку гуртожитку та контролює їх виконання;

7) видає відповідно до компетенції накази та розпорядження, організовує та контролює їх виконання;

8) укладає договори, діє від імені гуртожитку та представляє його інтереси;

9) розпоряджається коштами гуртожитку в межах затвердженого кошторису;

10) забезпечує фінансово-господарську діяльність гуртожитку, створення та розвиток матеріально-технічної бази для здійснення комплексу заходів (надання соціальних послуг) особам, які тимчасово проживають у гуртожитку;

11) забезпечує проведення атестації працівників гуртожитку в порядку, визначеному законодавством, і сприяє підвищенню їх кваліфікації;

12) вживає заходів до поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки;

13) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

18. Положення про гуртожиток, кошторис і штатний розпис гуртожитку затверджуються відповідно до законодавства.

19. Гуртожиток володіє та користується майном, переданим йому органом, який його утворив, юридичними та фізичними особами, а також майном, придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Гуртожиток має право на придбання та оренду обладнання, необхідного для забезпечення його функціонування.

20. Для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення в установленому порядку забезпечується доступ до будівлі і приміщень гуртожитку, а також на прилеглу до нього територію.

Вхідна група будівлі гуртожитку (якщо вона сконструйована на рівні з підлогою (тротуаром) чи має сходи) повинна бути облаштована пандусом і звуковим маячком типу "метроном".

Ширина та конструкція дверей і турнікетів повинна бути такою, щоб можна було проїхати кріслу колісному тощо. Туалетна кімната повинна бути доступною для осіб, які пересуваються на кріслах колісних.

Вхідна група приміщень гуртожитку (у тому числі ребра першої та останньої сходинок сходового маршу), шляхи руху відвідувачів, зони очікування та робочі зони повинні бути без бар’єрів (бордюрів, порогів, перепадів, щіток для витирання ніг тощо) та мати маркування засобами тактильного орієнтування, тактильними інформаційними покажчиками шрифтом Брайля, тактильними мнемосхемами приміщень тощо.

Сходи та пандус повинні мати поручні з обох боків.

За наявності облаштованих стоянок для автотранспортних засобів на прилеглій території передбачаються відповідно позначені місця для безоплатної стоянки автотранспортних засобів, якими керують (перевозяться) особи з інвалідністю, у кількості, визначеній Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Будівлі, приміщення та стоянки облаштовуються з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення згідно з вимогами відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил: ДБН В.2.2-17:2006 "Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення", ДСТУ-Н Б В.2.2-31:2011 "Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху", ДСТУ Б ISO 21542:2013 "Будинки і споруди. Доступність і зручність використання побудованого життєвого середовища", а також правилами дорожнього руху із залученням до всіх етапів робіт з облаштування представників громадських організацій, які спеціалізуються на вирішенні питань щодо забезпечення доступності інфраструктури для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

У разі коли діючі об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю, відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за погодженням з громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю здійснюється їх розумне пристосування.

21. Типові нормативи оснащення гуртожитку затверджуються Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.

22. Гуртожиток є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із своїм найменуванням, штампи та бланки.

1. Соціальний центр матері та дитини (далі - центр) є закладом для тимчасового проживання жінок на сьомому - дев’ятому місяцях вагітності та матерів із дітьми віком від народження до 18 місяців, які перебувають у складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку (далі - особи, які перебувають у складних життєвих обставинах).

2. Центр утворюється обласною, Київською і Севастопольською міською держадміністрацією за наявності необхідної матеріально-технічної бази (зокрема приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам пожежної безпеки) та не має на меті одержання прибутку. Відповідно до потреби центр може утворюватися районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, органом місцевого самоврядування як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Центр може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.

Діяльність центру повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.

3. Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 р., Конвенцією про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 р., а також положенням про центр.

4. Утримання центру здійснюється за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Метою діяльності центру є проведення соціальної роботи, спрямованої на профілактику соціального сирітства (покинуті батьками діти), з особами, які перебувають у складних життєвих обставинах.

6. Основним завданням центру є надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, соціальних послуг з притулку, соціальної інтеграції та реінтеграції.

Інформація отримувачам соціальних послуг з інтелектуальними та сенсорними порушеннями надається в доступний спосіб, зокрема шляхом застосування жестової мови, простої мови, шрифту Брайля тощо.

7. Центр відповідно до покладених на нього завдань:

1) створює соціально-побутові умови для тимчасового проживання, осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

2) забезпечує зазначених осіб харчуванням відповідно до нормативів, визначених Мінсоцполітики за погодженням з МОЗ;

3) надає зазначеним особам психологічну допомогу (у тому числі психологічні консультації жінкам з інвалідністю та матерям дітей з інвалідністю), допомогу в аналізі життєвих ситуацій, визначенні основних проблем та шляхів їх розв’язання, складенні плану виходу із складної життєвої ситуації, зміцненні (відновленні) родинних і суспільно корисних зв’язків, з питань догляду за дітьми раннього віку, їх розвитку та виховання, а також інформацію з питань соціального захисту населення, сприяє отриманню безоплатної правової допомоги, реєстрації місця проживання (перебування), отриманню (відновленню) житла, працевлаштуванню тощо;

4) забезпечує зазначеним особам навчання, розвиток і підтримку соціальних навичок;

5) організовує отримання особами медичних послуг, медичного обстеження.

8. Центр провадить діяльність за принципами захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості, дотримання правил етики спілкування з особами з інвалідністю та представниками інших соціальних груп, нетерпимості до дискримінації, зокрема за ознаками віку, статі, інвалідності тощо.