Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

1. Це Положення встановлює порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, та вирішення пов’язаних з цим організаційних, фінансових і матеріально-технічних питань.

2. У цьому Положенні поняття "науковий об’єкт, що становить національне надбання" вживається у значенні, наведеному в статті 16 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

3. До наукових об’єктів, що становлять національне надбання, можуть бути віднесені:

1) унікальні об’єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам’ятки історії та культури;

2) інформаційні фонди;

3) дослідні установки, обладнання, полігони;

4) природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об’єкти, штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України "Про природно-заповідний фонд України", або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції;

5) інші унікальні наукові об’єкти.

4. МОН:

1) готує та подає в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проекти актів про надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, або про позбавлення наукового об’єкта такого статусу;

2) затверджує порядок ведення Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання (далі - Реєстр);

3) забезпечує вільний і безкоштовний доступ до Реєстру через свій офіційний веб-сайт;

4) видає свідоцтва про включення наукових об’єктів, яким надано статус таких, що становлять національне надбання, до Реєстру;

5) затверджує порядки вирішення організаційних, фінансових і матеріально-технічних питань, пов’язаних з:

наданням науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання;

позбавленням наукового об’єкта статусу такого, що становить національне надбання;

утриманням, збереженням та розвитком об’єктів, що становлять національне надбання.

5. Ініціатором надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, або позбавлення наукового об’єкта такого статусу (далі - ініціатор) може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, Національна академія наук та національні галузеві академії наук, громадське об’єднання, інша юридична особа.

Ініціатор подає МОН у порядку, визначеному зазначеним Міністерством, обґрунтування необхідності надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, в якому, зокрема, зазначаються:

результати первинної науково-технічної експертизи щодо унікальності та складу наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання;

заходи, необхідні для утримання, збереження та розвитку наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання;

фінансово-економічні розрахунки відповідних обсягів фінансування з державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, на плановий та два наступні за ним бюджетні періоди та інших ресурсів, необхідних для утримання, збереження та розвитку наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання;

інформація про унікальність та важливість наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання, необхідність і доцільність забезпечення його утримання, збереження та розвитку;

пропозиція (у разі потреби) щодо юридичної особи, яка може забезпечити утримання, збереження та розвиток наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання (далі - відповідальна установа), за її згодою.