1. Схвалити Концепцію оптимізації мережі державних лабораторій , що додається.

2. Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством фінансів, Міністерством юстиції, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Ця Концепція визначає основні напрями формування державної політики у сфері управління державними лабораторіями (у тому числі експертними установами, що здійснюють випробування), результати діяльності яких використовуються або можуть бути використані під час реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю), проведення оцінки відповідності продукції, а також надання публічних послуг, у тому числі адміністративних, або їх складових.

Можливість отримання достовірних результатів випробувань для держави сприяє формуванню якісної державної політики на основі точних даних.

На сьогодні державою сформовано розгалужену мережу лабораторій державної форми власності, які здійснюють випробування для цілей державного нагляду та надання публічних послуг. Водночас рівень якості випробувань, які проводяться зазначеними лабораторіями, є переважно низьким, про що свідчить надзвичайно мала кількість державних лабораторій, які пройшли процедуру незалежної акредитації (орієнтовно 5-7 відсотків загальної кількості державних лабораторій).

Рівень компетентності державних лабораторій у багатьох випадках підтверджується органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать такі лабораторії, без урахування критеріїв, яким вони повинні відповідати. При цьому в деяких випадках органи виконавчої влади уповноважують на проведення державних випробувань лабораторії державної форми власності, які не мають достатнього рівня компетентності та відповідного обладнання.

Більшість центральних органів виконавчої влади, для виконання функцій яких необхідне проведення випробувань та експертиз, створюють власні мережі державних лабораторій. При цьому не враховується наявність державних лабораторій, що входять до мережі інших центральних органів виконавчої влади, або можливість використання приватних лабораторій, які проводять такі самі види випробувань.

Крім того, на законодавчому рівні встановлена вимога щодо обов’язковості проведення державних випробувань та експертиз для великої кількості дозвільних процедур.

Наявність великої кількості державних лабораторій не сприяє їх самоокупності, при цьому часто окремі лабораторії мають змогу самофінансуватися у зв’язку з наявністю в центрального органу виконавчої влади, у сфері якого перебуває відповідна лабораторія, адміністративного ресурсу.

В Україні на відміну від Європейського Союзу недостатньо розвинуті система науково-методологічної координації діяльності державних лабораторій та система організацій, які можуть бути координаторами програм проведення міжлабораторних порівняльних випробувань, однак фактично не створені інституції референс-лабораторій, які гарантують достовірність випробувань.

Таким чином, у системі функціонування державних лабораторій наявні такі проблеми:

неефективність використання державних ресурсів внаслідок розгалуженості мережі відомчих державних лабораторій і дублювання випробувань, що призводить до їх низької якості;

монополізація ринку лабораторних послуг внаслідок обов’язковості проведення державних випробувань та експертиз;

залежність державних лабораторій від центральних та місцевих органів виконавчої влади, у сфері яких вони перебувають;