Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій, що додаються.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1043 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 3, ст. 128).

1. До критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, належать:

вид об’єкта (приміщення, будівля, споруда, будинок, територія), що належить суб’єкту господарювання на праві власності, володіння, користування (далі - об’єкт);

площа об’єкта;

максимальна розрахункова (проектна) кількість людей, які постійно або періодично перебувають на об’єкті;

умовна висота об’єкта (висота, яка визначається різницею позначок найнижчого рівня проїзду (установлення) пожежних автодрабин (автопідйомників) і підлоги верхнього поверху без урахування верхніх технічних поверхів, якщо на технічних поверхах розміщено лише інженерні обладнання та комунікації будинку);

наявність та масштаб небезпечних подій, надзвичайних ситуацій, які сталися на об’єкті протягом останніх п’яти років, що передують плановому періоду;

клас наслідків (відповідальності) під час будівництва об’єкта;

кількість порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, пов’язаних з експлуатацією або під час будівництва об’єкта та виявлених протягом останніх п’яти років, що передують плановому періоду.

2. Ризики настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки визначено в додатку 1.

3. Вичерпний перелік критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, їх показники та кількість балів за кожним показником визначено в додатку 2.

4. Віднесення суб’єкта господарювання до високого, середнього або незначного ступеня ризику здійснюється з урахуванням суми балів, нарахованих за всіма критеріями, визначеними в додатку 2, за такою шкалою:

від 41 до 100 балів - високий;

від 21 до 40 балів - середній;

від 0 до 20 балів - незначний.

Якщо суб’єкту господарювання належить на праві власності, володіння або користування більше одного об’єкта, кількість балів нараховується за всіма критеріями, визначеними в додатку 2, окремо щодо кожного об’єкта.

Стосовно об’єктів, що будуються, сума балів нараховується лише за критеріями 5-7, визначеними в додатку 2.

Суб’єкт господарювання, якому належить на праві власності, володіння або користування більше ніж один об’єкт, відноситься до ступеня ризику за тим з його об’єктів, якому нараховано найбільшу кількість балів.

5. Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснюються за діяльністю суб’єктів господарювання з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки;

із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п’ять років.

Якщо суб’єкту господарювання належить на праві власності, володіння або користування більше одного об’єкта, перевірка суб’єкта господарювання здійснюється з періодичністю, що залежить від суми балів, нарахованих окремо щодо кожного об’єкта.

6. У разі коли за результатами останнього планового заходу державного нагляду (контролю) у суб’єкта господарювання не виявлено суттєвих порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, наступна планова перевірка такого суб’єкта господарювання проводиться не раніше ніж через установлений для відповідного ступеня ризику період, збільшений удвічі. Це положення не застосовується до суб’єктів господарювання, віднесених до високого ступеня ризику.