Кабінет Міністрів України

1. На виконання статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердити Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (додається).

2. Громадяни, які одержали направлення для працевлаштування та забезпечення житлом до прийняття цієї постанови, підлягають працевлаштуванню та забезпеченню житлом за цими направленнями.

3. Для забезпечення житлом громадян, які самостійно переселяються з населених пунктів, віднесених до радіоактивно забруднених, державні адміністрації областей за місцем переселення щорічно до 15 жовтня подають Міністерству у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відомості про кількість громадян (сімей), які виявили бажання одержати житлові приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або житлово-будівельних (житлових) кооперативів, побудувати житловий будинок або придбати будинок (квартиру) у власність, та про потребу в капітальних вкладеннях на будівництво і придбання житла.

4. Покласти на Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вирішення питань, пов'язаних з переселенням і забезпеченням житлом осіб, які у зв'язку з Чорнобильською катастрофою евакуйовані в 1986 році за межі України і виявили бажання повернутися назад.

5. Визнати такими, що втратили чинність:

пункти 8, 11, 12, 13 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 14 грудня 1989 р. N 315 "Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС";

постанову Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 21 травня 1990 р. N 115 "Про забезпечення житлом громадян, які підлягають додатковому переселенню з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС";

постанову Ради Міністрів Української РСР від 30 червня 1990 р. N 149 "Про передачу громадянам, які переселені з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, жилих будинків в особисту власність".

1. Громадяни, які проживають у населених пунктах, віднесених до зони безумовного (обов'язкового) відселення, відселяються організовано у збудовані з цією метою будинки (квартири).

За бажанням громадяни, які не дали згоди на організоване переселення із зони безумовного (обов'язкового) відселення, можуть переселятися самостійно. У цьому разі капіталовкладення, що виділяються на обов'язкове переселення, перераховуються державними адміністраціями областей, з території яких провадиться відселення, обласним державним адміністраціям за обраним зазначеними громадянами місцем проживання цільовим призначенням на кожну сім'ю для забезпечення її житлом.

2. Списки громадян, які відселяються організовано, складаються районними державними адміністраціями, виконкомами міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів за місцем проживання на підставі їхніх заяв і затверджуються обласними державними адміністраціями.

Згідно з цими списками районні державні адміністрації, виконкоми міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів за місцем переселення громадян видають ордери на житло.

Громадянин зобов'язаний отримати ордер на житло, яке йому надається, протягом місяця з моменту його офіційного повідомлення.

Якщо громадянин без поважних причин протягом установленого терміну не отримав ордера або відмовився від житла, яке йому пропонується при організованому переселенні, комісія, призначена главою районної державної адміністрації або головою виконкому міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів, складає акт про відмову і надсилає його обласній державній адміністрації, яка надає зазначене житлове приміщення іншим особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в першу чергу із зони обов'язкового (безумовного) відселення. В цьому випадку за громадянином залишається право на самостійне переселення.

3. Громадяни, які самостійно переселяються із зон безумовного (обов'язкового), гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, одержують направлення для переселення та працевлаштування за зразком, що додається. Направлення видається на підставі заяви громадянина за підписом усіх повнолітніх членів сім'ї та довідки з місця проживання про склад сім'ї. В разі переселення із зони посиленого радіоекологічного контролю сім'ї, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, додатково подають висновки лікарсько-консультаційної комісії про неможливість проживання у цій зоні.

У направлення вписуються всі члени сім'ї, які проживають у будинку (квартирі). При цьому також ураховуються тимчасово відсутні члени сім'ї, за якими згідно із законом зберігається житлове приміщення.

Направлення видається відповідною обласною державною адміністрацією за попереднім оформленням його районною державною адміністрацією або виконкомом міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів.

4. Громадяни, які мають зазначені у пункті 3 цього Порядку направлення, звертаються до обласної державної адміністрації за запропонованим місцем проживання для їх реєстрації та визначення конкретних місць проживання і працевлаштування, з'ясування питань щодо забезпечення житлом (одержання в будинках державного чи громадського житлового фонду або житлово-будівельних (житлових) кооперативів, будівництво житлового будинку або придбання будинку (квартири) у власність).

Громадяни зобов'язані зареєструватися в обласній державній адміністрації за обраним місцем проживання протягом трьох місяців з дня одержання направлення. Якщо громадянин протягом цього терміну не зареєструвався, направлення втрачає чинність.

Зміна адреси переселення допускається лише один раз. У разі такої зміни раніше видане направлення повертається до обласної державної адміністрації, яка його видала.

Вилучення направлення з квартирної справи дозволяється тільки на письмовий запит обласної державної адміністрації, яка його видала.

5. Для пошуку та придбання житлових будинків (квартир) громадяни звертаються до районних державних адміністрацій, виконкомів міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів за новим місцем проживання.

Оцінна комісія районної державної адміністрації, виконкому міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів складає акт про вартість житлового будинку (квартири), який є підставою для оформлення договору купівлі-продажу.

Вартість будинків (квартир) державного і громадського житлового фонду, що не використовуються, встановлюється оцінними комісіями відповідно районних державних адміністрацій, виконкомів міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів, підприємств, установ і організацій. Оцінна вартість будинків державного житлового фонду не може бути вищою від залишкової балансової вартості.