Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про Міністерство соціального захисту населення України, що додається.

2. Установити граничну чисельність працівників центрального апарату Міністерства соціального захисту населення в кількості 190 одиниць.

3. Дозволити Міністерству соціального захисту населення мати чотирьох заступників Міністра, в тому числі одного першого, а також колегію в кількості дев'яти чоловік.

4. Підпорядкувати Міністерству соціального захисту населення Фонд соціального захисту інвалідів.

5. Міністерству соціального захисту населення в місячний термін подати до Кабінету Міністрів України проекти типових положень про управління і відділи соціального захисту населення, що входять до складу місцевих державних адміністрацій.

6. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. N 417 "Питання Міністерства соціального забезпечення України" (ЗП України, 1992 р., N 8, ст.200).

1. Міністерство соціального захисту населення України (Мінсоцзахист) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Міністерство забезпечує проведення в життя єдиної державної політики у сфері соціального забезпечення населення та соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей-сиріт, одиноких матерів, багатодітних, а також малозабезпечених сімей з дітьми, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку держави.*)

2. Мінсоцзахист у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Основними завданнями Мінсоцзахисту є:

розробка науково обгрунтованих пропозицій щодо стратегії державної політики у сфері соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян, а також розробка, координація та контроль за виконанням цільових довго- і короткотермінових програм соціального захисту;

розробка і організація разом з Мінпраці цілеспрямованої і адресної допомоги та соціальної підтримки сімей і дітей;

організація роботи, пов'язаної з призначенням та виплатою пенсій і допомоги відповідно до чинного законодавства; визначення перспективних питань удосконалення законодавства про пенсійне забезпечення, соціальне обслуговування населення, надання роз'яснень при вирішенні питань у сфері соціального захисту;

організація матеріально-побутового обслуговування пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян; створення й розширення мережі служб і закладів соціального захисту; сприяння створенню соціальних притулків для дітей, центрів соціальної реабілітації підлітків, інших соціальних закладів для дітей;

розв'язання проблем соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, населення у надзвичайних ситуаціях та осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи;

забезпечення діяльності підприємств, закладів і організацій сфери управління Міністерства, а також ефективного використання капітальних вкладень та своєчасного введення об'єктів в експлуатацію;

сприяння діяльності науково-виробничого об'єднання протезних підприємств, Союзу організацій інвалідів, УТОГу, УТОСу та інших громадських організацій інвалідів.

4. Мінсоцзахист забезпечує соціальний захист населення через управління і відділи соціального захисту населення, що входять до складу місцевих державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування. Управляє підприємствами, закладами й організаціями, що входять до його сфери управління.

Міністерство при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади України, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також відповідними органами інших держав.

5. Мінсоцзахист відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади основні напрями організації та розвитку соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян; на основі аналізу та прогнозування рівня життя опрацьовує і вносить пропозиції про вдосконалення системи соціального захисту цих громадян;

2) здійснює разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, громадськими об'єднаннями інвалідів і ветеранів війни та праці розробку цільових програм соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян, а також контроль за їх реалізацією;

3) впроваджує на підприємствах, у закладах і організаціях, що входять до сфери управління Міністерства, наукову організацію праці та управління; організує роботу з кадрами; забезпечує підвищення кваліфікації працівників цих підприємств, закладів і організацій;

4) бере участь у розробці актів законодавства з питань пенсійного забезпечення, соціально-побутового обслуговування, протезування інвалідів, ветеранів війни і праці, учасників бойових дій на території інших країн, працевлаштування інвалідів, соціальної допомоги сім'ям з дітьми; проводить експертизу проектів законодавчих та інших нормативних актів, що стосуються інтересів цих громадян;

5) визначає разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади напрями і організує та координує наукові дослідження з питань соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян;

6) організує роботу органів соціального захисту населення, пов'язану з призначенням державних пенсій і допомоги, затверджує зразки пенсійних посвідчень та іншої бланкової документації; взаємодіє з іншими міністерствами і відомствами, підприємствами, установами й організаціями у питаннях застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, готує погоджені пропозиції щодо їх удосконалення;

7) сприяє призначенню пенсій іноземним громадянам і членам їхніх сімей та оформленню матеріалів для переведення пенсій громадянам, які виїхали за межі України на постійне проживання, на умовах, передбачених законодавством або міжнародними договорами (угодами), в яких бере участь Україна;

8) взаємодіє з Пенсійним фондом у вирішенні питань виплати пенсій та допомоги;

9) організує роботу щодо відшкодування підприємствами, установами й організаціями витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням працівників;

10) організує матеріально-побутове, культурне й медичне обслуговування громадян, які перебувають у будинках-інтернатах (пансіонатах) для престарілих та інвалідів і в інших закладах Міністерства; разом з органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування розробляє заходи щодо розширення мережі будинків-інтернатів (пансіонатів) для престарілих та інвалідів, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази; забезпечує розвиток допоміжних сільських господарств і лікувально-виробничих (трудових) майстерень (цехів, дільниць) у будинках-інтернатах (пансіонатах) і розширення їх кооперації з виробничими підприємствами;

11) вивчає стан матеріально-побутового забезпечення та потреби різних груп одиноких непрацездатних громадян і готує відповідні пропозиції; вживає заходів щодо створення спеціалізованих служб для надання соціальних та інших послуг цим громадянам; сприяє взаємодії органів соціального захисту з іншими міністерствами і відомствами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності у розв'язанні проблем одиноких непрацездатних громадян;