Відповідно до абзацу дванадцятого частини першої статті 1-1 та абзацу восьмого статті 9 Закону України "Про Збройні Сили України" Кабінет Міністрів України

Затвердити Порядок застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичної операції у мирний час, що додається.

1. Цей Порядок визначає процедуру застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичної операції у мирний час відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" .

2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

військовий об’єкт - ділянки місцевості, будівлі, споруди, які постійно чи тимчасово використовуються з’єднанням, військовою частиною і підрозділом Збройних Сил для виконання завдань або розміщення та укриття особового складу, зберігання бойової техніки або військового майна; військові транспортні засоби, озброєння та військова техніка, а також об’єкти, які підлягають захисту і охороні (обороні) Збройними Силами;

застосування зброї та/або бойової техніки - ведення стрільби з особистої зброї військовослужбовцями, штатної зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил, у тому числі здійснення пусків ракет, бомбоскидання або застосування холодної зброї;

індивідуальна самооборона - застосування військовослужбовцем Збройних Сил зброї та/або бойової техніки для захисту свого здоров’я і життя від нападу або загрози нападу, якщо іншими способами і засобами захистити себе в такій ситуації неможливо;

летальне застосування зброї та/або бойової техніки - застосування зброї та/або бойової техніки, що має на меті спричинення смерті чи важкого поранення, наслідком якого може стати смерть;

напад - дії, що мають на меті захоплення заручників, військових та/або цивільних об’єктів з метою спричинення поранення, смерті, пошкодження, знищення;

нелетальне застосування зброї та/або бойової техніки - застосування зброї та/або бойової техніки, що не має на меті спричинення смерті чи важкого поранення, наслідком якого може стати смерть;

попереджувальна стрільба - попередження про можливість та намір застосування зброї та/або бойової техніки пострілом (ведення вогню з гарматного озброєння), яка не призначена для ураження цілі і є сигналом до негайного припинення нею будь-яких дій;

самооборона - застосування зброї та/або бойової техніки для захисту від нападу або загрози нападу на об’єкти, що охороняються та/або обороняються військовослужбовцем, з’єднанням, військовою частиною або підрозділом Збройних Сил, якщо іншими способами і засобами захистити їх у такій ситуації неможливо;

цивільний об’єкт - ділянки місцевості, споруди, приміщення, об’єкти культурної спадщини, а також інші об’єкти, які не належать до військових об’єктів;

ціль - будь-який об’єкт або особа, виявлені військовослужбовцем, з’єднанням, військовою частиною або підрозділом Збройних Сил, що створюють або можуть створювати небезпеку нападу.

Термін "не передбачені законом воєнізовані або збройні формування" вживається у значенні, наведеному в Кримінальному кодексі України.

Терміни "терористичний акт", "терорист", "терористична група", "терористична організація" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про боротьбу з тероризмом" .

3. Військовослужбовці, командири з’єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил, які застосовують зброю та/або бойову техніку, повинні керуватися принципами, що ґрунтуються на загальновизнаних нормах міжнародного гуманітарного права:

неминучості - застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли це є абсолютно очевидним та необхідним;

військової необхідності - застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли іншими способами реалізувати право на самооборону та/або виконати поставлені завдання неможливо;

пропорційності - застосування зброї та/або бойової техніки тією мірою, якою це необхідно для досягнення мети самооборони та/або виконання поставлених завдань і не завдасть стороннім особам і цивільним об’єктам надмірної шкоди порівняно з очікуваними конкретними військовими перевагами.