Відповідно до підпункту "е" пункту 3 статті 262, пункту 1 статті 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та пункту 3 частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників, що додаються.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 11 "Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 8, ст. 312).

1. Ці критерії застосовуються для проведення оцінки допустимості державної допомоги, яка надається суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників (далі - державна допомога), та встановлюють умови, за яких така державна допомога є допустимою для конкуренції.

2. У цих критеріях терміни вживаються в такому значенні:

допустимі витрати - перелік витрат, що можуть бути відшкодовані отримувачам державної допомоги;

професійна підготовка працівників - професійне навчання працівників у значенні, наведеному в Законі України "Про професійний розвиток працівників".

Термін "скрутне становище суб’єктів господарювання" вживається у значенні, наведеному в критеріях оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризації суб’єктів господарювання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 36 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 14, ст. 473).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України, Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції", "Про освіту", "Про професійний розвиток працівників", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб", "Про зовнішньоекономічну діяльність".

3. Ці критерії не застосовуються до державної допомоги:

що надається суб’єктам господарювання, які перебувають у скрутному становищі;

що надається для провадження експортної діяльності, яка безпосередньо пов’язана з обсягом експорту, створенням і функціонуванням мережі розповсюдження або іншими поточними витратами, пов’язаними з експортною діяльністю;

якщо її надання зумовлено виконанням отримувачем державної допомоги - іноземним суб’єктом господарювання обов’язкової вимоги щодо місцезнаходження головного офісу на території України; отримувачу державної допомоги дозволяється мати філію та/або представництво на території України на дату отримання державної допомоги в розпорядження;

якщо її надання залежить від зобов’язання отримувача державної допомоги використовувати товари вітчизняного виробництва;

що надається для здійснення обов’язкової підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників відповідно до вимог законодавства;

що надається вугледобувним підприємствам на покриття витрат, які виникли внаслідок їх ліквідації та спрямовуються такими підприємствами на здійснення заходів з професійної підготовки працівників з метою забезпечення подальшого пошуку такими працівниками нового місця роботи поза межами вугледобувної промисловості.

4. Державна допомога надається з метою стимулювання роботодавця підвищувати професійний рівень працівників.

5. Державна допомога надається суб’єктам господарювання у будь-якій формі, визначеній Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

6. До категорії отримувачів державної допомоги належать суб’єкти господарювання, що провадять господарську діяльність у будь-якій галузі.

7. Державна допомога повинна мати стимулюючий ефект, підтвердженням наявності якого є:

1) звернення отримувача державної допомоги за державною допомогою до початку здійснення заходу з професійної підготовки працівників або наявність у нього підтвердження того, що право на отримання державної допомоги надано до початку здійснення заходу з професійної підготовки працівників;

2) наявність у зверненні про отримання державної допомоги, зокрема, інформації про найменування або ім’я та категорію суб’єкта малого, середнього або великого підприємництва, опису заходу з професійної підготовки працівників із зазначенням дати його початку та закінчення, місця здійснення заходу, переліку необхідних витрат, форми надання та обсягу державної допомоги;

3) підтвердження надавачем державної допомоги на підставі поданої отримувачем державної допомоги документації того, що її надання призведе до істотного збільшення кількості, якості, тривалості заходів з професійної підготовки працівників або кількості працівників, які беруть участь у заходах з професійної підготовки працівників.

До державної допомоги у формі податкових заходів вимоги, передбачені підпунктами 1 - 3 цього пункту, не застосовуються.

Державна допомога у формі податкових заходів вважається такою, що має стимулюючий ефект, якщо право на її отримання надано:

до початку здійснення заходу з професійної підготовки працівників, крім випадків, коли діяльність отримувача державної допомоги вже була охоплена попередніми програмами підтримки у формі податкових заходів;

відповідно до об’єктивних критеріїв без подальших дискреційних дій надавача державної допомоги.

8. Максимальний розмір державної допомоги становить до 50 відсотків сукупного розміру допустимих витрат, а також може бути збільшений до 70 відсотків сукупного розміру допустимих витрат:

1) у разі здійснення заходів із професійної підготовки працівників, що є особами з інвалідністю та/або незабезпеченими особами, та/або внутрішньо переміщеними особами, та/або учасниками бойових дій, які віднесені до однієї з категорій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - до 10 відсоткових пунктів;

2) у разі надання допомоги суб’єктам середнього підприємництва - до 10 відсоткових пунктів та у разі надання допомоги суб’єктам малого підприємництва - до 20 відсоткових пунктів.