З метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація, до прийняття Верховною Радою України згідно із статтею 210 Цивільного кодексу України відповідного закону Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, що додається.

2. Визначити Міністерство юстиції держателем Державного реєстру правочинів, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції його адміністратором.

3. Установити розміри плати за внесення запису до Державного реєстру правочинів, а також змін до запису та видачу витягів згідно з додатком.

4. Міністерству юстиції вжити протягом трьох місяців заходів для забезпечення ведення Державного реєстру правочинів.

1. Державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

Державний реєстр правочинів (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу;

держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру;

адміністратор Реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, забезпечує збереження та захист інформації, що міститься у Реєстрі;

реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком;

витяг - документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису.

3. У разі припинення виконання своїх функцій реєстратор зобов'язаний передати всі документи та матеріали, пов'язані з виконанням функцій реєстратора, адміністраторові Реєстру.

4. Державна реєстрація правочину, змін, внесених до нього, відомостей про припинення його дії проводиться будь-яким реєстратором.

5. Державній реєстрації підлягають такі правочини:

договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна;

договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти;

договір довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно;

договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж один рік;

договір управління нерухомим майном;

інші правочини, державна реєстрація яких передбачена законом.

6. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

7. Реєстратор відмовляє в державній реєстрації нотаріально посвідченого правочину у разі, коли відсутній документ про плату за внесення запису до Реєстру або плату внесено не в повному обсязі.

Відмова у внесенні запису до Реєстру оформляється письмово протягом двох робочих днів із зазначенням причини.

8. Запис у Реєстрі має містити такі відомості:

1) найменування правочину;

2) найменування сторін:

для юридичних осіб:

резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

нерезидентів - найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстровано особу;

для фізичних осіб:

громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;

3) опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;

4) строк дії правочину;

5) про нотаріальне посвідчення правочину (відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер та серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину);

6) порядковий номер і дата державної реєстрації правочину в Реєстрі;

7) про реєстратора.

9. Датою державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного запису до Реєстру.