Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року "Про Стратегію біобезпеки та біологічного захисту" (додається).

2. Затвердити Стратегію біобезпеки та біологічного захисту (додається).

3. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

1. Стратегія біобезпеки та біологічного захисту (далі - Стратегія) визначає цілі, завдання та основні напрями державної соціально-економічної політики для забезпечення біобезпеки та біологічного захисту держави як складової національної безпеки України.

Стратегію розроблено з метою реалізації Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392.

2. Стратегія базується на пріоритетах національних інтересів і визначає мету, напрями, завдання державної політики у сфері забезпечення біобезпеки та біологічного захисту, визначені з урахуванням положень Указу Президента України від 30 вересня 2019 року № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року".

3. Біобезпека є однією з найважливіших складових екологічної та національної безпеки України. На сьогодні у державі існує тенденція до посилення негативного впливу біологічних чинників на населення та навколишнє природне середовище, можливість виникнення загроз біологічного походження, пов'язаних з імовірними негативними наслідками розвитку сучасних біотехнологій та синтетичної біології, міграційними процесами, транскордонними переміщеннями тварин, товарів, появою нових збудників емерджентних інфекцій, проявами біотероризму, відсутністю чітко визначеної процедури провадження генетично-інженерної діяльності тощо.

4. Надзвичайно важлива роль у створенні системи біобезпеки належить контролю з боку держави за використанням біологічних агентів, лабораторній біобезпеці, колекційній діяльності зі штамами патогенних мікроорганізмів та унеможливленням їх витоку в навколишнє природне середовище.

5. Усе більшої актуальності набуває питання створення єдиної комплексної системи біобезпеки та біозахисту, спрямованої на захист здоров'я людей, тварин та навколишнього природного середовища, яка б передбачала міжвідомчу координацію та взаємодію за принципом "Єдине здоров'я".

6. Проблемою, що гальмує реалізацію державної політики у сфері біобезпеки, є відсутність єдиного органу, який охоплював би нагляд за здійсненням заходів, прогнозував, ідентифікував та оперативно реагував на біологічні загрози, координував плани протидій біологічним загрозам і надавав пропозиції щодо їх коригування згідно з поточною ситуацією в державі.

7. Знищення природних середовищ існування видів рослин і тварин внаслідок антропогенної діяльності, зменшення біологічного різноманіття, інтенсифікація сільського господарства, недосконалість системи здійснення контролю за ввезенням рослин і тварин із-за кордону протягом минулих десятиріч призводять до проникнення в Україну значної кількості нових видів флори та фауни, що ніколи не траплялися на її території в минулому. На сьогодні практично всі екосистеми України тією чи іншою мірою потерпають від негативного впливу таких чужорідних видів. Значна частина чужорідних видів проявляє інвазивні властивості, а явище їх масового розвитку часто характеризують як біологічне забруднення. Зростаючі темпи глобалізації, зміна клімату, фрагментація і деградація середовищ існування призводять до проникнення в Україну значної кількості патогенних збудників хвороб людини. Крім того, використання потенційно небезпечних в інвазивному розумінні генетично модифікованих організмів збільшує швидкість вторгнення чужорідних видів на нові території за межами їх природних ареалів і сприяє підвищенню їх інвазивних властивостей та емердженції біологічних агентів.

8. Інвазивні чужорідні види є одним із головних чинників негативного впливу на біорізноманіття, який призводить до зменшення чисельності та зникнення ряду місцевих видів дикої флори та фауни шляхом зміни структури екосистем, хижацтва, конкуренції, розповсюдження захворювань тощо. Інвазивні чужорідні види завдають багатомільйонні збитки сільському господарству та іншим сферам господарської діяльності, а деякі види становлять загрозу якості життя та здоров'ю людей і тварин.

Питання контролю за поширенням, боротьби з інвазивними чужорідними видами регулюється законодавством фрагментарно. Нині існують недоліки у законодавчому та інституційному аспектах з питань поводження з інвазивними чужорідними видами. Також потребують узгодження дії на центральному та регіональному рівнях щодо методів і шляхів боротьби з інвазивними чужорідними видами та збудниками інфекційних хвороб.

Обмежені знання про діапазон загроз, які спричиняються інвазивними чужорідними видами, ускладнюють мобілізацію необхідних зусиль щодо здійснення контролю за поширенням інвазивних чужорідних видів, навіть стосовно тих, що впливають на здоров'я людини або її основні економічні інтереси. Проблема інвазивних чужорідних видів стосується багатьох соціальних, економічних та екологічних інтересів, включаючи торгівлю, охорону здоров'я, сільське, лісове і водне господарство, управління ресурсами, розвиток інфраструктури, садівництво, аквакультуру, туризм і відпочинок.

9. Ураховуючи низький рівень урегульованості питання контролю за поширенням генетично модифікованих організмів і моніторингу його впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей і тварин, необхідність удосконалення механізму регулювання обігу (створення, вивчення властивостей, надання дозволу на використання тощо) генетично модифікованих організмів є актуальною.

10. У сучасному світі проблема біобезпеки та біологічного захисту набуває значення в умовах глобалізації та появи нових загроз і ризиків глобального характеру, які потребують консолідації зусиль держави, суспільства, міжнародної спільноти для вирішення широкого кола питань у галузі нерозповсюдження та протидії біологічним загрозам, у тому числі проявам тероризму.

11. Інфекційні захворювання є загрозою сучасному суспільству та тваринництву, прямо та опосередковано впливаючи на якість життя людини та стан тварин. У сучасних умовах здійснюється активізація епідемічного процесу та глобальне поширення нових, повернення старих і таких, що знову виникають, нозологічних форм інфекційних і паразитарних хвороб. Характерною рисою сучасної епідемічної ситуації є виникнення у людини захворювань, що раніше реєструвалися лише серед тварин. Прикладом такої трансмісії за останні 20 років є виникнення у людській популяції хвороб, спричинених збудниками віспи мавп, коронавірусу близькосхідного респіраторного синдрому, гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, імунодефіциту людини (ВІЛ), хвороб Марбург, Ебола, Мачуно, Ніпах, спричинених високопатогенними вірусами грипу тощо.

12. Перелік сучасних загроз і викликів у галузі громадського здоров'я та біобезпеки, зокрема, містить інфекційні хвороби, які можуть у разі їх значного поширення на території країни та тяжкого перебігу викликати негативні наслідки у сфері охорони здоров'я, громадського здоров'я, соціально-економічному та політичному секторах держави.

13. Істотні еволюційні процеси у світі мікроорганізмів також зумовлені надзвичайним загостренням екологічної ситуації, що у поєднанні з відчутними кліматично-географічними змінами можуть призводити до непередбачуваних епідемій та епізоотій. Розглядаючи проблему біобезпеки, необхідно окреслити коло основних джерел біонебезпеки для людей, тварин, рослин і навколишнього природного середовища та чинники, які сприяють підвищенню ризику для останніх. До основних джерел насамперед необхідно віднести патогенні мікроорганізми - збудники інфекційних захворювань незалежно від їх походження, способів отримання та продукти їх життєдіяльності. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин / Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН / Всесвітньої організації охорони здоров'я, близько 200 заразних хвороб нараховує група так званих емерджентних або непередбачуваних інфекцій, які надзвичайно поширилися. Їх причиною є зміни біоценозу і мікроорганізмів під впливом змін клімату, екологічних катастроф, погіршення навколишнього природного середовища внаслідок виробничої діяльності тощо. Протягом останніх 30 років людство зіштовхнулося з понад 40 новими патогенними мікроорганізмами, які у ряді випадків стали реальною загрозою як для людей, так і для тварин.

Протягом останніх років в Україні зберігається напружена епізоотична ситуація щодо захворювань на африканську чуму свиней, грип птиці, сказ, реєструються випадки лептоспірозу, мають місце окремі спорадичні випадки захворювання на сибірку.

При цьому в Україні ніколи не реєструвалися такі інфекційні небезпечні хвороби тварин, як чума великої і дрібної рогатої худоби, контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби, везикулярний стоматит, африканська чума коней, блутанг.

Крім того, ураховуючи загострення протягом останніх років епізоотичної ситуації у світі щодо ящуру та заразного вузликового дерматиту великої рогатої худоби, у тому числі в країнах, які межують з Україною, існує постійна загроза занесення збудників зазначених захворювань на територію нашої держави.

14. Швидке зростання транскордонного переміщення людей, товарів і транспортних засобів, неконтрольоване переміщення тварин та інфікованої тваринницької сировини і продукції, відсутність загальнодержавного моніторингу переносників небезпечних інфекційних захворювань на фоні нестабільної епідемічної та епізоотичної ситуації у світі, підвищеного ризику терористичних подій та збройного конфлікту збільшують ризик завезення та поширення на території держави збудників небезпечних інфекційних і паразитарних захворювань та виникнення пов'язаних з ними надзвичайних подій. Різноманітність природних зон і біоценозів на території України створює умови для існування природних осередків та виникнення нових нозологічних форм небезпечних інфекційних хвороб людей і тварин.

15. Ситуація в державі ускладнюється тимчасовою окупацією частини територій України і здійсненням заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Руйнування інфраструктури на тимчасово окупованих територіях призводить до погіршення санітарно-гігієнічного стану населених пунктів, об'єктів життєзабезпечення та ускладнення епідемічної і епізоотичної ситуації. Створюється середовище, сприятливе для поширення небезпечних інфекційних хвороб людей і тварин.