Кабінет Міністрів України

1. Внести до Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. N 870 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 27, ст. 1255; 2003 р., N 23, ст. 1080; 2006 р., N 22, ст. 1609), зміни, виклавши її в редакції, що додається.

2. Міністерству економіки включати за поданням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи визначені Державною цільовою програмою забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року завдання і заходи до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, які визначені виконавцями Державної цільової програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року, щороку подавати до 20 лютого Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 30 березня Кабінету Міністрів України.

Значущість проблеми забезпечення протипожежного захисту об'єктів і населених пунктів держави полягає у необхідності реалізації державної політики у сфері пожежної безпеки, яка відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

У цілому з 2000 по 2007 рік в державі зареєстровано 433371 пожежу, внаслідок якої загинуло 30225 осіб та 14469 травмовано. Щодня в середньому виникає 150 пожеж, унаслідок яких гине 10 та отримує травми 5 осіб, знищується 55 будівель і 7 одиниць техніки.

За зазначений період від пожеж завдано збитків у сумі понад 1 млрд. 212 млн. гривень, а загальні економічні витрати становлять більш як 7 млрд. гривень, або в середньому близько 0,75 відсотка внутрішнього валового продукту.

Незадовільний стан справ з пожежами та їх наслідками свідчить про необхідність розв'язання проблеми охорони життя людей, національного багатства і навколишнього природного середовища, що потребує посилення протипожежного захисту об'єктів та населених пунктів.

Обмежене фінансування заходів, передбачених на підвищення рівня протипожежного захисту населених пунктів та об'єктів, призвело до того, що підрозділи МНС на 27 відсотків не укомплектовані спеціальними пожежними автомобілями. Понад 60 відсотків наявної пожежної техніки вичерпало свій моторесурс і за строками використання підлягають списанню. Недостатність коштів не дає змоги Міністерству позитивно вирішувати питання щодо розроблення і придбання сучасних зразків пожежної техніки, обладнання, засобів зв'язку та індивідуального захисту особового складу.

Актуальною проблемою протипожежного захисту сільських населених пунктів, де щороку реєструється близько 18 тис. пожеж (32,6 відсотка загальної їх кількості), є значна віддаленість підрозділів державної пожежної охорони від об'єктів та низький рівень технічної оснащеності протипожежних формувань сільськогосподарських об'єктів.

До реформування аграрного сектору економіки існувало близько 9 тис. підрозділів сільських пожежних команд, які ліквідували близько половини пожеж, що виникли на селі. За останні чотири роки кількість підрозділів пожежної охорони, які несуть цілодобове чергування у сільській місцевості, зменшилася на 1949 одиниць, що становить третину їх загальної кількості (29 відсотків), кількість пожежних автомобілів, що перебувають на бойовому чергуванні, зменшилася на 2534 одиниці, або 36 відсотків, ліквідовано 1317 будівель, або 20 відсотків пожежних депо.

На сьогодні кількість протипожежних підрозділів у сільській місцевості становить 4826, з них лише 883 підрозділи місцевої пожежної охорони можуть виконувати завдання за призначенням, з яких на цілодобовому чергуванні перебуває 789. На балансі зазначених підрозділів перебуває 1033 одиниці пожежної техніки, яка на 98 відсотків вичерпала свій моторесурс. Мінімальна кількість підрозділів місцевої пожежної охорони, які ще необхідно створити в Україні, становить 2288 підрозділів, для яких необхідно закупити відповідну кількість одиниць пожежної техніки.

Проблемою залишається стан забезпечення протипожежного захисту будівників підвищеної поверховості та висотних будинків.

На сьогодні в державі нараховується 4513 будинків підвищеної поверховості та висотних будинків, з них 4244 - житлові, в яких мешкає понад 3 млн. осіб. Для захисту таких будинків від пожеж під час їх проектування та будівництва передбачається здійснювати комплекс протипожежних заходів щодо встановлення систем протипожежної автоматики, димовидалення, підпору повітря та протипожежного водопроводу.

Проте на даний час існуючі системи протипожежного захисту зазначених будинків характеризуються високим ступенем зношеності і не гарантують надійної роботи за призначенням у разі виникнення надзвичайної ситуації. Така проблема потребує постійного залучення коштів на їх технічне обслуговування.

Для розв'язання назрілої проблеми здійснювалися відповідні організаційні заходи. Так, МНС та Держжитлокомунгоспом було проведено спільну колегію з питань протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості та висотних будинків відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 р. "Про стан техногенної і природної безпеки в Україні", введеного в дію Указом Президента України від 4 лютого 2003 р. N 76. Однак, незважаючи на здійснені заходи, протипожежний стан зазначених об'єктів з року в рік погіршується. Кошти для відновлення і ремонту систем протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості та висотних будинків обласними і міськими держадміністраціями не виділяються, системи не можуть функціонувати.

Протягом тривалого часу не здійснюються заходи щодо відновлення функціонування та технічного обслуговування зазначених систем, внаслідок чого технічне обслуговування систем автоматичного протипожежного захисту на сьогодні не здійснюється у 2814 будинках. Крім того, 2518 існуючих систем не діють, а у 2098 будинках підвищеної поверховості системи протипожежної автоматики для своєчасного виявлення пожеж на початковій стадії та запобігання трагічним наслідкам не виведено на пульти об'єднаних диспетчерських служб або до центрального пожежного спостереження пожежної охорони. Понад 30 відсотків пожежних кранів систем внутрішнього протипожежного водопостачання будинків підвищеної поверховості та висотних будинків не укомплектовано необхідним протипожежним інвентарем.

Зазначені порушення призводять до несвоєчасного виявлення пожеж, стрімкого поширення вогню та задимлення шляхів евакуації, що значно ускладнює, а іноді унеможливлює їх гасіння та рятування людей.

Проблемою також є забезпечення населених пунктів системами протипожежного водопостачання.

За останні п'ять років на водопровідних мережах населених пунктів демонтовано 4456 пожежних гідрантів. Ліквідовано понад 2086 пожежних водоймищ та 2144 водонапірних башти, що негативно впливає на стан організації гасіння пожеж у житлових будинках та на об'єктах економіки.

За даними обліку, в Україні нараховується 52156 пожежних водоймищ, з них 2720 (5,22 відсотка загальної їх кількості) у незадовільному стані. Поряд з тим їх кількість постійно зменшується. Так, лише у 2007 році кількість таких водоймищ зменшилася на 469, а водонапірних башт на 288 одиниць (1,81 відсотка загальної їх кількості) і на сьогодні становить 31575.

Слід зазначити, що від наявності необхідної кількості та справності джерел протипожежного водопостачання залежить своєчасне оперативне реагування на пожежі та інші надзвичайні ситуації, що дає змогу уникнути людських жертв та значних матеріальних збитків.

Відсутність джерел протипожежного водопостачання у населених пунктах та на об'єктах призводить до того, що значна кількість пожеж (понад 25 відсотків) ліквідується із залученням додаткових сил та засобів. Це збільшує масштаби пожеж, час та фінансові витрати на їх ліквідацію.

З кожним роком проблемні питання, пов'язані із забезпеченням пожежної безпеки об'єктів господарювання, населених пунктів, все більше загострюються.

Наявність комплексу зазначених проблем значною мірою зумовлена відсутністю належного нормативно-правового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення, вирішення питань соціального, інформаційного та науково-технічного характеру. Гострота таких проблем вимагає вжиття організаційних та інженерно-технічних заходів з боку міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Особлива увага при цьому повинна приділятися питанням нормативного і правового характеру, удосконаленню системи профілактики, створенню та зміцненню матеріально-технічної бази пожежної охорони.

У зв'язку з тим, що проблема пожежної безпеки є складовою частиною національної безпеки, вона потребує здійснення першочергових заходів, на виконання яких розроблена ця Програма, з урахуванням пропозицій заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Програму розроблено з метою створення механізму забезпечення заходів пожежної безпеки в Україні та умов для реалізації державної політики у сфері пожежної безпеки.

Метою Програми є:

забезпечення захисту життя та здоров'я населення, навколишнього природного середовища і об'єктів від впливу небезпечних факторів пожежі;

посилення пожежної безпеки в населених пунктах, поліпшення матеріально-технічного стану підрозділів пожежної охорони для виконання покладених на них завдань за призначенням;

створення, оснащення та оптимальна дислокація підрозділів місцевої пожежної охорони населених пунктів у сільській місцевості, розроблення нормативно-правового, інженерно-технічного і методичного забезпечення зазначених підрозділів щодо їх діяльності з питань запобігання та ліквідації наслідків пожеж у сільській місцевості;

приведення систем протипожежного водопостачання на об'єктах та в населених пунктах, а також систем протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості та висотних будинків тощо у відповідність з вимогами нормативно-правових актів, норм і правил.

Розв'язання проблеми забезпечення пожежної безпеки підлягає у комплексному, поетапному вирішенні проблемних питань у сфері пожежної безпеки, гарантованого захисту суспільства та навколишнього природного середовища від пожеж і їх наслідків, впровадження організаційних засад функціонування системи забезпечення пожежної безпеки органів влади всіх рівнів, зміцнення правової, науково-технічної і ресурсної бази, що дасть змогу суттєво зменшити в державі кількість пожеж та надзвичайних ситуацій.

У рамках Програми передбачається здійснити ряд заходів, які обґрунтовують вибір оптимального варіанта розв'язання проблеми, враховують переваги та недоліки альтернативних варіантів, що дасть можливість:

розробити економічні, управлінські і правові механізми, спрямовані на здійснення заходів, передбачених Програмою на запобігання та ліквідацію наслідків пожеж;

з урахуванням місцевих умов кількісно оцінити ризик і наслідки пожеж, визначити оптимальну кількість підрозділів місцевої пожежної охорони для забезпечення протипожежного захисту населених пунктів у сільській місцевості, межі територій, які повинні ними обслуговуватися, утворити такі підрозділи та забезпечити їх матеріально-фінансове становище;

здійснити комплекс заходів, встановити порядок і форми розв'язання проблем, пов'язаних з приведенням у відповідність з вимогами нормативно-правових актів, норм та правил систем протипожежного водопостачання в населених пунктах та на об'єктах, а також систем протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості та висотних будинків.

Для розв'язання проблеми забезпечення пожежної безпеки об'єктів та населених пунктів держави необхідно врегулювати питання щодо:

утворення та розвитку єдиної системи забезпечення пожежної безпеки як однієї із складових національної безпеки;

об'єднання можливостей центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі громадських);

забезпечення державного нагляду за станом пожежної безпеки об'єктів та населених пунктів для своєчасної протидії пожежам та зменшення негативних наслідків від них;

розроблення організаційно-правових заходів діяльності щодо забезпечення пожежної безпеки міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

удосконалення та підвищення ефективності роботи суб'єктів системи забезпечення пожежної безпеки;

ефективного розв'язання завдань із забезпечення протипожежного захисту держави та оперативного реагування на стан з пожежами;

сприяння більш гнучкому та оперативному впливу на стан організації роботи щодо фінансування служби, вишукування нових джерел надходження коштів для розвитку матеріально-технічної бази підрозділів пожежної охорони.

Завдання і заходи з виконання Програми наведені в додатку 2.

Перелік завдань і заходів сформовано відповідно до виробничо-господарських, організаційно-правових, соціально-економічних, екологічних вимог.

Результатом виконання комплексу завдань, передбачених Програмою, спрямованих на забезпечення протипожежного захисту об'єктів та населених пунктів, насамперед розташованих вздовж транспортної інфраструктури та прилеглої території, задіяних під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, є:

зниження ризиків виникнення пожеж та загроз, пов'язаних з пожежами, небезпечними для життя і здоров'я громадян, та створення сприятливих соціальних умов життєдіяльності населення, зменшення впливу негативних факторів пожеж на навколишнє природне середовище;

забезпечення безпечного функціонування установ і організацій, а також суб'єктів господарювання, об'єктів життєдіяльності населення, об'єктів економіки держави тощо, розташованих вздовж транспортної інфраструктури та прилеглої території, задіяних під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

зменшення на об'єктах та в населених пунктах кількості пожеж, загибелі та травмування на них людей, економічних втрат та матеріальних збитків від їх наслідків;

своєчасне виявлення осередків загорянь, оповіщення про них людей та підрозділів пожежної охорони, видалення продуктів горіння за допомогою систем протипожежної автоматики;

мінімальний час прибуття пожежних підрозділів до місця імовірної пожежі за рахунок оптимальної дислокації пожежних підрозділів у містах та сільській місцевості;

своєчасне та ефективне проведення робіт з рятування людей з верхніх поверхів будинків підвищеної поверховості та висотних будинків;

наявність необхідної кількості та справність джерел протипожежного водопостачання;

забезпечення своєчасного оперативного реагування на пожежі для їх успішної локалізації та ліквідації шляхом подачі води до осередків пожеж від пожежних гідрантів, внутрішніх протипожежних водогонів, природних і штучних водоймищ, інших інженерних споруд водопостачання.

Економічним результатом виконання завдань протипожежного захисту, передбачених Програмою, який визначає її ефективність, є сума таких величин:

різниця між потенційно можливими затратами матеріальних і фінансових ресурсів на проведення робіт протипожежного захисту у разі здійснення заходів та у разі її відсутності (можливий варіант повного запобігання надзвичайній ситуації);

прямий та непрямий недопущені збитки від потенційних порушень норм, спрямованих на забезпечення життя та здоров'я людей, нормальних умов їх життєдіяльності, негативного впливу на навколишнє природне середовище, будівлі тощо, внаслідок пожежі, якої вдалося запобігти.

Для оцінки соціально-економічної ефективності Програми пропонуються два варіанти.

Варіант оцінки економічної ефективності виключає з розрахунків будь-які втрати, які не відображаються у фінансовій звітності, тобто еколого-економічний соціальний та збитки, які не оцінюються.

Економічний ефект визначається як різниця між бюджетними витратами на ліквідацію наслідків пожежі за деякий проміжок часу (які за прогнозами можуть мати місце) та затратами на виконання Програми.

За оцінкою, проведеною фахівцями Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки, невжиття термінових заходів до покращення стану протипожежного захисту об'єктів та населених пунктів призведе до прямих матеріальних збитків від пожеж за період 2008-2011 років у сумі понад 3 млрд. гривень.

Результат обчислення суми збитків (Z) (3000000 тис. гривень) з витратами на виконання заходів Програми (C) (812008,9 тис. гривень) свідчать про ефективність Програми.

Для оцінки економічного збитку, який може бути завданий внаслідок пожеж, враховується не тільки та його частина, яка припадає на частку держави (бюджету), а і втрати окремих підприємств та організацій, а також фізичних осіб.

Економічні результати (R), досягнуті завдяки здійсненню заходів Програми, можуть бути оцінені як різниця між можливими збитками від пожеж без виконання Програми та можливими збитками, якщо Програму буде виконано.

Як уже зазначалося, прямі матеріальні збитки від пожеж за період 2008-2011 років можуть досягти понад 3 млрд. гривень. З урахуванням побічних збитків ця сума становитиме понад 8 млрд. гривень.

За оцінкою, проведеною фахівцями Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки, у разі здійснення заходів Програми та стабілізації ситуації з пожежами в державі економічні збитки від пожеж можуть бути зменшені на 35 відсотків та становитимуть приблизно 5,2 млрд. гривень.

Економічні результати (R), досягнуті завдяки здійсненню заходів Програми, становитимуть:

Економічний ефект здійснення протипожежних заходів (P), передбачених Програмою, як різниця між економічними результатами (R), досягнутими завдяки здійсненню зазначених заходів, і витратами на них (C), становитиме:

Таким чином, економічний ефект від здійснення протипожежних заходів, передбачених Програмою, може становити понад 4,3 млрд. гривень.

У результаті здійснення заходів планується досягти практичного покращення протипожежного забезпечення населених пунктів та об'єктів держави.

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших передбачених законом джерел.

Прогнозні обсяги фінансування для розв'язання проблем, передбачених Програмою, наведено в додатках 1 і 3.

Обсяги фінансування Програми уточнюються під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік у межах видатків, що передбачаються для кожного головного розпорядника коштів, відповідального за виконання окремих заходів та в цілому передбачених Програмою.

1. Концепція Програми схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2002 р. N 112.

2. Програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. N 870 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 р. N 645).

3. Державний замовник-координатор - МНС.

4. Державні замовники - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

5. Керівник Програми - заступник Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

6. Виконавці заходів Програми - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

7. Строк виконання - 2008-2010 роки.

8. Прогнозні обсяги та джерела фінансування: