Уряд України і Уряд Російської Федерації, які надалі іменуються Сторонами, прагнучи до всебічного розвитку співробітництва між Сторонами в галузі трудової діяльності і соціального захисту громадян на території Договірних Сторін, базуючись на положеннях Договору між Українською РСР і РРФСР від 19 листопада 1990 року та Угоди між Російською Федерацією і Україною про подальший розвиток міждержавних відносин від 23 червня 1992 року, домовились про таке:

Дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються - Працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменуються - Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони (надалі іменуються - Сторона працевлаштування).

Вік особи, з якого допускається прийняття на роботу громадян, визначається законодавством Сторони працевлаштування.

Органами, уповноваженими представляти Сторони у реалізації цієї Угоди (надалі іменуються - Уповноваженими Органами), виступають:

з Української Сторони - Міністерство праці України,

з Російської Сторони - Міністерство праці Російської Федерації.

Уповноважені Органи мають право залучати в установленому порядку компетентні органи Сторін для вирішення питань, що випливають з цієї Угоди.

Усі питання, пов'язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій між Уповноваженими органами Сторін.

Уповноважені Органи створюють робочу групу для реалізації цієї Угоди та прийняття оперативних рішень.

Регламент роботи робочої групи і положення про неї затверджуються Уповноваженими Органами спільно.

Виїзд та перебування Працівника, який здійснює трудову діяльність на території Сторони працевлаштування, регулюються законодавством цієї Сторони.

Трудова діяльність Працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. Роботодавець реєструє укладені трудові договори (контракти) в установах, визначених Уповноваженими Органами.

У тому разі, коли трудовий договір (контракт) розірваний у зв'язку з ліквідацією підприємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників, Уповноважений Орган цієї Сторони вживає заходів щодо включення Працівника в інші, рівноцінні, трудові відносини на строк дії трудового договору (контракту). При неможливості працевлаштування на Працівника поширюються порядок і пільги, що передбачені законодавством Сторони працевлаштування для вивільнюваних працівників. За місцем постійного проживання працівнику надається право на працевлаштування на загальних підставах.

У разі зміни ситуації на національних ринках праці Сторони на основі взаємної домовленості можуть вводити обмеження на прийняття Працівників іншої Сторони.

Працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші).