- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Угода
УГОДА
між Урядом України і Урядом Російської Федерації про міжнародне автомобільне сполучення
|
Дата підписання: |
20.03.1995 |
|
Дата ратифікації Україною: |
20.11.1998 |
|
Дата набрання чинності для України: |
29.06.1995 |
Уряд України та Уряд Російської Федерації, далі Договірні Сторони, керуючись прагненням до подальшого розвитку автомобільних перевезень між обома країнами, а також транзитом по територіях України та Російської Федерації,
погодились про таке:
Стаття 1.
Ця Угода визначає умови та порядок проїзду автотранспортних засобів (автобусів, вантажних автомобілів з причепами та напівпричепами або без них, легкових автомобілів), які здійснюють перевезення пасажирів і вантажів між обома державами та транзитом по їх територіях, а також взаємну координацію діяльності, що пов’язана з розвитком і функціонуванням автомобільного транспорту.
Стаття 2.
1. Відповідно до цієї Угоди будуть здійснюватися регулярні й нерегулярні перевезення пасажирів автобусами, включаючи туристів, а також перевезення вантажів автотранспортними засобами (вантажними автомобілями з причепами та напівпричепами або без них) між обома країнами та транзитом по їх територіях до третіх країн.
2. Кожна з Договірних Сторін буде сприяти проїзду без перешкод автотранспортних засобів іншої Договірної Сторони по території своєї держави, у тому числі й тих, що прямують транзитом до третіх країн.
Стаття 3.
1. Регулярні перевезення пасажирів автобусами організуються за погодженням між компетентними органами Договірних Сторін.
2. Під регулярними перевезеннями пасажирів автобусами відповідно до цієї Угоди розуміються перевезення, які здійснюються за узгодженими між компетентними органами Договірних Сторін маршрутами, розкладами і тарифами.
3. Пропозиції щодо організації регулярних перевезень попередньо передаються один одному компетентними органами Договірних Сторін. Ці пропозиції повинні містити дані відносно найменування перевізника (фірми), маршруту прямування, розкладу руху, тарифу, пунктів зупинок, на яких перевізник здійснюватиме посадку й висадку пасажирів, а також періоду виконання перевезень.
Стаття 4.
1. Нерегулярні перевезення пасажирів між обома країнами у двосторонньому сполученні здійснюються без дозволів.
2. Для здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автобусами транзитом через території обох країн, за винятком перевезень, передбачених у статті 5 цієї Угоди, потрібен дозвіл, що видається компетентними органами Договірних Сторін.
3. Компетентні Органи Договірних Сторін будуть видавати дозвіл на ту ділянку маршруту, яка проходить по їх територіях.
4. На кожне нерегулярне транзитне перевезення пасажирів автобусом повинен бути виданий окремий дозвіл, який надає право здійснення одного рейсу туди і у зворотному напрямку, якщо інше не передбачене у самому дозволі.
Стаття 5.
1. Дозвіли не потрібні для виконання нерегулярних транзитних перевезень пасажирів автобусами у випадках, коли група пасажирів одного й того ж складу має бути перевезена на одному й тому ж автобусі протягом усієї поїздки:
а) якщо ця поїздка починається і закінчується на території тієї Договірної Сторони, де зареєстрований автобус;
б) якщо ця поїздка починається на території країни Договірної Сторони, де зареєстрований автобус, а закінчується на території країни іншої Договірної Сторони, за умови, що автобус залишає цю територію порожнім;
2. Дозвіли не потрібні при заміні несправного автобуса на інший.
3. При виконанні перевезень, передбачених в пункті 1 цієї статті, водій автобуса повинен мати список пасажирів.
Стаття 6.
1. Перевезення вантажу між обома країнами у двосторонньому сполученні здійснюються без дозволів.
2. Перевезення вантажів, що здійснюються вантажними автомобілями транзитом через території країн Договірних Сторін, за винятком випадків, що передбачені в статті 7 цієї Угоди, здійснюються на підставі дозволів, які видаються компетентними органами Договірних Сторін.
Стаття 7.
Дозволи не потрібні на виконання транзитних перевезень:
а) рухомого майна при переселенні;
б) експонатів, обладнання й матеріалів, призначених для ярмарок і виставок;
в) транспортних засобів, тварин, а також різноманітного інвентаря та майна, призначених для проведення спортивних змагань;
г) театральних декорацій і реквізиту, музикальних інструментів, обладнання й приладдя для кінозйомок, радіо- і телевізійних передач;
д) тіл чи праху померлих;
е) гуманітарної допомоги, що оформлена, відповідними документами;
є) медичного обладнання і медикаментів для надання допомоги при аваріях і стихійних лихах;
ж) пошти;
з) несправних автотранспортних засобів.
Стаття 8.
1. Компетентні органи Договірних Сторін щорічно будуть передавати один одному необхідну кількість бланків дозволів на перевезення вантажів та пасажирів транзитом по їх територіях без обмежень.
Ці бланки повинні мати печатку й підпис компетентного органу, який видав дозвіл.
2. Компетентні органи Договірних Сторін погоджують між собою порядок обміну бланками дозволів.
Стаття 9.
1. Якщо габарити чи вага транспортного засобу, що прямує без вантажу чи з вантажем, перевищують норми, встановлені на території країни іншої Договірної Сторони, а також при перевезенні небезпечних вантажів перевізник повинен отримати спеціальний дозвіл компетентного органу іншої Договірної Сторони.
2. Компетентний орган Договірної Сторони повинен дати відповідь на прохання про видачу такого дозволу в якомога короткий строк з дня його одержання.
3. Якщо згаданий в пункті 1 цієї статті дозвіл визначає рух автотранспортного засобу за визначеним маршрутом, перевезення повинно здійснюватися за цим маршрутом.
Стаття 10.
1. Перевезення, передбачені цією Угодою, можуть виконуватися тільки тими перевізниками, котрі відповідно до законодавства своєї країни допущені до здійснення міжнародних перевезень.
2. Автотранспортні засоби, що здійснюють ці перевезення, повинні мати національні реєстраційні та розпізнавальні знаки своєї країни.
Стаття 11.
1. Перевізникам однієї Договірної Сторони не дозволяється здійснювати перевезення пасажирів і вантажів між двома пунктами, що знаходяться на території країни іншої Договірної Сторони, за винятком випадків, які встановлюються за погодженням між компетентними органами Договірних Сторін.
................Перейти до повного тексту