Кабінет Міністрів України та Уряд Румунії, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

беручи до уваги Розпорядження (ЄС) № 1931/2006 Європейського Парламенту й Ради ЄС від 20 грудня 2006 року, що визначає правила місцевого прикордонного руху на зовнішніх сухопутних кордонах держав-членів та вносить зміни до положень Шенгенської Конвенції,

беручи до уваги Розпорядження Ради (ЄС) № 1932/2006 від 21 грудня 2006 року, яким внесено зміни до Розпорядження (ЄС) № 539/2001, в якому наведено перелік третіх держав, громадяни яких зобов'язані мати візи підчас перетину зовнішніх кордонів, а також тих країн, громадян яких звільнено від цієї вимоги,

бажаючи й надалі розвивати двостороннє співробітництво відповідно до положень Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, підписаного в м. Констанца 2 червня 1997 року,

беручи до уваги, що в інтересах Європейського Союзу є забезпечення того, щоб кордони із сусідніми країнами не становили перешкод торгівельному, соціальному та культурному обміну або регіональному співробітництву, а також те, що Європейський Союз розглядає можливість запровадження безвізового режиму для громадян України,

керуючись прагненням розвивати відносини стратегічного партнерства та поглиблювати українсько-румунське співробітництво в усіх сферах,

прагнучи до запровадження взаємних спрощень при перетині кордону мешканцям прикордонної зони,

домовились про таке:

1. Ця Угода регулює правовий режим місцевого прикордонного руху на спільному кордоні держав Договірних Сторін.

2. У цій Угоді встановлюються такі визначення:

а) місцевий прикордонний рух - регулярний перетин спільного державного сухопутного кордону жителями прикордонної зони держави однієї Договірної Сторони з метою перебування у прикордонній зоні держави іншої Договірної Сторони з суспільних, культурних або сімейних причин та з обґрунтованих економічних причин, які відповідно до національного законодавства держави іншої Договірної Сторони не визнаються прибутковою діяльністю, протягом періоду, який не перевищує термінів перебування, встановлених у цій Угоді;

b) прикордонна зона - територія адміністративних одиниць держав Договірних Сторін, наведених у Додатку 1 до цієї Угоди, яка не перевищує 30 кілометрів від спільного кордону; якщо частина такої адміністративної одиниці лежить на відстані між 30 та 50 кілометром від лінії кордону, то вона тим не менш визнається частиною прикордонної зони;

c) дозвіл на перетин кордону в межах місцевого прикордонного руху (далі - "дозвіл") - документ, який дає право жителям прикордонної зони перетинати спільний кордон держав Договірних Сторін в межах місцевого прикордонного руху, згідно з умовами, визначеними у цій Угоді;

d) жителі прикордонної зони - особи, які щонайменше впродовж 3 років на законних підставах проживають в прикордонній зоні держав Договірних Сторін; положення цієї Угоди поширюються також на подружжя, їхніх неповнолітніх або повнолітніх дітей, які перебувають на їхньому утриманні (у тому числі усиновлених), навіть якщо вони на законних підставах проживають у прикордонній зоні менше ніж 3 роки.

1. Жителі прикордонної зони можуть перетинати спільний державний кордон відповідно до режиму місцевого прикордонного руху за умови, що вони:

a) мають дозвіл на спрощений перетин кордону та дійсний паспорт для виїзду за кордон або, залежно від обставин, проїзний документ дитини;

b) не вважаються особами, які становлять загрозу громадському порядку, національній безпеці, здоров'ю населення або міжнародним відносинам держав Договірних Сторін чи будь-якої з держав - членів Європейського Союзу;

c) не підлягають видворенню; не є особами, яким заборонено в'їзд; не є особами, стосовно яких унесено попередження до баз даних держав Договірних Сторін про відмову у в'їзді.

2. Прикордонні органи держав Договірних Сторін здійснюють перевірку виконання прикордонними жителями умов, визначених у пункті 1 цієї статті, під час перетину ними державного кордону.

3. У дозволі на спрощений перетин кордону не проставляється відмітка про в'їзд або виїзд під час перетину спільного державного кордону в режимі місцевого прикордонного руху.

Дозвіл, виданий компетентними органами держави однієї Договірної Сторони, дає право його власникові на перетин спільного кордону держав Договірних Сторін та перебування у прикордонній зоні іншої Держави до 90 (дев'яноста) днів кожного разу з дати перетину кордону незалежно від частоти таких перетинів.

1. Дозвіл на спрощений перетин кордону містить:

a) назву "Дозвіл на спрощений перетин кордону" українською і румунською мовами та його номер;

b) фотографію власника дозволу на спрощений перетин кордону;

c) прізвище, ім'я, дату й місце народження, стать, громадянство та місце проживання власника дозволу на спрощений перетин кордону;

d) орган видачі дозволу на спрощений перетин кордону, дату й місце видачі, строк дії та, залежно від обставин, підпис та печатку;

e) прикордонну зону, у межах якої власнику дозволу на спрощений перетин кордону дозволено пересуватися;

f) серію та номер паспорта для виїзду за кордон або, залежно від обставин, проїзного документа дитини власника дозволу на спрощений перетин кордону;

g) посилання на те, що власнику дозволу на спрощений перетин кордону не дозволено пересуватися поза межами прикордонної зони, і що будь-яке порушення буде предметом санкцій, як передбачено статтею 9 цієї Угоди.

2. У разі відсутності окремого паспорта для виїзду за кордон у неповнолітніх дітей, які проживають у прикордонній зоні, відомості про них можуть бути внесені до паспорта для виїзду за кордон одного з батьків згідно з національним законодавством.

3. Дозвіл на спрощений перетин кордону містить елементи захисту й технічні реквізити згідно з відповідними правилами держав Договірних Сторін.

1. Дозвіл на спрощений перетин кордону може бути виданий жителям прикордонної зони з терміном дії від 2 до 5 років, але на термін не довший, ніж термін дії паспорта для виїзду за кордон або, залежно від обставин, проїзного документа дитини, за таких умов:

a) вони мають дійсний паспорт для виїзду за кордон або, залежно від обставин, дійсний проїзний документ дитини;

b) вони подають документи, що підтверджують факт проживання на законних підставах у прикордонній зоні протягом принаймні 3 років та наявність обґрунтованих причин для регулярного перетину спільного державного кордону в режимі місцевого прикордонного руху згідно з положеннями Додатка 2 до цієї Угоди;

c) вони не вважаються особами, які становлять загрозу громадському порядку, національній безпеці, здоров'ю населення або міжнародним відносинам держав Договірних Сторін або будь-якої з держав - членів Європейського Союзу;

d) вони не підлягають видворенню; не є особами, яким заборонено в'їзд; не є особами, стосовно яких унесено попередження до баз даних держав Договірних Сторін про відмову у в'їзді.

2. Збір за дозвіл на спрощений перетин кордону не стягується.

3. Компетентні органи держав Договірних Сторін видають дозвіл на спрощений перетин кордону протягом найбільш короткого строку, як правило протягом 30 (тридцяти) календарних днів, проте не більше, ніж через 60 (шістдесят) календарних днів з дня прийняття заяви з усіма необхідними підтверджуючими документами.

4. Детальні правила оформлення дозволів на спрощений перетин кордону, а також правила зберігання та обробки даних, пов'язаних з видачею дозволів на спрощений перетин кордону, визначаються компетентними органами держав Договірних Сторін згідно з їхнім національним законодавством.

5. Компетентні органи держав Договірних Сторін, визначені для прийому заяв про видачу дозволів на спрощений перетин кордону та видачі дозволів на спрощений перетин кордону, наведені в Додатку 3 до цієї Угоди.

6. З метою забезпечення належної реалізації цієї Угоди, кожна з Договірних Сторін, на основі взаємності, відкриє нову консульську установу на території держави іншої Договірної Сторони. Точне місце розташування кожної з консульських установ буде повідомлене іншій Договірній Стороні дипломатичними каналами.

7. Договірні Сторони обміняються зразками дозволів на спрощений перетин кордону за 30 (тридцять) днів до запровадження їхньої видачі. У разі запровадження нових зразків або внесення змін до вже існуючих Договірні Сторони невідкладно повідомляють про це одна одну дипломатичними каналами та передають нові зразки дозволів на спрощений перетин кордону.

1. Жителі прикордонної зони можуть перетинати спільний державний кордон в режимі місцевого прикордонного руху через пункти пропуску, призначені для міжнародного сполучення, а також через пункти пропуску, призначені для місцевого прикордонного руху.

2. Перетин спільного державного кордону, передбачений пунктом 1 цієї статті, здійснюється відповідно до режиму роботи пунктів пропуску, що визначається прикордонними органами держав Договірних Сторін.

3. У виняткових ситуаціях прикордонні органи держав Договірних Сторін можуть дати дозвіл на здійснення перетину спільного державного кордону в режимі місцевого прикордонного руху в інших, непередбачених для цього, пунктах пропуску або в інші часові інтервали.

4. Створення нових пунктів пропуску для місцевого прикордонного руху, їх відкриття та закриття, а також тимчасове обмеження руху через ці пункти пропуску відбуватиметься відповідно до національного законодавства держав Договірних Сторін.

1. Жителі прикордонної зони, які перетинають спільний державний кордон в режимі місцевого прикордонного руху, проходять прикордонний контроль відповідно до національного законодавства держави кожної Договірної Сторони.

2. Компетентні органи держави кожної Договірної Сторони мають право відмовити у в'їзді або скоротити термін перебування на території своєї держави жителям прикордонної зони держави іншої Договірної Сторони, які перетинають спільний державний кордон в режимі місцевого прикордонного руху, відповідно до національного законодавства держави кожної Договірної Сторони. Про прийняте рішення повідомляється відповідній особі.

1. Про втрату, пошкодження або викрадення дозволу на спрощений перетин кордону на території держави іншої Договірної Сторони його власник зобов'язаний невідкладно повідомити прикордонний орган, що здійснив контроль в'їзду.

2. У випадку, зазначеному в пункті 1 цієї статті, прикордонний орган видає довідку, якою підтверджує перетин спільного державного кордону на підставі дійсного дозволу на спрощений перетин кордону. Договірні Сторони взаємно визнають таку довідку як документ, що надає його власнику право негайно перетнути спільний державний кордон для повернення на територію держави іншої Договірної Сторони.

3. У випадку, коли вкрадений/загублений дозвіл на спрощений перетин кордону знайдено, він невідкладно передається органу видачі.

1. Під час перебування на території держави іншої Договірної Сторони в режимі місцевого прикордонного руху жителі прикордонної зони зобов'язані дотримуватись законодавства цієї держави.

2. У випадку будь-якого порушення чинних правил місцевого прикордонного руху кожна з держав Договірних Сторін застосовує санкції, передбачені своїм національним законодавством.

3. Жителі прикордонної зони, які порушують правила місцевого прикордонного руху, встановлені цією Угодою, та щодо яких прийнято рішення про видворення з території відповідної держави, будуть повернені на територію держави, в якій вони постійно проживають, відповідно до процедур, встановлених національним законодавством держав Договірних Сторін.

Положення цієї Угоди ні в який спосіб не порушують права та зобов'язання будь-якої з держав Договірних Сторін, що визначені іншими міжнародними нормативними актами, учасниками яких вони є.

Можливі розбіжності, пов'язані із застосуванням або тлумаченням цієї Угоди, вирішуватимуться шляхом консультацій між компетентними органами держав Договірних Сторін або дипломатичними каналами.

Додатки 1-3 є невід'ємною частиною цієї Угоди.

1. Ця Угода укладається на невизначений строк та набирає чинності на 30 (тридцятий) день після отримання дипломатичними каналами останньої з нот, в яких Договірні Сторони інформують одна одну про завершення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності цією Угодою.

2. Ця Угода може бути денонсована будь-якою з Договірних Сторін шляхом письмового повідомлення, надісланого іншій Договірній Стороні дипломатичними каналами. У такому випадку Угода втрачає чинність на 30 (тридцятий) день після отримання іншою Договірною Стороною повідомлення про денонсацію.

3. Будь-яка Договірна Сторона може зупинити дію цієї Угоди повністю або частково з причин, пов'язаних з державною безпекою, охороною громадського порядку або захистом здоров'я населення, шляхом письмового повідомлення, надісланого іншій Договірній Стороні дипломатичними каналами. Дія цієї Угоди зупиняється на 30 (тридцятий) день після отримання такого повідомлення іншою Договірною Стороною.

4. За взаємною згодою Договірних Сторін до цієї Угоди можуть бути внесені зміни та доповнення, які набирають чинності в порядку, викладеному в пункті 1 цієї статті.

Учинено в м. Київ 2 жовтня 2014 року, у двох примірниках, кожний українською, румунською і англійською мовами, при цьому всі тексти є автентичними. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні цієї Угоди, переважну силу матиме текст англійською мовою.

- на території України: