Відповідно до пункту 45 частини першої та частини другої статті 7 Закону України "Про страхування" Кабінет Міністрів України

Затвердити Порядок і правила проведення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, що додаються.

1. Ці Порядок і правила визначають механізм проведення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватних нотаріусів під час вчинення ними нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріусів відповідно до закону (далі - обов’язкове страхування).

2. У цих Порядку і правилах терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про страхування", " Про нотаріат", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

3. Суб’єктами обов’язкового страхування є:

1) страховики - фінансові установи, які отримали ліцензію на проведення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;

2) страхувальники - нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (далі - приватні нотаріуси);

3) треті особи - фізичні або юридичні особи, яким заподіяно шкоду внаслідок вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону (далі - нотаріальні та/або інші дії).

4. Предметом договору обов’язкового страхування є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок вчинення нотаріальних та/або інших дій або недбалості страхувальника.

5. Страховими ризиками є майнова шкода, що може бути заподіяна третім особам внаслідок вчинення незаконних дій або недбалості страхувальника під час вчинення ним нотаріальних та/або інших дій в період дії договору обов’язкового страхування.

6. Страховим випадком є заподіяння третім особам майнової шкоди внаслідок вчинення незаконних дій або недбалості страхувальника під час вчинення ним нотаріальних та/або інших дій, що мало місце в період дії договору обов’язкового страхування. Факт настання страхового випадку встановлюється на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи.

7. Не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок:

1) подання особою, що звернулася до нотаріуса, неправдивої інформації щодо будь-якого питання, пов’язаного із вчиненням нотаріальної та/або іншої дії, недійсних та/або підроблених документів;

2) якщо особа, що звернулася до нотаріуса, не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна та/або інша дія, за вчиненням якої звернулася особа.

8. Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою, ніж тисяча мінімальних розмірів заробітної плати.

9. Максимальний розмір страхового тарифу з розрахунку на один рік страхування становить: