З метою соціально-правового захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та застосування ефективних форм їх соціальної підтримки Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Державну програму подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки, що додається.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити в місячний строк регіональні програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки.

3. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям надсилати щороку до 31 січня Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту інформацію про хід виконання Програми, затвердженої пунктом 1 цієї постанови, для її узагальнення та подання до 20 лютого Кабінетові Міністрів України.

Умови, що на сьогодні склалися, призвели до такого соціального явища, як безпритульність і бездоглядність дітей. Діти, що покинуті батьками або самі покинули сім'ю, в якій не створено нормальних умов для життя та повноцінного розвитку, займаються бродяжництвом, жебракуванням, крадіжками, систематично вживають алкогольні напої, токсичні і наркотичні речовини та часто стають жертвами сексуальних злочинів, залучаються дорослими до протиправної діяльності. Життя і здоров'я таких дітей постійно перебуває під загрозою, а збільшення їх чисельності також становить певну загрозу для суспільства.

До основних причин, що зумовлюють дитячу безпритульність і бездоглядність, слід віднести такі:

невідповідність організації роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань сім'ї та дитинства реальним потребам суспільства;

неспроможність батьків утримувати дітей, що зумовлює збільшення звернень до притулків;

жорстокі форми виховання дітей в сім'ях;

психологічна криза стосунків батьків та дітей;

неспроможність або небажання сім'ї виконувати виховні функції;

перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь, дідусів);

експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання;

нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства;

низька результативність роботи органів опіки та піклування, недосконала система виявлення неблагополучних сімей.

Одним з напрямів подолання сирітства є створення та поширення форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Мета цієї Програми полягає у подоланні дитячої безпритульності і бездоглядності, запобіганні сирітству, створенні умов для всебічного розвитку та виховання дітей.

Основними завданнями Програми є:

розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності і бездоглядності, виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім'ях;

застосування ефективних форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

створення єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з наступним впровадженням системи їх обліку;

запровадження ефективних форм і методів роботи з дітьми, які перебувають в закладах соціального захисту;

завершення роботи з формування мережі закладів соціального захисту дітей та удосконалення їх діяльності;

забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється в межах видатків, передбачених центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим у державному і місцевих бюджетах на відповідну мету, та за рахунок інших джерел.

Виконання Програми дасть змогу:

розробити і запровадити ефективні форми роботи з дітьми та їх біологічними батьками з метою усунення причин безпритульності і бездоглядності;

реалізувати право дітей на сімейне виховання, насамперед біологічними батьками або в прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу;

спрямувати роботу органів опіки і піклування з урахуванням пріоритетності впровадження сімейних форм влаштування дітей;

поліпшити фінансове та матеріально-технічне забезпечення закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей;

забезпечити кваліфікованими кадрами заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячі будинки сімейного типу, притулки, центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

створити єдину інформаційну систему ведення обліку кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

реорганізувати притулки в центри соціально-психологічної реабілітації дітей.

У результаті виконання Програми передбачається забезпечити:

зменшення на 50 відсотків кількості безпритульних і бездоглядних дітей;

проведення реабілітаційної роботи з біологічними батьками дітей;

надання комплексної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема сприяння працевлаштуванню батьків, отриманню державної допомоги.

Для виконання Програми необхідно здійснити такі заходи:

1. Внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо правового врегулювання питань соціального захисту дітей та запобігання бездоглядності, зокрема у частині посилення відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють, за неналежне виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке поводження, залучення до жебракування.

2. Проведення аналізу законодавства з питань дитинства з метою усунення розбіжностей та подання Кабінетові Міністрів України відповідних пропозицій.

3. Розроблення:

критеріїв проведення моніторингу і оцінки діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей, поліпшення їх становища в суспільстві.

соціальних стандартів організації та функціонування прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, державної системи підготовки прийомних батьків, батьків-вихователів.

нормативно-правових актів з питань функціонування соціально-реабілітаційних центрів - дитячих містечок.

4. Забезпечення своєчасного виявлення, обліку, проведення соціального інспектування та супроводження сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції стосовно дітей, надання комплексної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема сприяння працевлаштуванню батьків, отриманню державної допомоги.

5. Розроблення і запровадження:

соціальних технологій роботи з біологічними батьками, які не виконують виховних функцій, з метою усунення факторів, наявність яких унеможливлює утримання дітей в сім'ї.

порядку влаштування дітей у прийомні сім'ї.

6. Забезпечення інформування пологовими будинками служб у справах дітей про випадки відмови матерів від дітей.

7. Створення і ведення електронних баз даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і громадян України, які бажають взяти їх на виховання.

8. Забезпечення першочергового влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї, під опіку або піклування, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї.

9. Систематичне проведення в літній період виїзних занять (літня школа) для прийомних сімей, батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та осіб, які бажають взяти на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.