Кабінет Міністрів України

Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1231 "Про затвердження Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 16) зміни, що додаються.

1. У вступній частині постанови слова і цифри "статей 67 і 97" замінити словом і цифрами "статті 97".

2. У Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством, затвердженому зазначеною постановою:

1) пункти 1 і 2 викласти в такій редакції:

"1. Вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню відповідно до цього Порядку грошові зобов’язання та/або податковий борг платника податків, що залишаються непогашеними після ліквідації такого платника, не пов’язаної з банкрутством, у зв’язку з недостатністю майна платника податків та осіб, на яких у випадках, передбачених законом, покладається відповідальність щодо погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу такого боржника (далі - безнадійний податковий борг), зокрема, у разі:

ліквідації платника податків як юридичної особи - майна платника податків та засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності;

ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - майна юридичної особи незалежно від того, чи є така юридична особа платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов’язання та/або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу;

державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) - майна такої фізичної особи, у тому числі у разі її смерті або оголошення судом померлою, або визнання судом безвісно відсутньою чи недієздатною, крім випадків, коли з’являються особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав.