Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Державна Рада Польської Народної Республіки,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин згідно з Договором про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною республікою, підписаним у Варшаві 8 квітня 1965 року, і

беручи до уваги, що підписана у Варшаві 21 січня 1958 року Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною Республікою потребує оновлення,

вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

Державна Рада Польської Народної Республіки - Єжі Рошака, директора Консульського департаменту Міністерства закордонних справ Польської Народної Республіки,

які після взаємного пред'явлення своїх повноважень, визнаних у належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

а) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

б) "консульський округ" означає територію держави перебування, відведену консульству для виконання консульських функцій;

в) "глава консульства" означає особу, якій доручено керувати консульством;

г) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До цього визначення включається також особа, прикомандирована до Консульства для навчання консульській службі (стажист);

д) "співробітник консульства" означає всяку особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні, технічні обов'язки чи обов'язки по обслуговуванню консульства;

е) "консульські приміщення" означає будинки або частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

ж) "консульські архіви" означає все службове листування, шифр, документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання;

з) "судно репрезентованої держави" означає будь-яке судно, що плаває під прапором цієї держави;

й) "громадянин репрезентованої держави" залежно від контексту означає також юридичну особу.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства і консульський округ визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава повинна переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа одержить згоду держави перебування на визнання її главою консульства.

2. Репрезентована держава через своє дипломатичне представництво надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначаються ім'я і прізвище глави консульства, його посада, консульський округ, де він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства тимчасову згоду на виконання ним своїх функцій.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

1. Репрезентована держава повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування:

а) ім'я, прізвище і посаду консульської службової особи;

б) ім'я і прізвище співробітника консульства.

2. Компетентні власті держави перебування видають консульським службовим особам, співробітникам консульства і членам їх сімей, що проживають разом з ними, відповідні посвідки.

1. Коли глава консульства з якоїсь причини не може виконувати свої обов'язки або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в цій державі для тимчасового керівництва консульством. Ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства і користуватися тими ж привілеями та імунітетами, які надаються главі консульства згідно з положеннями цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави згідно з пунктом 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому на підставі його дипломатичного статусу.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл, виданий главі консульства, взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відкликати таку особу, якщо вона вже приступила до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої функції і користуватися привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульства і житлових приміщень консульських службових осіб.

1. Репрезентована держава може згідно з умовами і в формі, передбаченій законодавством держави перебування, набувати у власність, володіння чи користування земельні ділянки, будинки або частини будинків, споруджувати будинки і впоряджувати земельні ділянки, необхідні для розміщення консульських приміщень, а також для житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства. Держава перебування в разі необхідності подає в цьому відповідну допомогу репрезентованій державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють репрезентовану державу від необхідності додержувати законів і правил по будівництву та міському плануванню, застосовуваних у районі, де знаходяться відповідні земельні ділянки, будинки або частини будинків.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави і назвою консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування може бути укріплено на будинку консульства.

2. На будинку консульства, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може вивішувати прапор репрезентованої держави на своїх засобах пересування.

1. Консульські приміщення недоторканні.

Власті держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства з винятками, передбаченими в статті 27 цієї Конвенції.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження.

1. Консульство має право зноситися з урядом, дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, дипломатичними і консульськими кур'єрами, дипломатичними і консульськими валізами. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

Консульство може установлювати і експлуатувати радіопередавач лише за згодою держави перебування.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, і консульські валізи, які мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не можуть бути затримані властями держави перебування.

3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Цей командир забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що становлять валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти консульську валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака, а також передати йому таку валізу.

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, користуються особистою недоторканністю. Вони не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Ці положення не поширюються на осіб, згаданих у статті 27 цієї Конвенції.

2. Держава перебування зобов'язана ставитися до консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, що проживають разом з ними, з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування, крім цивільних позовів:

а) які стосуються приватного нерухомого майна, що знаходиться на території держави перебування, якщо тільки вони не володіють ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;

б) які торкаються спадкоємства, щодо котрих вони виступають виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем або відказоодержувачем як приватні особи, а не від імені репрезентованої держави;

в) які стосуються професійної або комерційної діяльності, здійснюваної ними в державі перебування за межами своїх офіційних функцій;

г) які випливають з укладеного ними договору, за котрим вони прямо чи посередньо не взяли на себе зобов'язань як представник репрезентованої держави;

д) третьої сторони за шкоду, заподіяну в державі перебування нещасним випадком, спричиненим шляховим транспортним засобом.

2. Ніяких виконавчих заходів не може вживатися щодо осіб, згаданих у пункті 1 цієї статті, за винятком тих випадків, що підпадають під підпункти "а", "б", "в", "г", "д" згаданого пункту, і інакше як при умові, що відповідні заходи можуть вживатися без порушення недоторканності їх особи або їх житлових приміщень.

3. Імунітети, передбачені в цій статті, не поширюються на осіб, згаданих у статті 27 цієї Конвенції.

1. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, що проживають разом з ними. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим у письмовій формі. Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потрібне окреме відмовлення.

2. Якщо консульська службова особа, співробітник консульства або член його сім'ї, що проживає разом з ним, пред'являє позов у справі, за якою він користувався б імунітетом відповідно до статті 15 цієї Конвенції, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок перед судами або іншими компетентними властями держави перебування.

2. Співробітника консульства може бути викликано давати свідчення перед судами або іншими компетентними властями держави перебування. Він може відмовитися давати свідчення про обставини які стосуються службової діяльності. Проте в усіх випадках вжити будь-яких примусових заходів до співробітника консульства є недопустимим.

3. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства якщо вони проживають разом з ними.

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей. Це положення не поширюється на осіб, згаданих у статуті 27 цієї Конвенції.

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців. Це положення не поширюється на осіб, згаданих у статті 27 цієї Конвенції.

1. Консульські приміщення і житлові приміщення консульських службових осіб та співробітників консульства, якщо це майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави чи якоїсь фізичної або юридичної особи, діючої від імені цієї держави, а також угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного майна, звільняються від оподаткування або стягнення будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.

Репрезентована держава звільняється від податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю цієї держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна.

1. Консульські службові особи і співробітники консульства звільняються від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, які накладаються або стягуються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.

2. Консульські службові особи і співробітники консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування також від усіх податків і зборів, державних і місцевих, включаючи податки і збори на належне їм рухоме майно.

3. Передбачені в пункті 2 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:

а) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування;

б) податків і зборів на спадщину та набуття майна в державі перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовується звільнення відповідно до статті 24 цієї Конвенції;

в) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування;

г) податків і зборів на угоди та документи, які оформляють або стосуються угод, включаючи державне мито всіх видів, що накладається або стягується в зв'язку з такими угодами, за винятком податків, зборів і мита, від сплати яких застосовується звільнення відповідно до статті 20 цієї Конвенції;