З метою вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності Кабінет Міністрів України

1. Утворити на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

2. Затвердити Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами (додаються).

Міністерству внутрішніх справ подавати щороку до 10 жовтня Кабінетові Міністрів України обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до затверджених цією постановою переліків стосовно об'єктів права державної власності, що належать суб'єктам господарювання з високим ступенем ризику відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого та сьомого пункту 3 критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, а також охороною громадян, і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 р. N 565 (Офіційний вісник України, 2010 р., N 51, ст. 1702).

3. Ураховуючи, що діяльність з надання послуг, пов'язаних з охороною державної (крім охорони окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку) та іншої власності, а також з охороною громадян, підлягає ліцензуванню, ліцензії на цю діяльність видаються суб'єктам господарювання органом ліцензування у порядку, встановленому Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

4. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 12 квітня 1966 р. N 308 "Про затвердження Положення про позавідомчу охорону при органах міліції Української РСР".

1. Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі - Державна служба охорони) створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації на договірних засадах в порядку, встановленому законодавством.

Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі - Департамент), яка складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі (далі - управління, відділи) та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (далі - цивільна охорона), стройових підрозділів міліції охорони, спеціальних підрозділів "Титан", інкасації та груп затримання, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об'єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони (далі - навчальні заклади).

2. Державна служба охорони у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Державної служби охорони є:

здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, інших об'єктів, вантажів, інкасації, перевезення, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації в порядку, встановленому законодавством;

розроблення основних вимог до захисту об'єктів та громадян від злочинних посягань, примірних договорів і вимог до інженерно-технічного укріплення та захисту об'єктів, оснащення їх технічними системами та засобами телевідеоспостереження, тривожної сигналізації, контролювання доступу (далі - технічні засоби охоронного призначення), а також інструкцій та інших документів, що регламентують виконання охоронних функцій;

участь у проведенні єдиної технічної політики щодо впровадження технічних засобів охоронного призначення шляхом розроблення нормативних документів на час усього циклу їх життєдіяльності (проектування, промислове виробництво, монтаж, експлуатація та утилізація).

4. Державна служба охорони відповідно до покладених на неї завдань:

1) визначає за погодженням із власниками майна або уповноваженими ними органами чи особами (далі - власник) вид охорони під час її організації (міліцейська, цивільна, за допомогою пунктів централізованого спостереження тощо);

2) запобігає правопорушенням і припиняє їх у місцях несення служби;

3) реалізує технічні засоби охоронного призначення і надає послуги з їх проектування, монтажу, ремонту та обслуговування;

4) бере участь у розробленні комплексу стандартів на технічні засоби охоронного призначення з урахуванням міжнародних вимог і норм, розвитку міжнародного співробітництва у галузі їх стандартизації, а також співробітництва з вітчизняними та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності у галузі розроблення, стандартизації, проектування, виробництва, монтажу та обслуговування зазначених технічних засобів;

5) забезпечує випробування вітчизняних та іноземних зразків технічних засобів охоронного призначення для подальшого впровадження;

6) укладає договори на виробництво технічних засобів охоронного призначення, відповідних датчиків і приладів на державних та інших підприємствах України й інших держав;

7) здійснює в установленому порядку сертифікацію технічних засобів охоронного призначення, що застосовуються на території України;

8) погоджує за заявками замовників проекти в частині забезпечення технічними засобами охоронного призначення об'єктів і споруд, що будуються (реконструюються);

9) організує проведення технічної експертизи та підготовку висновків щодо якості проектування та виробництва технічних засобів охоронного призначення;

10) провадить в установленому порядку зовнішньоекономічну діяльність.

4-1. Міліція охорони може здійснювати за договорами заходи із забезпечення особистої безпеки:

народних депутатів України - з відома Голови Верховної Ради України;

державних службовців, що належать до першої - третьої категорій, - за поданням керівника відповідного державного органу;

керівників підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

5. Державна служба охорони має право:

1) утримувати навчальні заклади з підготовки та перепідготовки кадрів, здійснювати на договірних засадах навчання працівників підприємств, установ та організацій, у тому числі зарубіжних, що займаються охороною, монтажем, використанням, ремонтом та обслуговуванням технічних засобів охоронного призначення;

2) створювати в установленому порядку, а також виступати засновником (учасником) суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з організацією і виконанням заходів охорони та безпеки, розробленням, виробництвом, реалізацією, монтажем, профілактичним обслуговуванням, використанням, ремонтом технічних засобів охоронного призначення, проведенням маркетингу та інжинірингу в галузі забезпечення особистої і майнової безпеки, соціального захисту своїх працівників;

3) застосовувати технічні засоби охоронного призначення з використанням радіочастот на умовах, передбачених для правоохоронних органів.

6. З метою забезпечення охорони об'єктів та особистої безпеки громадян і відповідно до покладених на Державну службу охорони завдань:

1) Департамент виконує завдання, передбачені абзацами третім та четвертим пункту 3, підпунктами 4, 6, 7 і 10 пункту 4, підпунктом 2 пункту 5 цього Положення, і є органом управління Державною службою охорони та її майном, діяльність якого не має на меті одержання прибутку;

2) управління, відділи:

здійснюють безпосереднє керівництво підпорядкованими їм підрозділами охорони;

виконують завдання, передбачені абзацом другим пункту З, підпунктами 1-3, 5, 6 і 8-10 пункту 4 та підпунктами 1-3 пункту 5 цього Положення;

3) підрозділи охорони виконують завдання, передбачені абзацом другим пункту 3, підпунктами 1-3 пункту 4 і підпунктом 3 пункту 5 цього Положення.

7. Департамент діє на підставі Положення, яке затверджується Міністром внутрішніх справ за поданням керівника Департаменту.

Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штампи і бланки.

Управління, відділи та підрозділи охорони діють відповідно до положень про них, що затверджуються Департаментом. Підрозділи охорони можуть мати статус юридичної особи.

8. Департамент очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Міністром внутрішніх справ.

Керівник Департаменту за посадою є начальником Державної служби охорони.

9. Державна служба охорони провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами охорони, підприємствами та установами за організацію і надання послуг з охорони та безпеки за договорами, та інших надходжень, передбачених законодавством.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності Департаментом, управліннями, відділами і підрозділами охорони здійснюється відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

Департамент визначає порядок володіння, користування і розпорядження майном та коштами Державної служби охорони згідно із законодавством.

Управління, відділи і підрозділи охорони є державними установами, що провадять некомерційну господарську діяльність.

Майно Державної служби охорони закріплюється за Департаментом, управліннями, відділами, підрозділами охорони на праві оперативного управління.

10. Підрозділи воєнізованої охорони відповідно до законодавства можуть мати на озброєнні вогнепальну зброю, а також оснащуватися спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, а саме: шоломами сталевими армійськими і типу "Сфера", бронежилетами, гумовими кийками, наручниками, електрошоковими пристроями, пристроями для відстрілювання патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, балончиками та пістолетами із сльозоточивими речовинами типу алгоген, CN, МПК, у тому числі імпортного виробництва, пневматичною зброєю, пристроями для примусової зупинки автотранспорту "Еж-М".

Охоронні підрозділи відповідно до законодавства можуть мати на озброєнні вогнепальну спортивну і вогнепальну мисливську зброю, а також оснащуватися спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, а саме: гумовими кийками, пристроями для відстрілювання патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, балончиками та пістолетами із сльозоточивими речовинами типу алгоген, CN, МПК, у тому числі імпортного виробництва, пневматичною зброєю.

Працівники підрозділів Державної служби охорони під час несення служби застосовують ці засоби в порядку, визначеному законодавством.

Зразки форменого одягу працівників Державної служби охорони затверджує МВС за погодженням з Міноборони.

11. Створення та ліквідація управлінь, відділів здійснюється МВС, а навчальних закладів та підрозділів охорони, внесення змін до штатів управлінь, відділів - Департаментом відповідно до положення про нього.

12. Порядок створення та ліквідації підрозділів цивільної охорони, інших суб'єктів господарювання системи Державної служби охорони визначається типовими положеннями про них, які затверджуються Департаментом.

13. Номенклатура посад, що заміщуються працівниками, які працюють за трудовим договором (контрактом), визначається Департаментом, яке встановлює відповідно до законодавства гарантовані мінімальні оклади на підставі тарифної сітки ставок і посадових окладів. Підвищені розміри тарифних ставок і посадових окладів (понад мінімальні) можуть встановлюватися підрозділами охорони - суб'єктами господарювання самостійно у межах наявних коштів на оплату праці відповідно до законодавства у порядку, що визначається Департаментом.

Чисельність працівників підрозділів охорони, які працюють за трудовим договором (контрактом) і надають послуги з охорони та безпеки, встановлюється Департаментом виходячи з необхідності забезпечення охорони за укладеними договорами.

Утримання чисельності управлінського персоналу Державної служби охорони здійснюється понад загальну договірну чисельність охорони.

14. Чисельність працівників міліції охорони встановлюється відповідно до законодавства та укладених договорів про надання послуг з охорони та безпеки.

Перелік посад у підрозділах Державної служби охорони, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу міліції, визначається МВС за поданням Департаменту. Умови їх грошового та пенсійного забезпечення визначаються відповідно до законодавства.

15. Керівництво міліцією охорони, організація її службової діяльності, організаційно-штатне та кадрове забезпечення здійснюються в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ.

Міліція охорони з питань, передбачених підпунктом другим пункту 4 цього Положення, оперативно підпорядковується керівникам відповідних органів внутрішніх справ. Працівники міліції охорони не можуть залучатися до виконання завдань, що не належать до компетенції Державної служби охорони.

16. Необхідна чисельність працівників цивільної та міліцейської охорони на один пост охорони визначається Департаментом виходячи з норми робочого часу, що встановлюється Кодексом законів про працю України, положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та іншими нормативно-правовими актами.

17. На роботу до Державної служби охорони приймаються особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, за своїми фізичними даними і станом здоров'я здатні виконувати покладені на працівників охорони обов'язки та не мають судимості.

18. Працівники Державної служби охорони під час несення служби зобов'язані:

1) захищати об'єкти охорони від злочинних посягань та забезпечувати додержання режиму охорони згідно з укладеними договорами;

2) взаємодіяти з органами внутрішніх справ щодо припинення правопорушень у місцях несення служби, запобігання розкраданню власності та затримання правопорушників;

3) у разі виявлення пожеж чи загорянь, спрацювань пожежної сигналізації оповіщати про це підрозділи пожежної охорони та вживати заходів до ліквідації пожеж і загорянь;

4) зберігати таємницю, що охороняється відповідно до законодавства, конфіденційну інформацію про осіб, а також конфіденційну, оголошену такою в установленому порядку, інформацію про господарську діяльність замовника послуг на здійснення заходів охорони та безпеки, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків або обов'язків за договорами.

19. Працівники Державної служби охорони під час виконання службових обов'язків мають право:

1) вимагати від працівників підприємств, установ та організацій, що охороняються, додержання встановлених пропускного та внутрішньооб'єктового режимів, а також громадського порядку;

2) затримувати і доставляти в службові приміщення охорони для встановлення особи та складання протоколу про правопорушення на осіб, які вчинили правопорушення чи знаходяться без належних підстав на території об'єкта, що охороняється, у необхідних випадках передавати їх до органу внутрішніх справ для прийняття відповідного рішення;