Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання" (додаються).

2. Роботу Кабінету Міністрів України щодо реалізації заходів, спрямованих на попередження та ліквідацію підтоплення земель в Україні, визнати недостатньою.

3. Кабінету Міністрів України у вересні 2003 року поінформувати Верховну Раду України про хід виконання Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Учасники парламентських слухань, які відбулися 19 лютого 2003 року, обговоривши питання "Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання", відзначають, що підтоплення земель та пов'язані з ним проблеми набули значного поширення в Україні. Площі природного та техногенного підтоплення охоплюють близько 70 тис. кв. км, або 12 відсотків території держави. Підтоплюються населені пункти, сільськогосподарські угіддя, погіршуються умови функціонування господарських об'єктів, знижується родючість земель, виникають надзвичайні ситуації.

За останні 15 років загальна площа земель та кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення зросли вдвічі. Ним охоплено території 541 міста і селища, а в 97 з них площа підтоплення займає понад 50 відсотків території. У підтопленому стані знаходяться 454 сільські населені пункти, з них 223 - у зонах впливу зрошуваного землеробства та великих водосховищ. Через підтоплення земель пошкоджується близько 12 тисяч архітектурно-історичних пам'яток України.

Площа підтоплених земель сільськогосподарського призначення становить близько 118 тис. га.

За експертними оцінками, від підтоплення земель тією чи іншою мірою потерпають до 16 млн. чоловік, соціально-економічні збитки становлять від 300 до 500 гривень на один гектар уражених територій у сільській місцевості та 10-12 тис. гривень на один гектар території міст.

Головними причинами, які призвели до такого стану, є:

втрати в системах водопостачання та водовідведення;

незадовільне функціонування чи повна відсутність зливової каналізації, інших систем водовідведення у населених пунктах;

порушення природного стоку на забудованих територіях та територіях, покритих транспортними комунікаціями;

зарегульованість річок водосховищами та ставками;

замулення та засмічення водних об'єктів;

надмірне зрошення орних земель без відповідного дренажу;

пошкодження, замулення та засмічення дренажних систем, призначених для попередження процесів підтоплення територій населених пунктів і сільськогосподарських угідь;

інженерне непідготовлене виведення з експлуатації вугільних шахт та кар'єрів;

скорочення площ лісових насаджень та природних ландшафтів.

Чинне законодавство дозволяє здійснювати реалізацію заходів, спрямованих на ліквідацію загрозливої ситуації, що склалася внаслідок підтоплення, та забезпечити попередження його виникнення в майбутньому. Ці питання врегульовані законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про страхування", Водним кодексом України, Загальнодержавною програмою розвитку водного господарства, в тому числі Комплексною програмою захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках та прогнозом до 2010 року,Комплексною програмою розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005 роках та прогнозом до 2010 року, Комплексною програмою першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням у 2001-2005 роках і прогнозом до 2010 року, а також Комплексною програмою ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України.

Разом з тим вимоги законодавства не дотримуються, затверджені програми реалізуються вкрай незадовільно, а заходи, що здійснюються, спрямовані, головним чином, на ліквідацію наслідків підтоплення, а не на запобігання чинникам його виникнення. Економічний механізм реалізації програм не забезпечує їх системного та ефективного виконання.

Фінансування затверджених програм здійснюється переважно з Державного бюджету України в обсягах, що не перевищують 10-15 відсотків від передбачених щорічних витрат. Недостатньо використовуються кошти місцевих бюджетів, не розроблено фінансові механізми залучення кредитів, інших джерел фінансування.

Не організовано систематичне вивчення, моніторинг та прогноз розвитку процесів підтоплення земель, не проведено інвентаризацію та оцінку стану потенційно небезпечних територій, їх картографування, не визначений перелік об'єктів, які потребують першочергової уваги.

Грубо порушується встановлений законодавством режим господарської діяльності у водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах та на водозборах.

Зважаючи на нагальну необхідність створення дієвої системи заходів правового, організаційного, фінансового, науково-технічного та інформаційного характеру, спрямованих на запобігання виникненню процесів підтоплення земель та скорочення їх масштабів, Верховна Рада України рекомендує:

1. Кабінету Міністрів України:

1) створити Урядову комісію з проблем підтоплення;

2) до 1 жовтня 2003 року подати до Верховної Ради України пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму реалізації екологічних програм;

3) при формуванні Державного бюджету України на 2004 рік передбачити:

у видатках відповідних головних розпорядників бюджетних коштів за окремими кодами програмної класифікації кошти на фінансування Загальнодержавної програми розвитку водного господарства, Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року N 160, Комплексної програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1269;

зарахування у повному обсязі до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від збору за спеціальне використання води водних об'єктів та їх спрямування на здійснення заходів з охорони, відтворення водних ресурсів і підтримання водних об'єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов'язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків;

включення видатків на здійснення протипаводкових і протизсувних заходів до переліку захищених статей загального фонду Державного бюджету України;