Схвалити Стратегію реформування системи звітності у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що додається.

У світовій практиці діють три моделі моніторингу фінансових операцій щодо їх належності до відмивання коштів або фінансування тероризму.

Перша модель передбачає повідомлення уповноваженого органу про всі фінансові операції, сума яких перевищує нормативно встановлену межу.

Друга модель передбачає інформування про фінансові операції, що викликають підозру.

Суть третьої моделі полягає у забороні на здійснення великих фінансових операцій з готівковими коштами без участі фінансових установ.

В Україні застосовуються всі три моделі. Водночас найбільш ефективною є друга модель, яка передбачає застосування підходу, що ґрунтується на оцінці ризику відмивання коштів та фінансування тероризму. Більш широке застосування зазначеної моделі дасть змогу суб’єктам первинного фінансового моніторингу та суб’єктам державного фінансового моніторингу бути більш ефективними та результативними у використанні ресурсів.

Запровадження підходу, що ґрунтується на оцінці ризику, вимагає від суб’єктів первинного фінансового моніторингу чіткого розуміння ризиків та здатності об’єктивно проводити їх оцінку.

З метою імплементації Україною оновлених рекомендацій FATF Верховною Радою України прийнято Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон).

Результати аналізу дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог Закону свідчать, що виконання деяких вимог до подання Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції надто обтяжливе для суб’єктів первинного фінансового моніторингу та неефективне, а також призводить до значного збільшення обсягу видатків суб’єктів первинного фінансового моніторингу на проведення процедур фінансового моніторингу. Із загальної кількості ознак обов’язкового і внутрішнього фінансового моніторингу лише 10-15 відсотків використовуються суб’єктами первинного фінансового моніторингу під час подання інформації про фінансові операції Держфінмоніторингу.

Збільшення кількості повідомлень, що надходить до Держфінмоніторингу від суб’єктів первинного фінансового моніторингу, призвело до зниження ефективності їх опрацювання.

Процедура подання суб’єктами первинного фінансового моніторингу інформації про фінансові операції Держфінмоніторингу є складною, містить багато інформації, яка з урахуванням відкритості багатьох державних реєстрів не завжди необхідна Держфінмоніторингу.

У 2015 році близько 89 відсотків інформації, поданої суб’єктами первинного фінансового моніторингу Держфінмоніторингу, є інформацією про фінансові операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

Таким чином, перехід до нової структури звітності, якою передбачено зосередження уваги суб’єктів первинного фінансового моніторингу на фінансових операціях, стосовно яких виникла підозра на підставі оцінки та аналізу ризиків, дасть змогу значно підвищити ймовірність виявлення підозрілих фінансових операцій і незаконних фінансових потоків.

Водночас з урахуванням того, що процедура подання інформації Держфінмоніторингу не змінювалася більше десяти років, а кількість повідомлень, поданих суб’єктами первинного фінансового моніторингу до Держфінмоніторингу за зазначений період, зросла у десятки разів, нагальним є питання спрощення такої процедури з метою максимальної її автоматизації в частині обов’язкового фінансового моніторингу.

Для запровадження подачі в автоматичному режимі інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, необхідно внести зміни до Закону в частині скорочення кількості ознак таких операцій.