1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року, що додається.

Визначити Міністерство промислової політики державним замовником Програми.

2. Міністерству промислової політики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 31 березня 2014 р. Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року.

3. Визнати таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 947 "Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 53, ст. 1781).

Забезпечення формування якісно нової державної політики є важливим фактором відновлення стратегічної ролі вітчизняної промисловості у стимулюванні економічного зростання та підвищенні конкурентоспроможності економіки України.

Реалізація Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 р. № 1174 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 31, ст. 1628), забезпечила певні позитивні зрушення в технологічному, економічному і соціальному стані промисловості, завдяки чому досягнуто збільшення обсягів промислового виробництва в цілому за 2003-2011 роки на 17,5 відсотка.

Недостатнє врахування вимог до конкуренції на світових ринках, тенденцій щодо диверсифікації промислового виробництва та експорту, швидкості технологічного оновлення, продуктивного використання матеріальних та людських ресурсів загальмувало процеси структурної трансформації промисловості.

Визначальний вплив на ситуацію у промисловості має цінова кон’юнктура на основні експортні позиції (сталь, прокат) та попит на продукцію машинобудування. У той час, як частка металургійного виробництва в обсязі реалізованої продукції переробної промисловості становила за підсумком 2012 року 27,8 відсотка, частка машинобудування становила всього 18,7 відсотка. Це у 2-4 рази нижче за рівень, що мають розвинуті країни.

Основними проблемними питаннями розвитку промисловості є:

недосконалість інвестиційно-кредитної системи, що спричиняє відплив власного капіталу, зменшення фінансових ресурсів та зниження рівня інноваційно-інвестиційної активності суб’єктів господарювання;

низький рівень задоволення потреб внутрішнього ринку у продукції вітчизняного виробництва (питома вага експорту вітчизняної продукції металургійного виробництва - більш як 60 відсотків, машинобудування - більш як 50 відсотків);

висока енергоємність виробництва та споживання енергоресурсів, значна частка яких імпортується в Україну;

відсутність зв’язку між наукою та виробництвом;

істотне відставання України в сфері використання інформаційних технологій;

залежність економіки України від зовнішньої кон’юнктури;

низький рівень інноваційної активності;

зменшення частки високотехнологічних виробництв, що призводить до скорочення попиту на власні науково-дослідні та прикладні розробки і стримує розвиток трансферу технологій.

Передумовою для формування ефективної сучасної промислової політики є, по-перше, посилення координуючої ролі держави у створенні належних умов та організаційно-економічного механізму реалізації політики та завдань програмних документів у цій сфері, по-друге, інтеграція промислової політики в наукову, технологічну та інноваційну політику.

Державна промислова політика повинна визначати стратегію розвитку промислового комплексу держави. Потрібна державна програма розвитку промисловості, яка б об’єднала у собі збалансовані організаційно-економічні заходи, спрямовані на формування ефективної структури економіки, підвищення рівня інвестиційної та інноваційної діяльності, зростання рівня конкурентоспроможності промислової продукції, захист внутрішнього ринку та нарощування експортного потенціалу країни.

Питання розвитку окремих галузей, зокрема вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, оборонно-промислового комплексу, ракетно-космічної та авіаційної галузі, будуть деталізовані в рамках окремих програмних документів.

Основними причинами виникнення проблеми є:

недостатній рівень конкурентоспроможності вітчизняної промислової продукції внаслідок використання застарілих технологій та значного зносу основних засобів;

обмежений доступ підприємств базових галузей промисловості до кредитних ресурсів через високі відсоткові ставки комерційних банків, особливо на довгостроковий період для технічного переозброєння;

зниження попиту на продукцію вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку;

несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість підприємствам - експортерам вітчизняної продукції;

підвищення цін на енергоносії, частка яких у структурі собівартості продукції надто висока, особливо у металургійній та хімічній галузях виробництва;

значна експортоорієнтованість промислових виробництв;

несприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура.

Розв’язання зазначених проблем потребує комплексного підходу, формування Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року (далі - Програма), яка охоплюватиме не тільки завдання технологічного оновлення всіх галузей промислового виробництва, а і взаємопов’язані завдання науково-технічної та інноваційної політики шляхом впровадження результатів власних науково-технічних розробок, з урахуванням визначених національних пріоритетів промислово-інноваційного розвитку.

Метою Програми є комплексне розв’язання проблемних питань функціонування промислового сектору економіки України шляхом розроблення організаційно-економічного механізму та залучення ресурсів для реалізації завдань структурно-технологічної модернізації вітчизняної промисловості у напрямі збільшення частки високотехнологічних видів діяльності в обсягах виробництва та експорту, задоволення потреб внутрішнього ринку у продукції власного виробництва, зростання зайнятості та підвищення завдяки цьому добробуту населення.