1. Схвалити Стратегію формування сучасної системи олімпійської підготовки на період до 2020 року, що додається.

2. Міністерству молоді та спорту враховувати положення схваленої цим розпорядженням Стратегії під час розроблення проектів нормативно-правових актів, які спрямовані на розвиток олімпійського спорту.

Україна за підсумками участі в літніх Олімпійських іграх увійшла за неофіційним командним заліком до п'ятнадцяти провідних держав світу.

На сьогодні у світі спостерігаються такі тенденції розвитку олімпійського спорту:

збільшується частка золотих нагород, здобутих спортсменами провідних держав світу (Китай, США, Росія, Великобританія, Німеччина, Австралія), та загострюється конкуренція між ними. При цьому кількість держав, спортсмени яких здобувають медалі, збільшилася до 87;

відзначається значний успіх на Олімпійських іграх спортсменів держав, що характеризуються наявністю централізованої системи олімпійської підготовки (Китай, Росія, Німеччина);

розширюється перелік видів спорту, переможці в яких прогнозовані та досягають стабільних результатів;

підвищується рівень комерціалізації олімпійського спорту, взаємодії професійного та аматорського спорту;

посилюється вплив на спортивні результати інноваційних технологій та медико-біологічного забезпечення олімпійської підготовки;

загострюються проблеми, пов'язані із застосуванням спортсменами заборонених допінгових препаратів під час спортивних заходів, та, відповідно, посилюється вплив Всесвітньої антидопінгової агенції.

Розвиткові вітчизняної системи олімпійської підготовки перешкоджає ряд чинників, зокрема істотне зменшення внаслідок демографічної кризи частки населення дитячого віку, що ускладнює процес відбору та підготовки перспективних спортсменів. Відсутня система масового навчання дітей основним елементам олімпійських видів спорту. Поступово зменшується кількість осіб, які займаються пріоритетними олімпійськими видами спорту - плаванням, легкою атлетикою, спортивною гімнастикою, боксом тощо. Стан здоров'я дітей та молоді стрімко погіршується, як наслідок, зменшується кількість осіб, які можуть бути залучені до спорту вищих досягнень, зокрема спроможних тренуватися, витримуючи значні фізичні навантаження, та досягати високих спортивних результатів. Зазначені чинники зумовлюють недостатній рівень конкуренції між спортсменами та тренерами за право участі в офіційних міжнародних змаганнях.

Ресурсне забезпечення, що здійснюється без урахування пріоритетності розвитку олімпійських видів спорту, та заробітна плата тренерів залишаються на низькому рівні. В Україні практично відсутнє сучасне спортивне обладнання та інвентар, не будуються сучасні спортивні споруди, не вистачає кваліфікованих кадрів. Під час підготовки спортсменів високого класу використовується незначна кількість сучасних спортивних технологій, тому в більшості випадків тренери діють виходячи з власного досвіду.

У системі олімпійської підготовки не налагоджено скоординованої роботи між суб'єктами фізичної культури і спорту на етапах спортивного удосконалення.

Система олімпійської підготовки не відповідає сучасним тенденціям розвитку олімпійського спорту, що в подальшому не дасть змоги українським спортсменам конкурувати за 8 - 12 місце за неофіційним заліком на майбутніх Олімпійських іграх.

Метою Стратегії є формування сучасної системи олімпійської підготовки на період до 2020 року, впровадження нової, сучасної моделі такої підготовки, що дасть змогу конкурувати з провідними державами на Олімпійських іграх, забезпечити виховання молоді в дусі олімпізму, пропагування здорового способу життя, підвищення міжнародного авторитету держави.

Завданнями Стратегії є:

удосконалення системи фізичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, дитячо-юнацького спорту, резервного олімпійського спорту та олімпійського спорту вищих досягнень;