Кабінет Міністрів України та Уряд Королівства Норвегія, надалі - Договірні Сторони,

прагнучи забезпечити кращі можливості для розвитку торговельних відносин між їхніми країнами та створити розвинену систему перевезення вантажів та пасажирів;

беручи до уваги процес лібералізації в Європі, який сприяє вільному обігу вантажів, послуг та осіб;

сприяючи подальшому розвитку охорони довкілля і безпеки руху,

домовилися про таке:

Положення цієї Угоди застосовуються для автомобільних перевезень вантажів і пасажирів за наймом, за плату або за власний рахунок між територіями Договірних Сторін, транзитом через їхні території до третіх країн або з них, що здійснюються перевізниками, зареєстрованими на території однієї з Договірних Сторін.

Для мети цієї Угоди:

1. Термін "перевізник" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, уповноважену відповідно до національного законодавства кожної з Договірних Сторін здійснювати перевезення пасажирів і вантажів.

2. Термін "транспортний засіб" означає будь-який механічний транспортний засіб, зареєстрований на території Договірної Сторони, або комбіновані транспортні засоби, з яких принаймні механічний транспортний засіб зареєстровано на території Договірної Сторони і який використовується та оснащений виключно для перевезення вантажів або перевезення пасажирів.

3. Термін "автобус" означає транспортний засіб, призначений для перевезення пасажирів, який за своєю конструкцією та оснащенням є придатним для перевезення більш як 9 чоловік, включаючи водія, і який використовується для цієї мети.

4. Термін "перевезення" означає перевезення навантаженими або порожніми транспортними засобами по дорозі, навіть якщо на частині маршруту транспортного засобу, причепа або напівпричепа використовується залізнична або водна магістраль.

5. Термін "регулярне автобусне сполучення" означає послуги, які передбачають перевезення пасажирів через установлені проміжки часу визначеними маршрутами; при цьому посадка й висадка пасажирів здійснюється на заздалегідь передбачених зупинках.

6. Термін "човникове сполучення" означає організоване міжнародне перевезення пасажирів, попередньо об'єднаних у групи відповідно до тривалості поїздки, з одного й того ж пункту відправлення до одного й того ж пункту призначення та їхнього повернення до пункту відправлення наприкінці запланованого періоду.

7. Термін "нерегулярне сполучення" означає послуги, що не підпадають ні під визначення регулярного автобусного сполучення ні під визначення човникового сполучення.

Такі послуги включають:

a. послуги, при яких один і той же транспортний засіб використовується для перевезення однієї чи більше груп пасажирів, і при цьому кожна група повертається до пункту відправлення, і

b. послуги, які надаються групам пасажирів, що не повертаються до пункту відправлення протягом одного й того самого рейсу, та

c) послуги, що не відповідають критеріям, згаданим вище.

8. Компетентними органами, відповідальними за реалізацію цієї Угоди, є:

з боку України - Міністерство транспорту;

з боку Королівства Норвегія - Міністерство транспорту і комунікацій.

1. Кожна Договірна Сторона повинна дозволяти будь-якому перевізнику, зареєстрованому на території іншої Договірної Сторони, здійснювати будь-які перевезення вантажів та пасажирів:

a) між будь-яким пунктом на її території та будь-яким пунктом на території іншої Договірної Сторони і

b) транзитом через її територію,

за умови наявності дозволів або погодження, які видаються компетентними органами кожної Договірної Сторони.

2. Транспортні засоби, зареєстровані на території однієї з Договірних Сторін, не повинні здійснювати перевезень пасажирів і вантажів між будь-якими двома пунктами на території іншої Договірної Сторони без спеціального дозволу, виданого компетентними органами іншої Договірної Сторони.

3. Без дозволу, одержаного від компетентних органів Договірної Сторони, перевізник однієї Договірної Сторони не може перевозити вантажі з території іншої Договірної Сторони у треті країни та навпаки.

1. Вага й габарити транспортних засобів повинні відповідати офіційно зареєстрованим даним про транспортний засіб і не можуть перевищувати встановлені у приймаючій країні показники.

2. У випадку, якщо вага та/або розміри навантаженого або порожнього транспортного засобу, який здійснює перевезення відповідно до положень цієї Угоди, перевищує граничні показники, встановлені на території іншої Договірної Сторони, потрібен спеціальний дозвіл компетентного органу.

Перевізники Договірної Сторони та екіпажі їхніх транспортних засобів, перебуваючи на території іншої Договірної Сторони, повинні дотримуватись діючого на цій території законодавства.

У випадку будь-якого порушення положень цієї Угоди перевізником Договірної Сторони Договірна Сторона, на території якої скоєно порушення, може, не завдаючи шкоди своєму національному законодавству, повідомити про це іншу Договірну Сторону, яка повинна вжити заходів, передбачених для таких випадків у її національному законодавстві, включаючи скасування дозволу або заборону здійснювати перевезення територією іншої Договірної Сторони. Договірні Сторони зобов'язані інформувати одна одну про санкції, що застосовуються.

1. Транспортні засоби, які здійснюють перевезення відповідно до цієї Угоди, на взаємній основі звільняються від передбачених національним законодавством зборів з користувачів дорогами.

2. Пальне, яке знаходиться у звичайних баках транспортного засобу, передбачених конструкцією заводу-виробника, які технологічно зв'язані з силовою установкою (двигуном), а також мастильні матеріали, що мають бути у транспортних засобах і які використовуються виключно для роботи цих транспортних засобів, на взаємній основі звільняються від митних зборів на території кожної з Договірних Сторін.

1. Компетентні органи Договірних Сторін повинні регулювати всі питання стосовно застосування цієї Угоди.

2. Для цієї мети компетентні органи Договірних Сторін створюють спільну комісію.

3. Спільна комісія повинна регулярно збиратися на вимогу кожної Договірної Сторони.

4. Спільна комісія розробляє свої правила та процедури і збирається по черзі на територіях Договірних Сторін. Кожне засідання завершується підписанням протоколу.

5. Спільна комісія повинна приймати рішення щодо видів та кількості дозволів або повноважень, що видаються відповідно до статті 3. Змішана Комісія може розширити види перевезень, що не потребують дозволів або погодження.

6. Спільна комісія повинна приділяти особливу увагу таким проблемам:

- гармонійному розвитку перевезень між Договірними Сторонами з врахуванням, поряд з іншими, проблем охорони довкілля;

- координації політики у сфері автомобільних перевезень, транспортного законодавства та його застосування Договірними Сторонами на національному та міжнародному рівнях;