1. Схвалити Стратегію комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, що додається.

2. Міністерству інформаційної політики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів з реалізації Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, схваленої цим розпорядженням.

Протягом трьох минулих років Україна досягла значного прогресу у створенні потужної законодавчої та інституційної інфраструктури, необхідної для розв’язання проблеми корупції. Проте рівень сприйняття проявів корупції громадянами та бізнесом і досягнення у реалізації реформи у сфері запобігання та протидії корупції незадовільний. Для більш ефективної роботи із запобігання та протидії корупції державі необхідна підтримка та залучення громадян. З метою ефективнішої координації зусиль усіх учасників антикорупційної реформи та зміни існуючої в суспільстві так званої "корупційної парадигми" необхідно звернути увагу на комунікації у сфері запобігання та протидії корупції.

Ефективні комунікації у сфері запобігання та протидії корупції (далі - антикорупційні комунікації) та донесення перевіреної інформації до суспільства можуть сприяти позитивним змінам у довгостроковій перспективі, а саме у сприйнятті корупції та у моделях поведінки у ситуаціях, коли громадянин стикається з проявами корупції.

Дані рейтингу "Індекс сприйняття корупції" за 2016 рік для України свідчать про незначну позитивну динаміку порівняно з даними 2015 року: Україна отримала 29 балів із 100 можливих (у 2015 році - 27 балів), при цьому Україна перемістилася вниз на одну позицію (131 місце) у глобальному рейтингу із 176 країн. Такий результат незадовільний для України, особливо з огляду на те, що після перемоги Революції Гідності боротьба з корупцією є пріоритетним пунктом програми дій всіх політичних партій.

Результати досліджень громадської думки в Україні свідчать про те, що основна маса громадян визнає панування корупції у державі, зустрічається з її проявами регулярно та вважає державних посадових осіб надто корумпованими для того, щоб можна було виправити цю ситуацію. Як наслідок, існує практика самоусунення від розв’язання проблеми на усіх рівнях. Скептичне ставлення є однією з ключових проблем і перешкодою для віри у майбутнє без корупції та для змін у моделях поведінки громадян.

Результати Всеукраїнського муніципального опитування, проведеного соціологічною групою "Рейтинг" від імені Міжнародного республіканського інституту, свідчать про те, що суттєва частка громадян України (від 13 відсотків до 62 відсотків залежно від регіону) вважає, що зробити послугу, подарунок або в інший спосіб надати неправомірну вигоду місцевому чиновнику не є проявом корупції. Такий показник поліпшився порівняно з даними минулого року, проте він досі чітко демонструє потребу у проведенні кампаній у сфері антикорупційних комунікацій, спрямованих на підвищення рівня поінформованості громадян з відповідних питань.

Незважаючи на те, що загальна тенденція сприйняття корупції та досвід встановлення корупційних відносин характеризуються негативною динамікою, ставлення населення до власної ролі у провадженні антикорупційної діяльності поступово змінюється на краще, а саме зростає кількість осіб, готових вживати дієвих заходів до чиновників, які порушили їх права. Також збільшується кількість осіб, які вважають, що саме пересічні громадяни повинні нести відповідальність за подолання корупції.

Результати періодичних опитувань, організованих дослідницькою компанією TNS разом з Національною радою реформ, також свідчать про наявність негативної тенденції - збільшення частки осіб, які вважають, що державні органи не вживають жодних заходів для подолання корупції в Україні (від 50 до 60 відсотків). Така ситуація склалася у зв’язку з низьким рівнем поінформованості в суспільстві про заходи, вжиті державою з метою подолання корупції. Водночас близько половини респондентів зазначили, що чули або читали про прогрес у боротьбі з корупцією. Зазначене свідчить про переважну кількість негативних повідомлень у формуванні суспільної думки щодо перебігу антикорупційної реформи.

Попри значний рівень комунікативної активності у сфері запобігання та протидії корупції, така комунікація є не достатньо ефективною внаслідок наявності таких факторів:

відсутності системності та стратегічної спрямованості

Відсутність спільного розуміння стратегічного бачення та цілей антикорупційних комунікацій. Ефективні урядові комунікації повинні забезпечувати міцну підтримку імплементації антикорупційної реформи, а також слугувати інструментом інформування та мотивації громадян, бізнесу та власне посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування до мінімізації їх бажання бути втягнутими у корупційні схеми, а також інструментом підвищення їх готовності до активного запобігання корупції. На сьогодні реальною проблемою є відсутність комплексу кампаній у сфері антикорупційних комунікацій, які можуть сприяти змінам у моделях поведінки суспільства та забезпечити нетерпимість кожної особи до будь-яких проявів корупції.

Часто антикорупційні комунікації є ситуативними, несистемними та не відтворюють повну картину того, що відбувається у сфері боротьби з корупцією, у тому числі щодо реальних досягнень;

інституційних обмежень та недостатнього рівня координації антикорупційних комунікацій

Існує ряд окремих ініціатив/проектів у сфері антикорупційних комунікацій, але внаслідок недостатнього рівня координації між окремими міністерствами, іншими органами виконавчої влади та іншими учасниками реформи такі ініціативи переважно не узгоджені та не забезпечують загального ефекту у реалізації цілей антикорупційної реформи у максимально стислий строк та з найвищими результатами для суспільства.

Найбільшу активність у здійсненні антикорупційних комунікацій демонструють представники громадянського суспільства (неурядові організації, журналісти, експерти) та міжнародні організації/проекти. При цьому державні органи або взагалі не передбачають антикорупційні комунікації у своєму пакеті комунікативних інструментів, або не мають достатніх ресурсів та потенціалу для забезпечення їх ефективного застосування. Створення відповідного потенціалу для здійснення антикорупційних комунікацій у державному секторі є нагальним завданням, виконання якого дасть змогу здійснювати публікацію відповідних даних та фактів, а також забезпечити позитивний вплив на формування суспільної думки;

низького рівня ефективності ідентифікації та роботи з цільовими аудиторіями

Під час планування та реалізації антикорупційних комунікацій не вистачає ідентифікації та визначення цільових аудиторій та, як наслідок, визначення наборів повідомлень, інструментів та каналів комунікацій відповідно до цільової аудиторії. Таким чином, неможливо досягти її широкого охоплення необхідними повідомленнями та відповідної реакції на інформаційні повідомлення.

Антикорупційні комунікації не охоплюють всі категорії загальної аудиторії. Цільовою аудиторією контекстно орієнтованих антикорупційних комунікацій є експерти та частина аудиторії, яка виявляє більшу активність у соціальних мережах. При цьому емоційно орієнтовані антикорупційні комунікації мають досить негативний характер і спрямовуються на більш широку аудиторію з використанням засобів масової інформації національного рівня (телебачення, радіо, друковані видання та новини в Інтернеті).

Комунікативний процес нерівномірний, особливо якщо порівнювати столицю та деякі обласні центри з містами районного значення/сільськими населеними пунктами. Останні недостатньо охоплені інформаційними повідомленнями і не беруть активної участі в антикорупційних комунікаціях. Навіть якщо антикорупційні комунікації здійснюються з використанням каналів телебачення та радіомовлення, проблеми конкретних регіонів і територіальних громад переважно не висвітлюються;

низького рівня дискусії через нерозуміння питання корупції в широкому контексті

Антикорупційні комунікації, які здійснюються різними суб’єктами суспільного діалогу, часто незбалансовані, з повідомленнями переважно негативного характеру, які поширюються у суспільстві у рамках антикорупційних комунікацій. При цьому реальні успіхи та досягнення антикорупційної реформи не отримують належного висвітлення та роз’яснення.

Перевага антикорупційних комунікацій, які несуть повідомлення негативного забарвлення, є однією з причин низького рівня підтримки суспільством антикорупційної реформи, що, у свою чергу, ставить під загрозу успішність майбутніх ініціатив, у тому числі ефективне функціонування спеціалізованих антикорупційних установ та імплементацію антикорупційного законодавства.

Низький рівень поінформованості та розуміння феномену корупції та особливостей антикорупційної реформи серед громадян у цілому та серед журналістів зокрема призводить до викривлення сприйняття корупції і низького рівня підтримки реформи в суспільстві.

Метою реалізації Стратегії є створення та розбудова системи комплексних, послідовних та скоординованих антикорупційних комунікацій, в якій антикорупційна реформа є ефективним інструментом запобігання та протидії корупції на державному, інституційному та побутовому рівні, а в суспільстві формується довіра до антикорупційних ініціатив Уряду та зменшується толерантність до будь-яких проявів корупції.

Основними стратегічними цілями розвитку сфери антикорупційних комунікацій з урахуванням сучасного стану і тенденцій розвитку України на період до 2020 року є:

формування довіри до державної антикорупційної політики та надання загальної підтримки у реалізації антикорупційної реформи;

координованість дій державних органів та інших учасників антикорупційних комунікацій під час об’єктивного інформування суспільства щодо проведення антикорупційної реформи;

формування "нульової толерантності" до корупції в суспільстві шляхом застосування масових антикорупційних комунікацій з широким колом громадян, а також ефективних комунікацій державних органів.

Ефективний обмін інформацією між державними органами та суспільством у цілому шляхом:

забезпечення належного рівня координації та кооперації державних органів у здійсненні антикорупційних комунікацій, що забезпечить належну підтримку антикорупційної реформи, сприятиме раціональному використанню наявних ресурсів та дасть можливість оптимізувати витрати з державного і місцевих бюджетів на здійснення відповідних заходів;

об’єднання зусиль державних органів та органів місцевого самоврядування, представників бізнесу, міжнародних організацій та представництв, засобів масової інформації та інститутів громадянського суспільства для:

- забезпечення суспільства достатнім обсягом інформації щодо поняття "корупція", її видів та форм, а також щодо шкоди, якої вона завдає суспільству в цілому, кожному окремому громадянину та майбутнім поколінням; стратегії, політики та операційних планів у сфері запобігання та протидії корупції; перебігу антикорупційної реформи, досягнутих результатів та реальних змін для суспільства на сьогодні та в майбутньому; особливостей новостворених антикорупційних інституцій та імплементації прийнятих законодавчих актів; прогресу у розслідуваннях корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, здійснених високопосадовцями; наявних та доступних інструментів та механізмів боротьби з корупцією;

- формування іміджу України як держави, що ефективно бореться з корупцією, шляхом:

- забезпечення регулярної та системної антикорупційної комунікації щодо виконання Україною прийнятих у міжнародних договорах зобов’язань у сфері запобігання та протидії корупції;

- постійного підвищення інституційної спроможності державних органів у реалізації антикорупційних комунікацій, зокрема, шляхом навчання та підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів, застосування сучасних каналів комунікацій, залучення зовнішніх ресурсів тощо;

- забезпечення доступу до суспільно важливої інформації для забезпечення прозорості діяльності державних органів, посилення громадського контролю за діяльністю державних органів та окремих посадових осіб;

- створення комплексної системи моніторингу суспільної думки та публічних консультацій з метою регулярного отримання інформації щодо оцінки рівня поінформованості суспільства про явище корупції та перебіг антикорупційної реформи.

Формування довіри до державної антикорупційної політики та загальної підтримки антикорупційної реформи шляхом:

забезпечення регулярності та комплексності урядових комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, зокрема, шляхом висвітлення прогресу у виконанні антикорупційних програм окремими державними органами та ключовими державними підприємствами;

запровадження системи публічних консультацій та обговорень державної політики у сфері запобігання та протидії корупції, законодавчих ініціатив, відповідних планів та програм;

інформування про кожну швидку перемогу, кожну позитивну зміну, у тому числі про позитивну динаміку у рівні сприйняття корупції суспільством;

надання всебічної комунікаційної підтримки діяльності спеціалізованих антикорупційних органів, на які покладені значні очікування громадянського суспільства, інвесторів та міжнародних партнерів України;

демонстрація прикладів затримання та притягнення до відповідальності фізичних та юридичних осіб, що вчинили корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення;