Відповідно до абзацу другого частини п’ятої статті 67 Закону України "Про правотворчу діяльність" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок здійснення правового моніторингу щодо підзаконних нормативно-правових актів, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності одночасно з введенням в дію Закону України "Про правотворчу діяльність".

1. Цей Порядок визначає механізм організації та здійснення правового моніторингу щодо підзаконних нормативно-правових актів, який здійснюється відповідно до Закону України "Про правотворчу діяльність".

2. Метою правового моніторингу є відстеження, аналіз та оцінка реалізації прийнятих підзаконних нормативно-правових актів (далі - акт).

3. Предметом правового моніторингу актів є оцінка досягнення запланованих цілей нормативно-правового регулювання, їх впливу на суспільство та (або) на окремі соціальні групи, сектори чи галузі, визначення соціальних, правових, політичних, економічних, екологічних, адміністративних та (або) інших можливих запланованих наслідків чи виявлення незапланованих наслідків; введення в дію в повному обсязі (набрання чинності); прийняття (видання) інших актів, спрямованих на реалізацію актів, щодо яких здійснюється правовий моніторинг.

4. Правовий моніторинг здійснюється суб’єктами правотворчої діяльності - щодо прийнятих (виданих) ними актів, іншими учасниками правотворчої діяльності - у випадках та порядку, встановлених законом (далі - суб’єкт правового моніторингу).

5. Правовий моніторинг акта суб’єкт правового моніторингу здійснює у такий спосіб:

1) здійснення юридичної оцінки акта, яка включає проведення аналізу щодо:

факту своєчасності прийняття (видання) підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію акта;

відповідності прийнятих (виданих) підзаконних нормативно-правових актів акту, щодо якого здійснюється правовий моніторинг;

рішень Конституційного Суду України та (або) інших судів, що можуть стосуватися акта та (або) його окремих структурних елементів, щодо якого (яких) здійснюється правовий моніторинг;

міжнародних договорів України, актів права Європейського Союзу, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, що можуть стосуватися акта та (або) його окремих структурних елементів, щодо якого (яких) здійснюється правовий моніторинг;

2) здійснення оцінки ефективності реалізації акта, яка включає проведення аналізу щодо:

встановлення стадії реалізації акта (у разі поетапного введення його положень);

ефективності і результативності актів;

запланованого та незапланованого впливу акта на учасників суспільних відносин, на яких поширюється його дія, у тому числі з урахуванням пропозицій заінтересованих органів, представників інститутів громадянського суспільства, міжнародної практики;

інших чинників, що впливають на реалізацію акта та досягнення мети його прийняття (видання).

6. Юридична оцінка акта здійснюється у строки, визначені суб’єктом правового моніторингу, але не раніше ніж через рік з дня набрання чинності актом, якщо інший строк не встановлено самим актом, у тому числі якщо акт прийнято (видано) на обмежений, визначений у такому акті строк.

7. Проведення оцінки ефективності реалізації акта здійснюється, як правило, через три роки з дня набрання ним чинності.

Більш ранній строк здійснення оцінки ефективності реалізації можливий у разі виявлення непередбачуваних негативних наслідків реалізації акта або якщо більш ранній строк не встановлено самим актом у разі:

прийняття акта за скороченою чи спрощеною процедурою;

набрання чинності актом негайно після дня його опублікування.

8. Для здійснення правового моніторингу актів суб’єкт правового моніторингу щороку до 1 грудня проводить відбір та формує перелік актів, щодо яких протягом наступного року буде здійснюватися їх юридична оцінка та (або) оцінка ефективності їх реалізації.

9. Із зазначеною метою суб’єкт правового моніторингу затверджує щороку до 31 грудня план здійснення правового моніторингу на наступний рік, у якому формує перелік відібраних актів, строки здійснення правового моніторингу, а також визначає джерела інформації та дані, необхідні для оцінки таких актів; строки підготовки та оприлюднення звіту.

10. Формування переліку актів (відбір) для здійснення правового моніторингу здійснюється з урахуванням:

1) суспільної важливості акта;

2) впливу акта на права та основні свободи людини і громадянина.

11. Суб’єкт правового моніторингу під час встановлення обсягу правового моніторингу актів може включити до переліку: