Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для забезпечення розвитку регіонів та підтримки середнього та малого підприємництва згідно з додатком.

1. Критеріями оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для забезпечення розвитку регіонів та підтримки середнього та малого підприємництва є:

недопущення суттєвої нерівності умов діяльності конкуруючих між собою суб’єктів господарювання;

збільшення кількості нових робочих місць;

зменшення кількості безробітних;

вихід на ринки нових товарів (робіт, послуг).

2. У цих критеріях терміни вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України, Господарському кодексі України та Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції", "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про фінансовий лізинг".

3. Державна допомога для забезпечення розвитку регіонів та підтримки середнього та малого підприємництва є допустимою у разі, коли:

1) надається з метою забезпечення сприяння соціально-економічному розвитку регіонів, створення сприятливих умов для розвитку середнього та малого підприємництва, стимулювання їх інвестиційної та інноваційної активності, сприяння діяльності щодо реалізації вироблених ними товарів (робіт, послуг), забезпечення зайнятості населення;

2) державна допомога для забезпечення розвитку регіонів та підтримки середнього та малого підприємництва спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання:

витрат на реалізацію інвестиційних проектів (створення нового суб’єкта господарювання; розширення виробничих потужностей; диверсифікацію асортименту товарів (робіт та послуг); зміну виробничого процесу), що включають:

- права власності на результати інтелектуальної діяльності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності, право користування майном та майновими правами, набуті в установленому законодавством порядку (далі - нематеріальні активи);

- основні засоби і оборотні активи, які мають матеріальну форму і не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами (далі - матеріальні активи).

Матеріальні та нематеріальні активи повинні залишатися у власності суб’єкта господарювання - отримувача державної допомоги і перебувати на його балансі не менш як п’ять років (для середнього та малого підприємництва - трьох років);

витрат на створення нових робочих місць;

витрат на провадження основного виду діяльності суб’єкта господарювання (лише для середнього та малого підприємництва), що включають витрати, метою яких є скорочення поточних витрат підприємства, що не пов’язані з реалізацією інвестиційного проекту (витрати на оплату праці, матеріали, послуги, які надаються за договором, оренду, адміністративні витрати тощо, крім амортизаційних відрахувань і вартості фінансування, якщо такі витрати зараховані до витрат під час надання державної допомоги);

витрат (лише для середнього та малого підприємництва) на надання консультаційних послуг, проведення підготовчих досліджень, участь у торгових ярмарках, а також витрат на проведення попереднього відбору і експертизи фінансовими посередниками або інвесторами з метою визначення новостворених суб’єктів малого підприємництва;

витрат на підтримку новостворених суб’єктів малого підприємництва;

витрат на оренду землі та будівель, строк оренди яких повинен становити не менше п’яти років з дня очікуваного завершення реалізації інвестиційного проекту або не менше трьох років для середнього та малого підприємництва;

витрат, пов’язаних з придбанням орендованого майна, крім землі та будівель, у разі, коли оренда здійснюється у формі фінансового лізингу і покладає на отримувача державної допомоги обов’язок щодо придбання майна після завершення строку фінансового лізингу;

витрат на заробітну плату у зв’язку із створенням отримувачем державної допомоги нових робочих місць;

3) забезпечується:

cтворення нових робочих місць в результаті здійснення інвестиції та збереження їх отримувачем державної допомоги протягом не менше п’яти (для суб’єктів великого підприємництва) та трьох (для середнього та малого підприємництва) років з дня фактичного працевлаштування;

здійснення інвестицій, що призвело до збільшення штатних одиниць відповідного отримувача державної допомоги у порівнянні із середнім показником за останні 12 місяців (у разі ліквідації робочих місць протягом такого періоду їх кількість визначається виходячи із загальної кількості нових робочих місць);

заповнення вакансій протягом трьох років з моменту створення відповідного робочого місця.

4. До категорій отримувачів державної допомоги для забезпечення розвитку регіонів належать суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у будь-якій галузі.

До категорій отримувачів державної допомоги для підтримки середнього та малого підприємництва належать суб’єкти середнього та малого підприємництва, що провадять діяльність у будь-якій галузі.

5. Ці критерії не застосовуються до суб’єктів господарювання, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, які перебувають на стадії ліквідації, мають прострочену більш як шість місяців заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, що підтверджується відповідними органами державної влади, визнають свою неспроможність своєчасно виконати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.