1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Постанова


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 24 липня 2013 р. № 567
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016 )
Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів
( Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 656 від 19.08.2015 № 1159 від 30.12.2015 № 567 від 27.07.2016 № 943 від 20.11.2019 № 607 від 15.07.2020 ) ( Установлено, що дія Порядку, затвердженого цією Постановою, поширюється на осіб, які продовжують здобувати наукові ступені відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про вищу освіту", згідно з Постановою КМ № 567 від 27.07.2016 )
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок присудження наукових ступенів, що додається.
( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015 )
2. Міністерству освіти і науки забезпечити надання роз’яснень щодо застосування Порядку, затвердженого цією постановою.
3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України

М.АЗАРОВ

Інд. 70


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 24 липня 2013 р. № 567
ПОРЯДОК
присудження наукових ступенів
( Назва Порядку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015 ) ( У тексті Порядку слова "вищий навчальний заклад" в усіх відмінках і формах числа замінено словами "заклад вищої освіти" у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 943 від 20.11.2019 )
Загальні питання
1. Цей Порядок регулює питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук.
( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015 )
2. Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджуються особам, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки.
( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015 )
3. Розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.
4. Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня, є диплом доктора (кандидата) наук, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України.
( Пункт 4 в редакції Постанови КМ № 656 від 19.08.2015 )
5. Розгляд дисертацій, що містять державну таємницю, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну таємницю". Особливості розгляду дисертацій, що містять державну таємницю, визначаються рішенням МОН за погодженням з СБУ.
Присудження наукових ступенів
6. Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.
МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.
7.
( Абзац перший пункту 7 виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016 ) ( Абзац другий пункту 7 виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016 )
Спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.
У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.
Головою ради призначається доктор наук із спеціальності відповідно до профілю ради, що є штатним працівником закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено раду.
Доктор наук може призначатися головою лише однієї спеціалізованої вченої ради у разі, коли у закладі вищої освіти або науковій установі утворено кілька рад.
Керівники закладів вищої освіти, наукових установ, в яких утворені ради, забезпечують їх ефективне функціонування.
Персональну відповідальність за дотримання спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, науковий рівень захищених у радах дисертацій несуть керівники рад.
8. Заклади вищої освіти, наукові установи створюють належні умови для роботи спеціалізованих вчених рад, оформляють атестаційні справи і засвідчують їх своєю печаткою.
Оплата видатків, пов’язаних з підготовкою та проведенням захисту дисертацій, здійснюється відповідно до законодавства.
Кошти на оплату праці офіційних опонентів, їх відрядження можуть надаватися:
за місцем захисту дисертації;
за місцем роботи здобувача;
за місцем прикріплення здобувача для підготовки дисертації.
Норми оплати праці офіційних опонентів визначають МОН і Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.
9. Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.
До дисертації, що містить науково-прикладні результати, повинні додаватися документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів - впровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо, а до дисертації, що містить теоретичні наукові результати, - рекомендації щодо їх використання.
Дисертація виконується з галузі науки та за науковою спеціальністю відповідно до переліку, який затверджує МОН, і повинна відповідати паспорту наукової спеціальності, затвердженому МОН.
Теми дисертацій пов’язуються, як правило, з основними науково-дослідними роботами, що виконуються закладами вищої освіти або науковими установами і затверджуються вченими (науково-технічними) радами для кожного здобувача окремо з одночасним призначенням наукового консультанта в разі підготовки докторської чи наукового керівника в разі підготовки кандидатської дисертації.
10. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна мати обсяг основного тексту 11-13, а для суспільних і гуманітарних наук - 15-17 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН.
( Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1159 від 30.12.2015 )
Докторська дисертація:
може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії;
повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб’єктом авторського права;
може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки і повинна відповідати за кожною спеціальністю вимогам, зазначеним в абзаці четвертому цього пункту.
У разі коли дисертація виконана за двома спеціальностями, а спеціалізована вчена рада, до якої подана дисертація, має право проводити захист дисертацій лише за однією з них, то за відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту дисертацій за такими двома спеціальностями за рішенням МОН може проводитися разовий захист. Разовий захист може проводитися також у разі відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту докторських дисертацій з відповідної наукової спеціальності. Склад спеціалізованої вченої ради для проведення разового захисту формується відповідно до положення про спеціалізовану вчену раду.
Інформація про отримані результати у кандидатській дисертації здобувача наукового ступеня доктора наук може бути наведена лише в оглядовій частині докторської дисертації.
Докторська дисертація може бути подана до спеціалізованої вченої ради для проведення захисту не раніше ніж через п’ять років після здобуття особою наукового ступеня кандидата наук.
Допускається за рішенням МОН подання до спеціалізованої вченої ради докторської дисертації раніше п’ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук у разі вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку відповідної галузі науки. Підтвердженням вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, може бути:
наявність патенту на винахід або диплома на наукове відкриття;
висновок закладу вищої освіти або наукової установи, що є провідними з напряму, з якого підготовлено дисертацію;
відзначення державними нагородами (преміями) України або інших держав.
Науковий ступінь доктора наук в галузі медичних та ветеринарних наук може бути присуджений здобувачу, який  має науковий ступінь кандидата наук в галузі медичних та ветеринарних наук відповідно.
11. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна мати обсяг основного тексту 4,5-7, а для суспільних і гуманітарних наук - 6,5-9 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН.
( Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1159 від 30.12.2015 )
Кандидатська дисертація:
може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії;
повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки;
подається до захисту лише за однією спеціальністю.
За відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту кандидатських дисертацій за відповідною науковою спеціальністю за рішенням МОН може проводитися разовий захист.
12. До опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації, з відповідної галузі науки належать:
монографії;
посібники (для дисертацій з педагогічних наук);
статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України;
статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію.
Перелік наукових фахових видань України затверджується в установленому МОН порядку .
До опублікованих праць, які додатково відображають наукові результати дисертації, належать дипломи на відкриття; патенти і авторські свідоцтва на винаходи, державні стандарти, промислові зразки, алгоритми та програми, що пройшли експертизу на новизну; рукописи праць, депонованих в установах державної системи науково-технічної інформації та анотованих у наукових журналах; брошури, препринти; технологічні частини проектів на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств; інформаційні карти на нові матеріали, що внесені до державного банку даних; друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо.
Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада.
Мінімальну кількість та обсяг публікацій, які розкривають основний зміст дисертацій, визначає МОН.
Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обов’язкова.
13. Докторська і кандидатська дисертації супроводжуються окремими авторефератами обсягом відповідно 1,3-1,9 і 0,7-0,9 авторського аркуша, які подаються державною мовою. Вимоги до оформлення автореферату встановлює МОН.
Автореферат дисертації видається друкарським способом з обов’язковим зазначенням вихідних відомостей видання у кількості, визначеній спеціалізованою вченою радою, і надсилається членам спеціалізованої вченої ради та заінтересованим організаціям не пізніше ніж за місяць до захисту дисертації. Список адресатів визначає спеціалізована вчена рада, яка прийняла дисертацію до захисту. Перелік установ та організацій, яким обов’язково надсилається автореферат, визначає МОН.
14. Якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов’язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки.
У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.
Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
15. Здобувач наукового ступеня кандидата наук допускається до захисту дисертації після складення кандидатських іспитів, перелік яких визначає МОН.
Здобувач наукового ступеня кандидата наук, який не має повної вищої освіти в галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, складає додатковий кандидатський іспит, що визначається спеціалізованою вченою радою відповідно до переліку наукових спеціальностей за програмами, затвердженими МОН.
Про дату складення додаткових кандидатських іспитів спеціалізована вчена рада повідомляє МОН протягом місяця з дня прийняття рішення.
Наукові ступені в галузі медичних та ветеринарних наук можуть бути присуджені здобувачам, які мають відповідно повну вищу медичну та ветеринарну освіту.
16. Заклад вищої освіти або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про  наукову та практичну цінність її результатів. Висновок видається здобувачеві не пізніше ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської та не пізніше ніж через три місяці - докторської дисертації і включається до переліку документів, які подаються здобувачем до спеціалізованої вченої ради. Керівник закладу вищої освіти або наукової установи несе персональну відповідальність за якість, об’єктивність і своєчасність підготовки висновку.
У разі відмови закладу вищої освіти або наукової установи підготувати обґрунтований висновок здобувач має право звернутися до МОН для визначення подальшої процедури захисту дисертації.
17. Спеціалізована вчена рада:
приймає для попереднього розгляду дисертацію за наявності супровідних документів за переліком, який визначає МОН. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовану вчену раду;
має право приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську - не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації;
приймає до захисту докторську дисертацію не пізніше ніж через три місяці після подання здобувачем усіх документів, а кандидатську - не пізніше ніж через два місяці.
Ректорам і проректорам закладів вищої освіти, керівникам наукових установ та їх заступникам не дозволяється захищати дисертації у спеціалізованих вчених радах, утворених за місцем основної роботи зазначених осіб.

................
Перейти до повного тексту