Схвалити Концепцію реформування податкової системи, що додається.

Реформування податкової системи проводитиметься до 2015 року виходячи із стратегічних цілей - побудови соціально-орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство відповідно до положень Конституції України, Універсалу національної єдності, завдань, передбачених проектом Державної програми економічного і соціального розвитку на 2007 рік, а також Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008-2010 роки, схваленого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 р. N 1359.

В Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій.

На відміну від країн ЄС податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза.

Разом з тим Україна підтримує стосунки у сфері оподаткування з іншими державами, які застосовують діючі в усьому світі стандарти, розроблені Організацією економічного співробітництва та розвитку і Організацією Об'єднаних Націй, завдяки чому забезпечується адаптація законодавства України у сфері міжнародного оподаткування до законодавства інших країн.

Україна уклала 60 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки і кількома країнами Африки, з яких 55 укладено за роки незалежності України, а 5 - успадковані від колишнього СРСР (відповідно до Закону України "Про правонаступництво України"). Вони охоплюють найбільших торговельних та інвестиційних партнерів України.

Основними завданнями реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку. У результаті здійснення послідовних заходів, спрямованих на виконання цього завдання, зменшено ставки таких основних податків, як на додану вартість - з 28 до 20 відсотків, на прибуток підприємств - з 30 до 25 відсотків, запроваджено плоску шкалу оподаткування доходів громадян за ставкою у розмірі 15 відсотків (з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р. - 13 відсотків) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати. У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема в Естонії - 24 відсотки, Латвії - 25 відсотків, Литві - 33 відсотки, Словаччині - 19 відсотків. Ставка, за якою справляється податок з доходів фізичних осіб в Україні, значно менша ніж у державах - членах ЄС.

Водночас в Україні найнижчі ставки акцизного збору. Акцизний збір у Франції, Великобританії, Португалії, Німеччині та Мальті на тютюнові вироби становить понад 60 відсотків вартості товару, тоді як в Україні - від 15 до 21 відсотка.

Ставка податку на прибуток підприємств менша ніж у розвинутих державах - членах ЄС (у середньому 30,1 відсотка), але вища ніж у державах, які набули членство в ЄС у 2004 році (далі - держави - нові члени ЄС) - у середньому 20,6 відсотка. Ставка податку на додану вартість вища за середній рівень, установлений у розвинутих державах - членах ЄС (19,7 відсотка), та державах - нових членах ЄС (19 відсотків).

В країнах ЄС відсутні спрощені системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, натомість поширені інші форми їх державної підтримки:

звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;

запровадження спеціальних режимів сплати податку на додану вартість окремих підприємств (насамперед фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів);

використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків.

Зниження ставок за основними податками стало однією з причин зменшення частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему держави та державні соціальні фонди, від 38 відсотків у 1993-1994 роках до 31,8 відсотка у 2004 році, тобто до рівня, нижчого ніж у державах - нових членах ЄС.

У 2005 році рівень перерозподілу ВВП через податкову систему та державні соціальні фонди підвищився до 36,6 відсотка, за 9 місяців 2006 року - до 39,4 відсотка, що спричинено:

скасуванням пільг, що надавалися суб'єктам спеціальних економічних зон (СЕЗ), територій пріоритетного розвитку (ТПР) та технопарків тощо;

зростанням імпорту товарів та послуг;

змінами в нормативно-правовій базі адміністрування податків.

Зростання у 2005 році податкових надходжень до зведеного бюджету на 55,3 відсотка при збільшенні номінального ВВП на 23,1 відсотка з урахуванням характеру зазначених чинників призвело до:

підвищення на 6,3 відсоткового пункта частки ВВП, яка перерозподіляється через податкову систему та державні соціальні фонди, що негативно позначилося на діяльності підприємницьких структур;

підвищення податкового навантаження на суб'єктів господарювання та зниження їх інвестиційній активності у зв'язку з розширенням податкової бази за двома основними видами податків (податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств) за рахунок скасування інвестиційних податкових пільг;

ухилення від сплати податків як реакції на значне підвищення податкового навантаження.

В європейських країнах розвиток оподаткування, зокрема зміна фіскальної ефективності окремих податків і загального рівня оподаткування економіки, відбувався поступово, що сприяло створенню стабільних умов для підприємницької діяльності. Протягом 1995-2002 років лише в державах - нових членах ЄС спостерігалися значні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди (8,5 відсоткового пункта у Словаччині). Однак такі коливання відбувалися протягом семи років, а не одного, як в Україні. Серед розвинутих країн максимальні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди мали місце в Греції - 3,6 відсоткового пункта. В середньому в 15 державах - членах ЄС коливання рівня перерозподілу були на рівні 0,5 відсоткового пункта, що свідчить про проведення більш виваженої податкової політики в цих країнах.

Тенденція до зростання частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему та державні соціальні фонди, спостерігалася протягом минулого року. За підсумками півріччя частка ВВП становила 40,3 відсотка, на кінець 2006 року - 40 відсотків (очікувана). За останні два роки зазначений перерозподіл ВВП в Україні перевищив його середній рівень не лише в державах - нових членах ЄС, а і в розвинутих колишніх соціалістичних країнах - Польщі, Чехії, Словаччині, ВВП яких на душу населення за паритетом купівельної спроможності в 2-3 рази перевищує відповідний показник в Україні. Це свідчить про перевищення рівня перерозподілу ВВП через податкову систему України, що є одним з чинників негативного впливу на темпи економічного зростання.

Враховуючи таку тенденцію, Урядом прийнято рішення про істотне зниження податкового навантаження на економіку та перегляд співвідношення діючих податкових регуляторів.

1. Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки. Це не сприяє також посиленню позиції країни щодо податкової конкуренції, особливо враховуючи ті зміни, що відбуваються в податкових системах колишніх соціалістичних держав - нових членів ЄС, де в процесі проведення податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал. У 2003 році в Литві, Естонії та Словаччині капітал оподатковувався за нижчими середніми ефективними ставками, ніж праця та споживання.

2. Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і декретами Кабінету Міністрів України, указами Президента України. Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Такий стан правової бази може бути виправданий на початковому етапі формування податкової системи, однак неприйнятний на даному етапі розвитку економіки.

Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

Принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість і нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складення декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.

3. Застосування спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до таких проблем:

викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема незаінтересованість суб'єктів господарювання у зміні свого статусу як суб'єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;

використання суб'єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.

4. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.

5. Діяльність Мінфіну, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

6. Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні.

7. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призвело до втрати надходжень податку з доходів фізичних осіб.

8. Зазначені недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі, як:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами, що зумовлено:

відсутністю ефективних механізмів, які забезпечують відповідальність суб'єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов'язань;

недосконалістю системи списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом;

проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків;

проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема в частині регулювання державою цін на енергоносії;

2) бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість.

Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов'язань перед платниками податку на додану вартість, є:

пред'явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов'язань;

виконання прогнозних показників надходжень з податку на додану вартість до державного бюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку;

недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування;

3) ухилення від оподаткування.

Ця проблема є однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн.

На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового; недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики;

4) нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше податкове навантаження покладено на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.

Метою податкової реформи є приведення податкової системи у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики, встановлення ліберального відношення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобов'язання, і посилення відповідальності за несплату податків.

Стратегічними цілями податкової реформи є:

підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

легалізація тіньового сектору;

активізація інвестиційних процесів в економіці;

простота та зрозумілість податкових норм для суб'єктів господарювання;

скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави на їх адміністрування;

адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;

забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій.

Основними завданнями податкової реформи є:

удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань. Установлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням;

підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій;

підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу;

поетапне зниження податкового навантаження на платників;

стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;

зближення податкового та бухгалтерського обліку;

гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства;

зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

забезпечення проведення заходів щодо легалізації доходів та майна, одержаних з порушенням податкового законодавства.

Україна згідно із статтею 1 Конституції України є соціальною, правовою державою. Отже, її податкова система повинна відповідати вимогам щодо рівня фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечить формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантії громадянам достатнього життєвого рівня.

Реформування податкової системи проводитиметься синхронно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків і вирішенням таких питань:

підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню;

наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

запровадження мінімальної погодинної заробітної плати, здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки виходячи з тарифу I розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;

розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних соціальних стандартів;

перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики підвищення доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення залежно від їх матеріального стану;

забезпечення ефективності системи надання медичних послуг шляхом впровадження в практику страхової медицини із залученням фінансової підтримки держави;

підтримка проведення структурних реформ в економіці;

надання необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості, сільського господарства;

забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;

переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також виконання програм енергозбереження та охорони довкілля;

проведення реформ у бюджетній сфері, спрямованих на зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування та вдосконалення міжбюджетних відносин.

При цьому слід зазначити, що існує ряд бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, які зумовлюють її еволюційний характер.

Реформування податкової системи потребує спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв'язку з чим необхідно насамперед зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі, плату за забруднення навколишнього природного середовища.

Реформування податкової системи проводитиметься за такими принципами:

добровільність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації платників податків - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов'язків щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

стабільність, забезпечення незмінності переліків податків, зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційно-інноваційної активності;

справедливість - забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соціальних пільг та привілеїв.

Реформування податкової системи проводитиметься за такими напрямами:

1. Створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування шляхом:

1) забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

2) забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою рівного розподілу функцій та прав сторін;

3) формування податкових правовідносин між суб'єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності.

2. Удосконалення структури системи оподаткування шляхом:

1) скасування неефективних (затратних) податків і зборів;

2) запровадження податку на нерухоме майно;

3) поширення рентних платежів на видобуток нафти, газу та інших корисних копалин;

4) спрямування податкового навантаження з прямих на непрямі податки та ресурсні платежі;

5) поступового зменшення частки податку на прибуток підприємств і збільшення частки податку з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень;

6) збільшення частки місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів.

3. Проведення реформування системи податків і зборів (обов'язкових платежів) шляхом:

1) податок на прибуток підприємств

усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складення декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку;