З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про статус гірських населених пунктів в Україні
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 9, ст.58 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 57/95-ВР від 15.02.95,
ВВР, 1995, N 9, ст. 59 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1917-III від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 42, ст.350
N 3101-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.226
N 1928-IV від 29.06.2004, ВВР, 2004, N 51, ст.551
N 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 )
( У тексті Закону слова "Урядом Автономної Республіки Крим",
"виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів",
"виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради народних
депутатів" та "виконавчого комітету місцевої Ради народних
депутатів" замінено відповідно словами "Радою міністрів
Автономної Республіки Крим", "обласними державними
адміністраціями", "виконавчим органом відповідної місцевої
ради" та "виконавчого органу місцевої ради" згідно із
Законом
N 1917-III від 13.07.2000 - набуває
чинності з 01.01.2001 )
Цей Закон встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.
( Преамбула в редакції Закону
N 1917-III від
13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001 )
Стаття 1. Визначення та критерії віднесення населених пунктів до категорії гірськихДо гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.
Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:
розташування населеного пункту або частини його, на якій проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 і більше відсотків сільськогосподарських угідь у межах цього пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше;
( Абзац другий частини другої статті 1 в редакції Закону
N 1917-III від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3101-III від 07.03.2002 - набуває чинності 01.01.2003 )
якщо на одного жителя припадає менш як 0,25 гектара ріллі, або при її відсутності - менш як 0,60 гектара сільськогосподарських угідь;
( Абзац третій частини другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1917-III від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001,
N 3101-III від 07.03.2002 - набуває чинності 01.01.2003 )
суворі кліматичні умови: холодна і довга зима (середня тривалість - не менше 115 днів, середньодобова температура повітря у січні не перевищує мінус 4 градуси за Цельсієм), прохолодне коротке літо (середня тривалість - не більше двох місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм), велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані - не менше 600 міліметрів), мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічність землі.
( Абзац четвертий частини другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1917-III від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001 )
Населені пункти, які розташовані на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря і відповідають двом критеріям та не менш як двом показникам третього критерію - "суворі кліматичні умови" цієї статті, набувають статусу гірських.
( Частина третя статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1917-III від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001, в редакції Закону
N 1928-IV від 29.06.2004 )
Стаття 2. Порядок надання населеним пунктам статусу гірськихПропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями Кабінету Міністрів України.
Перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.