Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про колективні договори і угоди" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 36, ст. 361; 1997 р., № 11, ст. 89; 2008 р., № 25, ст. 240; із змінами, внесеними Законом України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI):

1) у преамбулі слово "власників" замінити словом "роботодавців";

2) у статті 1 слова "трудящих, власників або уповноважених ними органів" замінити словами "працівників та роботодавців";

3) частину третю статті 2 викласти в такій редакції:

"Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі:

на національному рівні - генеральна угода;

на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди;

на територіальному рівні - територіальні угоди";

4) у статті 3:

у частині першій слова "власником або уповноваженим ним органом" та слово "трудящих" замінити відповідно словами "роботодавцем" та "працівників", а слова "чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом" виключити;

частини другу, третю і четверту замінити однією частиною такого змісту:

"Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог";

5) статтю 4 викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

За наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об’єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору.

У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймають найбільш прийнятний проект колективного договору і доручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з роботодавцем.

У разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об’єднань, до яких входить більшість найманих працівників держави, галузі, території.

За наявності на національному, галузевому, територіальному рівнях кількох репрезентативних відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців для ведення переговорів і укладення угоди відповідного рівня вони повинні сформувати спільний представницький орган.

Ініціювати укладення угоди про утворення спільного представницького органу суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців відповідного рівня може будь-який репрезентативний відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб’єкт профспілкової сторони та сторони роботодавців.

Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об’єднанням відповідного рівня для представлення своїх інтересів під час ведення колективних переговорів та укладення угод відповідного рівня.

Спільний представницький орган сторони профспілок, роботодавців може вести переговори та укладати колективні угоди відповідного рівня за дорученням його членів, які є репрезентативними відповідно до законодавства України про соціальний діалог";

6) у статті 6 слова "власник або уповноважений ним орган" в усіх відмінках і числах замінити словом "роботодавець" у відповідному відмінку і числі;

7) в абзаці десятому частини другої статті 7 слово "трудящих" замінити словом "працівників";

8) у статті 8:

у частині першій слово "державному" замінити словом "національному";

у частині третій слово "трудящих" замінити словом "працівників";

у частині четвертій слово "регіональному" замінити словом "територіальному";

9) у статті 9:

у частині першій слова "галузевої, регіональної" замінити словами "галузевої (міжгалузевої), територіальної";

у частинах першій та дев’ятій слова "власник або уповноважений ним орган" в усіх відмінках замінити словом "роботодавець" у відповідному відмінку;

частину третю після слова "договір" в усіх відмінках доповнити словом "угода" у відповідному відмінку;

у частині четвертій слова "уповноваженого власником органу" замінити словом "роботодавця";

частини десяту та одинадцяту викласти в такій редакції:

"Сторони, що уклали угоду, повинні інформувати громадян через засоби масової інформації про зміни та доповнення до угоди та хід її реалізації і забезпечити розміщення тексту угоди у засобах масової інформації.

Галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня реєструються місцевими органами виконавчої влади";

10) у статтях 17, 18, 19 слова "власник або уповноважений ним орган" в усіх відмінках і числах замінити словом "роботодавець" у відповідному відмінку і числі.

2. У Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 34, ст. 227; 2004 р., № 6, ст. 38; із змінами, внесеними Законом України від 22 червня 2012 року № 5026-VI):

1) у частині першій статті 3:

в абзаці другому:

слова "власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник" замінити словом "роботодавець";