Верховна Рада України

1. Затвердити Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки, що додається.

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Поширення туберкульозу становить загрозу національній безпеці країни, є однією з причин втрати працездатності, здоров’я, причиною інвалідності та смертності населення, свідчить про проблеми бідності, соціальної нерівності та потребує постійного збільшення обсягу видатків з державного бюджету.

Україна посідає друге місце після Російської Федерації серед країн Європейського регіону за показниками захворюваності на туберкульоз.

У 2011 році показники захворюваності на туберкульоз, його поширеності та смертності від нього становили відповідно 67,2; 155,3 і 15,3 випадку на 100 тис. населення. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (далі - ВООЗ), в Україні на мультирезистентну форму туберкульозу хворіють 16 відсотків осіб, у яких виявлено нові випадки, та налічується 44 відсотки хворих з повторними випадками туберкульозу, що становить близько 7000 хворих. Реєструються випадки майже невиліковного туберкульозу з розширеною медикаментозною резистентністю, кількість яких стрімко збільшується. Особливу небезпеку становить поєднання мультирезистентного туберкульозу з ВІЛ-інфекцією серед уразливих до ВІЛ-інфекції груп населення.

Високий рівень захворюваності та поширення мультирезистентного туберкульозу зумовлений несвоєчасним виявленням і неналежним лікуванням хворих на заразну форму туберкульозу, недостатнім фінансуванням, кадровою кризою, недосконалістю лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу, низькою мотивацією населення до своєчасного звернення за медичною допомогою та недостатнім доступом уразливих верств населення до медичних послуг.

Світовий досвід свідчить, що для усунення проблем, пов’язаних з туберкульозом, необхідно забезпечити реалізацію державної політики у сфері профілактики, своєчасного виявлення та лікування хворих шляхом об’єднання зусиль органів державної влади та громадськості.

Метою Програми є поліпшення епідемічної ситуації в напрямі зменшення кількості хворих на туберкульоз, зниження рівня захворюваності та смертності від нього, ко-інфекції (туберкульоз/ВІЛ-інфекція), темпів поширення мультирезистентного туберкульозу шляхом реалізації державної політики, що ґрунтується на принципах забезпечення загального та рівного доступу населення до високоякісних послуг з профілактики, діагностики і лікування туберкульозу.

На сьогодні існує кілька варіантів розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає здійснення закупівлі високовартісного обладнання і препаратів для своєчасного діагностування та лікування хворих на туберкульоз, у тому числі мультирезистентний, та контролю за станом захворювання на туберкульоз із застосуванням механізму контрольованого лікування за коротким курсом під безпосереднім наглядом медичних працівників, адаптованого до національної системи протидії туберкульозу та особливостей його епідемії.

Другий, оптимальний варіант передбачає формування нових елементів системи протидії захворюванню на туберкульоз, зокрема запровадження комплексного підходу до протидії епідемії туберкульозу шляхом підвищення ефективності стратегії, спрямованої на її зупинення.

Зазначена стратегія розроблена ВООЗ та реалізується у країнах, в яких зареєстровано високий рівень захворюваності на туберкульоз (країни Східної Європи, Південно-Східної Азії, Африки, Західно-Тихоокеанського регіону).

Результати реалізації зазначеної стратегії в країнах Балтії, Республіці Білорусь, Республіці Казахстан, Румунії підтвердили її ефективність та значне зниження рівня захворюваності і смертності від туберкульозу. Так, рівень захворюваності на туберкульоз у Латвійській Республіці з 2006 по 2010 рік знизився з 62 випадків на 100 тис. населення до 45 випадків, у Республіці Казахстан за відповідний період - з 204 до 163 випадків, у Республіці Білорусь - з 53 до 39 випадків, у Румунії - з 155 до 125 випадків на 100 тис. населення.

Розв’язання проблеми можливе шляхом виконання протягом 2012-2016 років таких завдань:

реформування системи надання протитуберкульозної допомоги, зокрема максимальне наближення медичних послуг до хворого, інтеграція надання медичної допомоги, що забезпечить доступ населення до послуг з діагностики, лікування туберкульозу та догляду за хворими;

утворення відділень для паліативної та хоспісної медицини, лікування хіміорезистентного туберкульозу, розвитку системи амбулаторної допомоги;

розширення можливостей лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу для виявлення всіх випадків захворювання шляхом оптимізації кількості лабораторій першого та третього рівня;

запровадження здійснення протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню захворювання на туберкульоз у закладах охорони здоров’я, місцях довгострокового перебування осіб і проживання хворих на туберкульоз, та зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів;

удосконалення механізму надання індивідуальної протитуберкульозної допомоги;

безперебійне забезпечення закладів охорони здоров’я, що здійснюють лікування хворих на туберкульоз у стаціонарних та амбулаторних умовах, протитуберкульозними лікарськими засобами, зокрема широке застосування препаратів із фіксованими дозами;

підвищення якості контрольованого лікування туберкульозу через розширення мережі кабінетів контрольованого лікування в закладах охорони здоров’я та впровадження елементів такого лікування в систему первинної медичної допомоги;

забезпечення узгодженого функціонування систем протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу стосовно виявлення випадків захворювання на туберкульоз, своєчасного діагностування мультирезистентного туберкульозу, розширення профілактичного лікування латентної туберкульозної інфекції у осіб, що живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом;

посилення взаємодії і координації діяльності Міністерства охорони здоров'я України, Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, Національної академії медичних наук України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Державної пенітенціарної служби України та інститутів громадянського суспільства з питань своєчасної діагностики і лікування хворих на туберкульоз, зокрема мультирезистентний, осіб, що належать до груп ризику, у тому числі бездомних осіб та осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, а також організації контрольованого лікування осіб, хворих на заразну форму туберкульозу, що звільнилися з місць позбавлення волі;

модернізація системи надання стаціонарної медичної допомоги затриманим за підозрою у вчиненні злочинів та взятим під варту особам, хворим на активну форму туберкульозу;

модернізація системи моніторингу та оцінки виконання Програми, роботи закладів охорони здоров’я на центральному та регіональному рівнях, зокрема здійснення підготовки та проведення навчання відповідних фахівців, удосконалення звітно-облікових форм та індикаторів ефективності роботи, забезпечення функціонування електронного реєстру осіб, хворих на туберкульоз;

залучення громадських організацій до активної участі у протидії захворюванню на туберкульоз, забезпечення захисту населення, що має обмежений доступ до медичної допомоги, формування у суспільстві толерантного ставлення до осіб, хворих на туберкульоз, і ВІЛ-інфікованих осіб та запобігання їх дискримінації в системі закладів охорони здоров’я;

сприяння створенню належних умов для ефективної реалізації потенціалу та розвитку об’єднань громадян, які провадять діяльність у сфері протидії туберкульозу;

удосконалення системи післядипломної освіти у галузі фтизіатрії, обміну досвідом на національному та міжнародному рівнях шляхом утворення ресурсних центрів та оновлення програм навчання;

підвищення рівня поінформованості населення з питань запобігання захворюванню на туберкульоз шляхом проведення лекцій, бесід, телепередач, розповсюдження соціальної реклами.

Прогнозовані обсяги фінансування Програми наведені в додатку 1.

Завдання та заходи Програми наведені в додатку 2.

Очікувані результати виконання Програми наведені в додатку 3 .

Виконання Програми дасть змогу:

обмежити поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і знизити рівень захворюваності на туберкульоз та смертності від нього відповідно до 64 і 14 випадків на 100 тис. населення;

досягти зниження щороку не менш як на 1 відсоток рівня захворюваності та смертності від туберкульозу;

запобігти поширенню мультирезистентного туберкульозу;

знизити показник частоти переривання лікування до 10 відсотків, довести кількість виявлених із застосуванням методу мікроскопії мазка мокротиння випадків захворювання на туберкульоз серед осіб, що вперше захворіли, до 50 відсотків;

удосконалити систему надання населенню протитуберкульозної допомоги, підготовки і перепідготовки медичних працівників з питань профілактики і діагностики туберкульозу та лікування хворих;

забезпечити залучення понад 80 відсотків медичних працівників до навчання за програмами, що відповідають міжнародним стандартам;

забезпечити своєчасне виявлення хворих на туберкульоз;

сформувати систему лабораторного контролю за якістю протитуберкульозних препаратів;

забезпечити повне одужання 70 відсотків хворих, яким вперше поставлено діагноз туберкульоз;

зменшити кількість хворих, що лікуються повторно та перервали курс лікування;

знизити рівень смертності від ко-інфекції (туберкульоз/ВІЛ-інфекція) на 10 відсотків шляхом застосування мультидисциплінарного підходу до надання медичної допомоги таким хворим.

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів, що передбачаються у державному бюджеті, гранту Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією, інших джерел.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та наявних коштів.

1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1341.

2. Програма затверджена Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5451-VI.

3. Державний замовник - МОЗ.

4. Керівник Програми - Голова Держслужби соцзахворювань.

5. Відповідальні виконавці: МОЗ, Держслужба соцзахворювань, ДПтС, Національна академія медичних наук, Міноборони, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

6. Строк виконання Програми: 2012-2016 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування: