Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Державну програму запобігання і боротьби з підтопленням земель, що додається.

2. Міністерству охорони навколишнього природного середовища, Державному комітетові по водному господарству, Державному комітетові з питань житлово-комунального господарства, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям передбачати починаючи з 2005 року в проектах державного і місцевих бюджетів видатки на виконання Державної програми та відповідних місцевих програм запобігання і боротьби з підтопленням земель.

Підтоплення як природне і техногенне явище, що охоплює загалом близько 70 тис. кв. кілометрів, або 12 відсотків території держави, погіршує умови формування поверхневих і підземних вод та функціонування господарських об'єктів, знижує родючість ґрунтів.

За останні 20 років площа земель із сталими проявами підтоплення збільшилася удвічі. Підтоплення зазнає 541 населений пункт, з них 223 у зонах впливу зрошуваного землеробства та великих водосховищ, а у 97 площа підтоплення перевищує 50 відсотків території.

Площа підтоплених земель сільськогосподарського призначення становить близько 118 тис. гектарів.

Через підтоплення земель пошкоджується близько 12 тис. архітектурно-історичних пам'яток. За експертними оцінками, від підтоплення земель тією чи іншою мірою потерпають до 16 млн. чоловік. Соціально-економічні збитки становлять у сільській місцевості від 300 до 500 гривень, у містах і селищах - до 10-12 тис. гривень на 1 гектар підтоплених територій.

Основні причини підтоплення:

зарегульованість річок водосховищами та ставками, що спричиняє підпір рівня ґрунтових вод і зниження природної дренованості території;

порушення на забудованих територіях природного стоку;

втрати в системах водопостачання та водовідведення (до 20-40 відсотків загального обсягу водокористування);

незадовільне функціонування чи повна відсутність у населених пунктах зливової мережі, інших систем водовідведення;

зрошення орних земель без відповідного дренажу;

виведення з експлуатації вугільних шахт та кар'єрів шляхом повної ліквідації або часткового затоплення гірничих виробок;

скорочення площ лісових насаджень.

Метою Програми є проведення державної політики, спрямованої на запобігання і боротьбу з підтопленням земель, створення дієвої системи заходів, що забезпечуватимуть зменшення гідроекологічного навантаження на землі і максимальне відновлення природного режиму водних об'єктів.

Основні завдання Програми:

запобігання підтопленню та ліквідація його наслідків, поліпшення еколого-гідрогеологічних параметрів водокористування;

відтворення природних ландшафтних умов формування водного стоку, режиму і розподілу водних ресурсів;

створення автоматизованої системи проведення моніторингу ресурсного та екологічного стану водних об'єктів, технічного стану гідроспоруд та інших об'єктів на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівні;

розроблення державних стандартів з визначення стійкості водних об'єктів та гідроспоруд до техногенних навантажень та усунення недоліків у містобудівній діяльності (від інженерно-геологічних вишукувань до експлуатації забудованих територій);

забезпечення ефективного використання потенціалу гідромеліоративного комплексу, реконструкції його систем і об'єктів, оновлення основних меліоративних фондів, удосконалення технічного стану зрошувальної та осушувальної систем;

відновлення природної дренажної спроможності територій та недопущення замулення, забудови, засмічення і руйнування дренажних систем;

розроблення і впровадження методів дистанційного зондування Землі для проведення оцінки екологічного стану поверхневих водних об'єктів та водозбірних територій, а також комп'ютерних технологій водорозподілу, управління водокористуванням і охороною вод;

удосконалення управління водними ресурсами і використання водних об'єктів шляхом оптимізації структури та визначення пріоритетів водокористування;

удосконалення системи гідрометеорологічних та гідрогеологічних спостережень і попередження про загрозу (створення автоматизованих інформаційно-прогнозових центрів, а також служби протипаводкового захисту).

Основні завдання виконуються з урахуванням:

пріоритетності здійснення першочергових заходів для мінімізації негативного впливу проявів підтоплення на життєдіяльність населення;

еколого-економічної регламентації водокористування з наданням безумовного пріоритету збереженню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування водозбірних територій і екологічного стану водних об'єктів;

комплексного підходу до розв'язання проблеми (поєднання соціальних та економічних важелів регулювання водних відносин з організаційними і правовими);

басейнового принципу здійснення визначених Програмою заходів щодо розв'язання проблеми захисту територій населених пунктів, сільськогосподарських угідь від підтоплення;

екологічно збалансованого розвитку інфраструктури населених пунктів.

Визначені завдання передбачається розв'язати шляхом:

1) упорядкування структури природних територій і земель, які інтенсивно використовуються, оптимізації водного балансу річкових басейнів, забезпечення екологічної рівноваги та підтримання водорегулювальної функції водозбірних територій, відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та екологічного стану водних об'єктів, зокрема:

розроблення і впровадження ефективної і дієвої системи контролю за дотриманням правил користування водними об'єктами, режимом водоохоронних зон та прибережних смуг;

здійснення заходів з відведення поверхневих вод у зонах підтоплення, проведення меліоративних робіт;

розчищення русел річок, підтримання необхідного рівня їх дренажної спроможності;

створення контурно-меліоративної системи території, яка передбачає диференційоване використання земель залежно від рельєфу, ґрунтово-екологічних і водоутворювальних умов;

інвентаризації ставків, зокрема каскадного розміщення на річках, з метою визначення гідроекологічної та економічної ефективності їх функціонування, а також оптимальної кількості;

збільшення лісистості до оптимальних розмірів;

здійснення агротехнічних протиерозійних заходів із запобігання замулюванню водних джерел продуктами ерозії;

здійснення заходів із запобігання підтопленню, оглеюванню та осолонцюванню зрошуваних земель, пересушенню, мінералізації і дефляційній ерозії осушених земель;

створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг;

залуження і створення лісових насаджень у прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах;

поліпшення екологічного стану найбільш уразливих ділянок водосховищ і водойм;

інженерно-технічного облаштування окремих ділянок берегової зони для забезпечення безпечного проживання і господарської діяльності населення та запобігання ризику небезпечних екзогенних геологічних процесів унаслідок експлуатації водосховищ та підпору рівня ґрунтових вод;

2) запобігання підтопленню територій населених пунктів та ліквідація його наслідків:

упорядкування та підвищення технічного і технологічного рівня водокористування та водовідведення шляхом здійснення природоохоронних заходів, розроблених суб'єктами господарювання, а також виконання галузевих, регіональних та місцевих екологічних програм;

заборони (обмеження) господарської діяльності, що спричиняє виникнення процесів підтоплення;

реконструкції аварійних водопровідно-каналізаційних мереж;

створення у містах постійно діючої зливно-скидної мережі для відведення зливових і талих вод;

недопущення перекриття природного стоку поверхневих і ґрунтових вод інженерними комунікаціями без спорудження належних водопропускних споруд, а також їх замулення та засмічення;

будівництво та реконструкція дренажних систем, що захищають населені пункти від підтоплення;

3) забезпечення надійного, екологічно безпечного функціонування гідромеліоративного комплексу:

удосконалення структури управління меліоративними системами як технологічно цілісними об'єктами та джерелами додаткового гідроекологічного навантаження на річкові басейни;

впровадження нормованого водокористування на основі оперативного планування водозберігаючих поливних режимів, врахування умов дренованості території;

підвищення екологічної безпеки і поліпшення еколого-меліоративного стану зрошуваних та осушуваних земель на основі оптимального водовідведення шляхом забезпечення надійної роботи колекторно-дренажних систем;

здійснення двостороннього регулювання водно-повітряного режиму осушування земель, своєчасного проведення комплексу агротехнічних заходів;

реконструкція та технічне переоснащення меліоративних систем, проведення ремонтно-експлуатаційних робіт на міжгосподарській та внутрішньогосподарській меліоративній мережі;

забезпечення безперебійного енергопостачання меліоративних об'єктів та устатковання;

розроблення еколого-економічного обґрунтування функціонування основних водогосподарсько-меліоративних комплексів;

розроблення науково обґрунтованих водозберігаючих норм та режимів поливу;

4) запобігання негативному впливу на поверхневі та підземні води накопичувачів промислових відходів, гірничодобувних розробок:

здійснення природоохоронних заходів на особливо небезпечних накопичувачах промислових відходів і стоків підприємств;

удосконалення нормативно-правової та методичної документації щодо проектування, будівництва та експлуатації накопичувачів промислових відходів і стоків підприємств, інженерних комунікацій на промислових майданчиках, теплоелектроцентралей та атомних електростанцій, гірничодобувних розробок тощо;

забезпечення керованого рівня підземних і поверхневих вод та здійснення екологічно безпечної ліквідації вугільних та інших гірничих виробок;

5) упорядкування водовідведення на сільськогосподарських угіддях:

недопущення сільськогосподарської діяльності, внаслідок якої порушується стан водозбірних територій і ґрунтів, їх водорегулювальна та екологічна функція;

реконструкція (відновлення) дренажних систем, що захищають сільськогосподарські угіддя від підтоплення;

проведення моніторингу забруднення водних об'єктів від дифузних джерел, пов'язаних з поверхневим змивом із сільськогосподарських угідь, сільських населених пунктів, тваринницьких комплексів і ферм;

6) удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів, розроблення та прийняття нормативно-правових актів з питань:

забезпечення екосистемного управління басейнами річок із задіянням економічного механізму;

регламентування антропогенного навантаження на водні екосистеми;

зниження ризику для здоров'я людини, пов'язаного з підтопленням земель, погіршенням якості сільськогосподарської продукції, поверхневих і підземних вод;

методичного забезпечення та визначення критеріїв щодо збереження водорегулювальної функції і біологічного різноманіття ландшафтів річкових басейнів;

ведення державного водного кадастру та започаткування ведення регіональних (у тому числі басейнових) кадастрів природних ресурсів, а також проведення екологічного моніторингу стану поверхневих і підземних вод, технічного стану водогосподарських систем, гідротехнічних споруд тощо.

З метою конкретизації заходів щодо виконання Програми розроблено таку схему районування території України:

1) суцільне підтоплення в умовах неглибокого природного залягання ґрунтових вод (північна частина);

2) підтоплення переважно природного характеру внаслідок зарегулювання русла р. Дніпра, техногенного забруднення ґрунтових вод, високого гідроекологічного навантаження на слабопроникні ґрунти та підстилаючі гірські породи;

3) прискорене підвищення рівня підземних вод (гірничодобувні регіони);

4) низький ступінь дренованості та значні площі зрошуваних земель (прибережні території південної частини).

Передбачається поетапне виконання Програми:

перший етап (2005-2009 роки):

здійснення комплексної оцінки гідроекологічної ситуації, визначення основних факторів поширення підтоплення земель з метою прогнозного оцінювання розвитку небезпечних змін гідрогеологічних умов та гідрологічного режиму поверхневих і підземних вод, впливу на них водогосподарських комплексів, ефективності існуючих систем моніторингу;

проведення комплексного аналізу наслідків регіонального підтоплення, урахування його результатів під час здійснення першочергових заходів із ліквідації шкідливої дії підтоплення на забудованих територіях сіл, селищ, міст, у тому числі в зонах фактичного прояву і ризику надзвичайних ситуацій та підвищеної небезпеки, розташування важливих об'єктів і джерел екологічної небезпеки;

розроблення попередніх прогнозів підтоплення з урахуванням природних і техногенних факторів, а також результатів аналізу даних дистанційного зондування Землі;

організація систематичного вивчення, моніторингу та прогнозування підтоплення, проведення інвентаризації, паспортизації та оцінки стану потенційно небезпечних територій, зон затоплення паводками та повенями, їх картографування, розроблення проектно-технічної документації для винесення цих зон у натурі (на місцевості);

другий етап (2010-2015 роки):

продовження реалізації пріоритетних проектів та першочергових заходів щодо стабілізації гідроекологічної ситуації; розроблення проектно-технічної документації, спрямованої на інженерний захист земель та територій населених пунктів від підтоплення та екологічну оптимізацію водогосподарського комплексу.

Передбачається здійснення комплексу середньострокових заходів з підвищення керованості і поліпшення екологічних параметрів природних водорегулювальних ландшафтів та водних балансів річкових басейнів з урахуванням зменшення негативного техногенного впливу; подальше будівництво і реконструкція захисних споруд, обґрунтування гранично допустимих гідроекологічних навантажень на басейновому, регіональному (річкові басейни, їх частини), місцевому (великі водогосподарські комплекси) та об'єктовому рівні;

третій етап (2016-2030 роки):

здійснення довгострокових заходів, пов'язаних з комплексним екологічним впливом підтоплення на земельні, водні, біотичні ресурси та верхню зону геологічного середовища, глобальними змінами клімату, а також факторами структурної перебудови економіки та сталого соціально-економічного розвитку.

На цьому етапі передбачається відновлення природного стану підтоплених земель та водних об'єктів на територіях з високою еколого-економічною, історико-ландшафтною цінністю, значною щільністю населення. У подальшому ці заходи здійснюватимуться і в інших регіонах України відповідно до реальних можливостей їх фінансово-економічного забезпечення (Донбас, Закарпаття, Придністров'я тощо).

На кожному етапі повинні забезпечуватися:

підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців відповідного профілю;

розширення зв'язків і налагодження співпраці з громадськими організаціями у здійсненні інформаційних та просвітницьких заходів із запобігання підтопленню земель, охорони поверхневих і підземних водних об'єктів від забруднення, виснаження тощо;

сприяння розвитку міжрегіональних і басейнових центрів наукового та інформаційного забезпечення заходів із запобігання підтопленню земель, удосконалення проведення моніторингу стану водних об'єктів;

сприяння співпраці центральних і місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів водокористування та громадських організацій на принципах дотримання встановлених басейновими схемами обсягів використання вод, можливого впливу на гідрохімічний та рівневий режим поверхневих і підземних водних об'єктів, зменшення ризику підтоплення земель та виникнення надзвичайних екологічних ситуацій.

На всіх етапах здійснюються конкретні заходи з урахуванням уже визначених Комплексною програмою ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України та Комплексною програмою захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року.

Для науково-технічного забезпечення виконання Програми передбачається:

проведення фундаментальних досліджень, спрямованих на вивчення стану регіонального підтоплення земель, що виникає під дією природних і техногенних факторів;

розроблення структури і порядку ведення кадастру підтоплення земель та інструкцій з питань зонування територій регіонального підтоплення;