Відповідно до пунктів 1 та 17 частини першої статті 106 Конституції України , статей 13 та 27 Закону України "Про національну безпеку України"

1. Затвердити Концепцію боротьби з тероризмом в Україні (додається).

2. Кабінету Міністрів України за участю Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України розробити та затвердити у двомісячний строк план реалізації Концепції боротьби з тероризмом в Україні, затвердженої цим Указом.

3. Службі безпеки України за участю інших суб'єктів боротьби з тероризмом підготувати та подати у двомісячний строк на розгляд Президентові України пропозиції стосовно порядку проведення огляду загальнодержавної системи боротьби з тероризмом.

4. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 25 квітня 2013 року № 230 "Про Концепцію боротьби з тероризмом".

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Концепція боротьби з тероризмом в Україні (далі - Концепція) визначає мету, завдання, основні принципи та напрями вдосконалення загальнодержавної системи боротьби з тероризмом з огляду на сучасні терористичні загрози національній безпеці України та прогноз їх розвитку.

Правовою основою Концепції є Конституція України та закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, акти міжнародних організацій, членами яких є Україна, насамперед Глобальна контртерористична стратегія ООН.

Терміни, що вживаються у Концепції, мають таке значення:

антитерористична безпека держави - захищеність об'єктів можливих терористичних посягань від терористичних загроз;

антитерористичне забезпечення об'єктів можливих терористичних посягань - комплекс організаційно-правових, режимних та практичних заходів, спрямованих на захист таких об'єктів від тероризму;

об'єкти можливих терористичних посягань - фізичні особи та громадські об'єднання, державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, ділянки місцевості або території, інформаційний простір та його компоненти, споруди або майнові комплекси, об'єкти транспортної інфраструктури та інші об'єкти, стосовно яких можуть вчинятися терористичні акти;

найбільш уразливий об'єкт можливих терористичних посягань - об'єкт, який відіграє істотне значення у політичній, економічній, екологічній та соціальній сферах життєдіяльності суспільства, вчинення терористичного акту на якому або з його використанням безпосередньо загрожує безпеці громадян, суспільства, держави;

паспорт антитерористичної захищеності найбільш уразливого об'єкта можливих терористичних посягань - документ із відомостями про призначення такого об'єкта, особливості його розташування, основні технічні характеристики та систему захисту тощо, обов'язковий для врахування під час побудови системи антитерористичного забезпечення;

терористична загроза - існуючі та потенційно можливі чинники, що створюють небезпеку вчинення терористичного акту щодо об'єкта можливих терористичних посягань та настання негативних наслідків від нього;

терористичний ризик - критерій, за яким визначається ступінь загрози вчинення терористичного акту щодо об'єкта можливих терористичних посягань, ступінь уразливості такого об'єкта до можливих терористичних посягань та можливі негативні наслідки від терористичного акту щодо такого об'єкта;

уразливість об'єкта можливих терористичних посягань - ступінь захищеності такого об'єкта та прогнозовані наслідки у разі здійснення терористичного акту щодо нього.

На цей час найбільшу терористичну загрозу для України становить агресивна політика Російської Федерації, спрямована на дестабілізацію ситуації в державі, в тому числі шляхом інспірування сепаратистських проявів і всебічної підтримки диверсійно-терористичної діяльності маріонеткових квазідержавних утворень на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Дії незаконних збройних формувань "ДНР" та "ЛНР", зокрема, обстріли цивільних об'єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, здійснення диверсій, створення перешкод у роботі спостерігачів міжнародних організацій, загроз їх життю і здоров'ю, характеризуються у міжнародній правоохоронній практиці як терористичні.

У Глобальному індексі тероризму, який розробляється для визначення рівня уразливості держав до терористичних загроз, з початком збройної агресії Російської Федерації проти України Україна перемістилася з 51-го (2013 рік) на 21-е місце (2018 рік) серед 163 країн.

Останнім часом ймовірність поширення тероризму в Україні набуває загрозливого характеру, чому сприяють:

активізація в Україні сепаратистських рухів та провокування таких настроїв у місцях компактного проживання національних меншин;

агресивні дії Російської Федерації відносно України, у тому числі в Азово-Чорноморському регіоні;

наявність на території України великої кількості найбільш уразливих об'єктів можливих терористичних посягань;

зростання рівня злочинності, пов'язаної з незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових і отруйних речовин та інших засобів масового ураження;

посилення інтересу до України з боку міжнародної організованої злочинності у сферах незаконної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, контрабанди зброї, небезпечних матеріалів та наркотичних засобів, відходів біологічних та хімічних речовин, ядерних матеріалів;

внутрішні міграційні процеси, в тому числі спричинені збройною агресією Російської Федерації проти України, а також загострення міграційної кризи у світі.

Терористичні загрози, що постали перед Україною, вимагають удосконалення функціонування загальнодержавної системи боротьби з тероризмом.

Відповідні зусилля повинні спрямовуватися на впровадження дієвих механізмів усунення (локалізації) терористичних ризиків для об'єктів можливих терористичних посягань, що органічно поєднуватимуть політичні, правові, організаційні, інформаційні, соціальні, контррозвідувальні, розвідувальні, оперативно-розшукові, режимні, фінансові й інші заходи.

В умовах гібридної війни потребує удосконалення інституційний механізм координації діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом, в тому числі шляхом уточнення завдань і функцій Антитерористичного центру при Службі безпеки України, оптимізації його організаційно-штатної структури.

Удосконалення функціонування загальнодержавної системи боротьби з тероризмом має здійснюватися з використанням досвіду та найкращих світових практик у сфері боротьби з тероризмом, у тому числі на основі поетапного впровадження положень Глобальної контртерористичної стратегії ООН.

Метою Концепції є підвищення ефективності функціонування загальнодержавної системи боротьби з тероризмом з урахуванням існуючих та потенційних терористичних загроз для України.

Принципи реалізації Концепції:

пріоритетність захисту життя і прав фізичних осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;

законність та неухильне додержання прав і свобод людини та громадянина;

невідворотність покарання за участь у терористичній діяльності;

перевага превентивних заходів боротьби з тероризмом;

розвиток загальнодержавної системи боротьби з тероризмом з урахуванням пріоритетності завдання щодо забезпечення інтеграції України у глобальний безпековий простір.

Напрями реалізації Концепції:

визначення та аналіз причин і умов, що призводять до поширення тероризму;

удосконалення правових та організаційних основ боротьби з тероризмом;

удосконалення існуючих, розроблення та впровадження нових методів боротьби з тероризмом;

оптимізація шляхів та способів захисту життя і безпеки, прав і свобод людини і громадянина, захисту інтересів суспільства та держави від терористичних посягань;

поліпшення інформаційного, наукового, кадрового та матеріально-технічного забезпечення суб'єктів боротьби з тероризмом;

підвищення рівня поінформованості суспільства про небезпеку та масштаби тероризму;

формування громадської думки з метою сприяння ефективній діяльності у сфері боротьби з тероризмом;

розвиток міжнародного співробітництва у сфері боротьби з тероризмом.

Пріоритетами боротьби з тероризмом є запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, усунення та мінімізація її наслідків, антитерористичне забезпечення об'єктів можливого терористичного посягання, інформаційне, наукове та інше забезпечення боротьби з тероризмом, розвиток міжнародного співробітництва у відповідній сфері.

Запобігання терористичній діяльності передбачає вирішення таких завдань:

удосконалення організаційно-правових засад діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом;

підвищення рівня координації діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом Антитерористичним центром при Службі безпеки України;

оптимізацію завдань та повноважень суб'єктів боротьби з тероризмом із використанням досвіду, набутого під час проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, а також кращого світового досвіду у сфері боротьби з тероризмом;

запровадження дієвих механізмів взаємодії та обміну інформацією між суб'єктами боротьби з тероризмом та іншими державними органами;