1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Указ


У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
( Указ втратив чинність на підставі Указу Президента N 504/2014 від 06.06.2014 )
Про Доктрину інформаційної безпеки України
У зв'язку з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України", введеним у дію Указом Президента України від 23 квітня 2008 року N 377,
постановляю:
1. Затвердити Доктрину інформаційної безпеки України (додається).
2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 8 липня 2009 року
N 514/2009
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 8 липня 2009 року N 514/2009
ДОКТРИНА
інформаційної безпеки України
1. Загальні положення
За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів держав стає інформаційний простір. Сучасні інформаційні технології дають змогу державам реалізувати власні інтереси без застосування воєнної сили, послабити або завдати значної шкоди безпеці конкурентної держави, яка не має дієвої системи захисту від негативних інформаційних впливів.
За сучасних умов інформаційна складова набуває дедалі більшої ваги і стає одним із найважливіших елементів забезпечення національної безпеки. Інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура та інформаційні технології значною мірою впливають на рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку.
Від обсягу, швидкості та якості обробки інформації значною мірою залежить ефективність управлінських рішень, зростає значення методів управління з використанням інформаційних технологій соціальними та економічними процесами, фінансовими і товарними потоками, аналізу та прогнозування розвитку внутрішнього і зовнішніх ринків. Використання інформаційних технологій визначає структуру і якість озброєнь, необхідний рівень їх достатності, ефективність дій збройних сил. Спроможність ідентифікувати науково-технічні та екологічні проблеми, здійснювати моніторинг їх розвитку і прогнозування наслідків безпосередньо залежать від ефективності використовуваної інформаційної інфраструктури.
Таким чином, інформаційна безпека є невід'ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки. Водночас інформаційна безпека є важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки. Саме тому розвиток України як суверенної, демократичної, правової та економічно стабільної держави можливий тільки за умови забезпечення належного рівня її інформаційної безпеки.
Завдяки унікальному геополітичному розташуванню України, багатству духовної та історичної спадщини Українського народу, керуючись ідеями розвитку національного самоусвідомлення та цивілізаційної єдності української нації, Україна має стати інформаційно розвиненою державою, повноправним і впливовим учасником європейського життя, посісти гідне місце у глобалізованому світі.
2. Основні засади інформаційної безпеки України
Основною метою реалізації положень Доктрини інформаційної безпеки України є створення в Україні розвиненого національного інформаційного простору і захист її інформаційного суверенітету.
Забезпечення інформаційної безпеки України має здійснюватися за такими принципами:
свобода збирання, зберігання, використання та поширення інформації;
достовірність, повнота та неупередженість інформації;
обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону;
гармонізація особистих, суспільних і державних інтересів;
запобігання правопорушенням в інформаційній сфері;
економічна доцільність;
гармонізація українського законодавства в інформаційній сфері з міжнародним;
пріоритетність національної інформаційної продукції.
Для цього необхідна державна підтримка вітчизняного виробника інформаційної продукції та телекомунікаційного обладнання, національних операторів телекомунікацій, зокрема, шляхом створення нормативно-правових, фінансових, фіскальних та інших передумов для підвищення їх конкурентоспроможності на світовому та національному ринках інформаційних та телекомунікаційних послуг.
3. Інформаційна безпека в системі забезпечення національної безпеки України
Життєво важливі інтереси в інформаційній сфері
В інформаційній сфері України вирізняються такі життєво важливі інтереси:
1) особи:
забезпечення конституційних прав і свобод людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації;
недопущення несанкціонованого втручання у зміст, процеси обробки, передачі та використання персональних даних;
захищеність від негативного інформаційно-психологічного впливу;
2) суспільства:
збереження і примноження духовних, культурних і моральних цінностей Українського народу;
забезпечення суспільно-політичної стабільності, міжетнічної та міжконфесійної злагоди;
формування і розвиток демократичних інститутів громадянського суспільства;
3) держави:
недопущення інформаційної залежності, інформаційної блокади України, інформаційної експансії з боку інших держав та міжнародних структур;
ефективна взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського суспільства при формуванні, реалізації та коригуванні державної політики в інформаційній сфері;
побудова та розвиток інформаційного суспільства;
забезпечення економічного та науково-технологічного розвитку України;
формування позитивного іміджу України;
інтеграція України у світовий інформаційний простір.
Реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України
На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами інформаційній безпеці України є:
1) у зовнішньополітичній сфері:
поширення у світовому інформаційному просторі викривленої, недостовірної та упередженої інформації, що завдає шкоди національним інтересам України;
прояви комп'ютерної злочинності, комп'ютерного тероризму, що загрожують сталому та безпечному функціонуванню національних інформаційно-телекомунікаційних систем;
зовнішні негативні інформаційні впливи на суспільну свідомість через засоби масової інформації, а також мережу Інтернет;
2) у сфері державної безпеки:
негативні інформаційні впливи, спрямовані на підрив конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів України;
використання засобів масової інформації, а також мережі Інтернет для пропаганди сепаратизму за етнічною, мовною, релігійною та іншими ознаками;
несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів органів державної влади;
розголошення інформації, яка становить державну та іншу передбачену законодавством таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави;
3) у воєнній сфері:
порушення встановленого регламенту збирання, обробки, зберігання і передачі інформації з обмеженим доступом в органах військового управління та на підприємствах оборонно-промислового комплексу України;
несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів, незаконне збирання та використання інформації з питань оборони;
реалізація програмно-математичних заходів з метою порушення функціонування інформаційних систем у сфері оборони України;
перехоплення інформації в телекомунікаційних мережах, радіоелектронне глушіння засобів зв'язку та управління;
інформаційно-психологічний вплив на населення України, у тому числі на особовий склад військових формувань, з метою послаблення їх готовності до оборони держави та погіршення іміджу військової служби;
4) у внутрішньополітичній сфері:
недостатня розвиненість інститутів громадянського суспільства, недосконалість партійно-політичної системи, непрозорість політичної та громадської діяльності, що створює передумови для обмеження свободи слова, маніпулювання суспільною свідомістю;
негативні інформаційні впливи, в тому числі із застосуванням спеціальних засобів, на індивідуальну та суспільну свідомість;
поширення суб'єктами інформаційної діяльності викривленої, недостовірної та упередженої інформації;
5) в економічній сфері:
відставання вітчизняних наукоємних і високотехнологічних виробництв, особливо у сфері телекомунікаційних засобів і технологій;
недостатній рівень інформатизації економічної сфери, зокрема кредитно-фінансової системи, промисловості, сільського господарства, сфери державних закупівель;
несанкціонований доступ, порушення встановленого порядку роботи з інформаційними ресурсами в галузях національної економіки, викривлення інформації в таких ресурсах;
використання неліцензованого і несертифікованого програмного забезпечення, засобів і комплексів обробки інформації;
недостатній рівень розвитку національної інформаційної інфраструктури;
6) у соціальній та гуманітарній сферах:
відставання України від розвинутих держав за рівнем інформатизації соціальної та гуманітарної сфер, насамперед освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, культури;
недодержання прав людини і громадянина на одержання інформації, необхідної для захисту їх соціально-економічних прав;
поширення в засобах масової інформації невластивих українській культурній традиції цінностей і способу життя, культу насильства, жорстокості, порнографії, зневажливого ставлення до людської і національної гідності;

................
Перейти до повного тексту