Уряди - учасники цієї Угоди, надалі Сторони,

усвідомлюючи необхідність створення правових норм, які запобігають взаємним претензіям і гарантують захист прав власності Сторін, їх громадян і юридичних осіб;

розглядаючи регулювання прав власності як найважливішу умову для налагоджування повноцінних міждержавних відносин;

з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва та збереження, у випадку доцільності, єдиних технологічних комплексів;

домовились про таке:

Сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність державного майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін.

Кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.

Право власності на землю та інші природні ресурси регулюється законодавством Сторони, на території якої знаходяться об'єкти власності.

Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах): санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Сторони вважають за доцільне надавати на своїй території земельні ділянки у користування як для діючих, так і для тих, що створюються, об'єктів соціальної сфери іншої Сторони, її юридичних фізичних осіб. Надання земельних ділянок іншій Стороні, а також платня за їх використання здійснюється на загальних підставах, які визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об'єкта. Граничний строк надання документів для визнання прав власності на об'єкти, які можуть бути віднесені до власності Сторін згідно з статтями 2 і 4, закінчується через 2 роки з дня набуття чинності цією Угодою.

Кожна Сторона має право продати, обміняти, передати у заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної з Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Сторони домовились сприяти збереженню раніше створених підприємств, організацій і товариств з дольовою або спільною формою власності Сторін, в тому числі акціонерних товариств.

Сторони можуть створювати за спільним рішенням органів, уповноважених розпоряджатися державним майном, підприємства з дольовою та спільною формою власності, в тому числі на базі підприємств, організацій і установ колишнього союзного підпорядкування та їх структурних підрозділів, які розташовані на територіях Сторін.