1. Схвалити Програму стимулювання експорту продукції (далі - Програма).

2. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінпаливенерго, МОН разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади передбачати заходи щодо реалізації Програми у ході формування проекту бюджету розвитку на відповідний рік.

3. Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінпаливенерго, МОН разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями подавати до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції пропозиції щодо пріоритетних проектів виробництва конкурентоспроможної продукції, у тому числі високотехнологічних виробництв.

Порядок подання зазначених пропозицій затверджується Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

4. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінфіну, Мін'юсту, Мінпаливенерго, МОН, Державній податковій адміністрації, Держмитслужбі, Держстандарту разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади подати у двомісячний термін до Кабінету Міністрів України проект рішення щодо переліку актів законодавства, необхідних для забезпечення виконання Програми.

5. Контроль та координацію виконання Програми покласти на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції і Мінпромполітики.

Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції забезпечити розгляд питання про хід виконання Програми на засіданні Ради експортерів при Кабінеті Міністрів України не рідше одного разу на півріччя.

1. Загальні положення

Цією Програмою передбачається розв'язання актуальних соціально-економічних і науково-технічних проблем розвитку економіки, активізації інвестиційних процесів та виробничої діяльності підприємств різних форм власності, поліпшення їх фінансового становища, що дасть поштовх для подальшого збільшення експорту, підвищить його ефективність.

Програма включає комплекс організаційних, фінансово-економічних, правових та інших заходів.

Організаційні заходи:

налагодження широкої інформаційної системи у сфері зовнішньої торгівлі для задоволення потреб експортерів;

формування ефективної інфраструктури збуту товарів і послуг за кордоном, яка відповідала б світовим стандартам і забезпечувала швидке освоєння українськими товаровиробниками нових зовнішніх ринків;

розширення асортименту товарів, що експортуються, зростання частки високих технологій в експорті;

удосконалення роботи торговельно-економічних місій;

створення мережі торговельних представництв підприємств, комерційних агентів, виставкових центрів та інших структур за кордоном.

Фінансово-економічні заходи:

активізація інвестиційної діяльності з метою підтримки конкурентоспроможних проектів;

сприяння подальшій активізації експортної діяльності у тих секторах економіки, де вже створено конкурентні переваги на світовому ринку;

накопичення матеріальних і фінансових ресурсів для освоєння нових технологій та реалізації перспективних інвестиційних проектів;

широкомасштабна диверсифікація наукоємних виробництв.

Правові заходи:

проведення інвентаризації договірно-правової бази та стану виконання довготермінових угод про торговельно-економічне співробітництво;

приведення вітчизняного законодавства у відповідність з вимогами ГАТТ/СОТ;

розроблення проектів актів законодавства, необхідних для забезпечення стимулювання експорту продукції, утому числі високотехнологічних виробництв.

2. Аналіз сучасної ситуації

Однією з особливостей сучасного стану економіки України є значна енергетична, сировинна і технологічна залежність від зовнішніх ринків. Так, внутрішні потреби України в енергоносіях покриваються майже на 90 відсотків за рахунок імпорту.

Крім того, внаслідок обмеженого платоспроможного попиту на внутрішньому ринку поставки товарів та послуг на експорт стали чи не єдиним засобом розвитку українських підприємств. За оцінками Держкомстату, зростання (на 6 відсотків) у 2000 році обсягів внутрішнього валового продукту майже на 80 відсотків обумовлене збільшенням експорту. У 2000 році експорт товарів та послуг зріс на 18,8 відсотка порівняно з 1999 роком і становив 18,1 млрд доларів США. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі збільшилося з 2,3 млрд у 1999 році до 2,8 млрд доларів США у 2000 році. Підсумки 6 місяців 2001 р. свідчать про сприятливу кон'юнктуру на зовнішніх ринках. Так, експорт українських товарів та послуг за січень - червень 2001 р. зріс проти відповідного періоду минулого року на 21,7 відсотка і досяг 8 млрд доларів США.

Протягом останніх двох років спостерігається стійка тенденція збільшення обсягів експорту до країн СНД. Так, у 2000 році він становив 30,9 відсотка загального експорту товарів з України.

Водночас у структурі українського експорту основна частка припадає на продукцію чорної металургії (44 відсотки загального обсягу), хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (10 відсотків загального обсягу), а також окремих сировинних ресурсів. При цьому у структурі експорту продукції чорної металургії в останні два роки у кількісному вимірі 45,7 відсотка становили напівфабрикати та брухт чорних металів, а у вартісному - лише 32,9 відсотка. Зростають обсяги експорту залізорудної сировини, зокрема у першому півріччі 2001 р. на 1,4 відсотка порівняно з аналогічним періодом минулого року за існуючої тенденції до зниження цін на неї.

Зростають також обсяги експорту продукції хімічної промисловості. Так, якщо у першому півріччі 2000 р. було експортовано продукції неорганічної хімії обсягом 1,43 млн тонн на суму 311 млн доларів США, то у першому півріччі 2001 року - вже 1,77 млн тонн на суму 306 млн доларів США.

Водночас поставки машин, устаткування та механізмів становлять лише 11 відсотків загального обсягу експорту, що більш як утричі менше проти рівня, досягнутого на початку 90-х років.

У 2000 і нинішньому році продовжується скорочення експорту послуг, при цьому у його структурі 84 відсотки припадає на транспортні послуги, з яких 80,6 відсотка - на транзит нафти та газу.

Майже дві третини експорту послуг припадає на країни СНД, серед них 95,5 відсотка - на Російську Федерацію, що призводить практично до монопольної залежності від російських споживачів послуг. Незадовільним залишається розвиток експорту послуг у сфері туризму, перевезень залізничним, автомобільним, авіаційним, морським транспортом, які є найбільш прибутковими. Недостатньо використовуються можливості України як транзитної держави.

Негативно впливає на розвиток експорту допущення українськими суб'єктами господарювання порушень міжнародних норм і правил торгівлі, зокрема правил цінової конкуренції, що призводить до втрати деяких традиційних та перспективних ринків збуту унаслідок застосування окремими країнами обмежень щодо імпорту продукції походженням з України. Це спонукає українських експортерів до переорієнтації на ринки країн з менш вигідними умовами та невимогливим попитом (наприклад країн Азії та Африки, що розвиваються).

З урахуванням кон'юнктури на світових ринках розвиток зовнішньої торгівлі України на найближчу перспективу визначатиметься такими факторами:

зростанням обсягів випуску продукції з більш високою доданою вартістю в експортоорієнтованих галузях економіки, зокрема в металургійній та хімічній промисловості, машинобудуванні, аграрному секторі;

відновленням обсягів торгівлі з країнами СНД, насамперед з Російською Федерацією та країнами, економіка яких постраждала від світової фінансової кризи 1998 року;

сприятливою кон'юнктурою для традиційних товарів українського експорту (продукція металургійної, хімічної промисловості, сільського господарства, машинобудування та металообробки);

широким залученням в економіку України сучасних послуг зв'язку, фінансових ресурсів, "ноу-хау" тощо;

позитивною динамікою цін на руди (марганцеву та залізну), м'ясо, молокопродукти, деревину, які експортуються з України, оскільки очікується щорічне зростання цін на ці товари.

3. Мета і завдання Програми

Метою Програми є розроблення і запровадження механізмів зростання виробництва конкурентоспроможної продукції, залучення та накопичення власних інвестиційних ресурсів, які б стали основою для здійснення перетворень у національній економіці, задоволення ринкових потреб, створення умов для нарощування обсягів і підвищення ефективності експорту вітчизняної продукції, у тому числі високотехнологічних виробництв.

Першочерговими завданнями щодо розвитку експорту є:

поліпшення якості продукції, що експортується, збільшення глибини переробки, оптимізація цінових умов, гнучке використання сукупного потенціалу сировинних галузей залежно від кон'юнктури зовнішніх ринків;

підвищення питомої ваги продукції машинобудування в експорті. В умовах порівняно вузьких ринків збуту для української машинобудівної продукції основним фактором зростання її експорту є вивезення устаткування та машин, технологій, конструкцій, матеріалів разом з наданням послуг та "ноу-хау" у складі комплексних поставок для об'єктів технічного сприяння, а також розвиток експорту машиннотехнічної продукції на засадах лізингу:

реалізація конкурентних переваг, пов'язаних з тимчасовою дешевизною робочої сили, окремих технологій та природних ресурсів, буде здійснюватися за рахунок створення експортних виробництв для виготовлення кінцевої продукції з комплектуючих виробів, що надходять з-за кордону, розміщення замовлень на виконання технологічних розробок, проведення прикладних наукових досліджень, створення програмного забезпечення та надання інших видів наукоємних послуг у галузях, де Україна має висококваліфікованих спеціалістів та значні досягнення, що відповідають світовому рівню;

реалізація переваг, отриманих унаслідок створення унікальних високих технологій, зокрема в енергетичній галузі, енергомашинобудуванні (унікальне обладнання для енергетики, високотехнологічне паливно-енергетичне устаткування), електрозварюванні тощо. Інтеграція цих секторів промисловості у світову економіку є одним з пріоритетних завдань;

розвиток експорту високотехнологічної продукції (спецтехніки) військово-промислового комплексу;

розширення інвестиційного співробітництва, спрямованого на спорудження в зарубіжних країнах об'єктів у галузі енергетики, металургії, транспортування газу, а також реконструкція та модернізація побудованих колишнім Союзом РСР підприємств за кордоном. Інвестиції у ці проекти забезпечуватимуть ринок збуту для українських технологій та машин;

створення сучасного механізму інформаційного забезпечення експортерів щодо кон'юнктури зовнішніх ринків;

участь у розвитку інформаційних баз даних, електронної торгівлі з використанням мережі Internet, яка дає змогу швидко просувати на світові ринки нові види товарів та послуг, організовувати рекламу, проводити маркетинг та пошук інвесторів проектів;

розвиток рекламної та виставкової діяльності;

відкриття торговельних представництв підприємств за кордоном;

створення та вдосконалення діяльності галузевих асоціацій виробників та експортерів продукції.

4. Пріоритети в розвитку експорту

Експорт істотно впливає на структурну перебудову економіки, удосконалення галузевої і територіальної структури виробництва, збільшення питомої ваги та обсягів продукції з високим ступенем переробки, особливо наукоємної, скорочення обсягів вивезення сировини, зменшення кількості екологічно шкідливих і ресурсоємних виробництв, що зумовлюють значну залежність від поставок енергоносіїв, сировини та напівфабрикатів, і, як результат, збільшення доходів держави та суб'єктів господарювання.

Розвиткові експорту сприятиме:

удосконалення системи експортного контролю;

використання прогресивних форм міжнародної економічної співпраці;

активізація інвестиційної діяльності за кордоном;

посилення підтримки підприємств з боку дипломатичних представництв України за кордоном;

забезпечення стабільності законодавства з метою створення сприятливого режиму діяльності виробників - експортерів вітчизняної продукції;

підвищення ефективності участі України у міжнародних економічних та валютнефінансових організаціях;

використання можливостей Світової організації торгівлі (СОТ) для сприяння доступові вітчизняних товарів на зовнішні ринки. З цією метою передбачається:

а) розроблення та виконання Програми заходів щодо завершення вступу України до СОТ:

б) забезпечення гармонізації національного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності до норм угод СОТ;

в) завершення до кінця 2002 року двосторонніх переговорів з країнами - членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ і підписання протоколів з питань доступу до ринку товарів і послуг;

г) запровадження механізму запобігання прийняттю законопроектів і проектів нормативних актів, що не відповідають нормам та принципам угод СОТ;

здійснення комплексу заходів щодо радикального поліпшення інвестиційного клімату в Україні;