Дата підписання: 27.06.1995

Дата ратифікації: 01.11.1996

Дата набуття чинності для України: 01.08.2002

Україна і Монголія, які надалі іменуються "Договірні Сторони", маючи на меті здійснення співробітництва в галузі правових відносин на основі поваги суверенітету та взаємності вирішили надавати одна одній правову допомогу у цивільних та кримінальних справах та з цією метою домовились про нижченаведене:

1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони таким самим правовим захистом своїх особистих та майнових прав, як і громадяни другої Договірної Сторони. Вони мають право звертатися до судів та інших установ, до компетенції яких належать цивільні та кримінальні справи, і можуть порушувати клопотання і здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і громадяни другої Договірної Сторони.

2. Положення пункту 1 застосовуються також до юридичних осіб, заснованих на території однієї з Договірних Сторін у відповідності до її законодавства.

3. Термін "цивільної справи", що використовується у даному Договорі, включає також торгові, господарські, сімейні та трудові справи.

1. При наданні правової допомоги у цивільних та кримінальних справах суди та інші компетентні установи Договірних Сторін зносяться між собою через свої центральні установи, якщо даним Договором не встановлено інше.

2. До центральних установ, згаданих в пункті 1 цієї статті, належать: з боку України - Міністерства юстиції України, Верховний Суд України та Генеральна прокуратура України; з боку Монголії - Міністерство юстиції Монголії, Верховний суд Монголії та Генеральна прокуратура Монголії.

Правова допомога охоплює виконання доручень про вручення документів і проведення інших процесуальних дій у цивільних та кримінальних справах, передбачених даним Договором, а також визнання та виконання рішень судів.

1. Доручення про надання правової допомоги повинно бути складеним в письмовій формі та містити:

1) назву запитуючої установи;

2) назву запитуваної установи;

3) назву справи, по якій запитується правова допомога;

4) імена та прізвища сторін, обвинувачених, підсудних або засуджених, потерпілих, їх громадянство, заняття і постійне місце проживання або місце перебування, для юридичних осіб - їх назва та місце знаходження;

5) прізвища та адреса їх уповноважених;

6) зміст доручення, а також інші відомості, необхідні для його виконання, а у кримінальних справах також опис фактичних обставин скоєного злочину і його юридична кваліфікація.

2. Доручення і документи повинні бути засвідчені підписом компетентної особи та скріплені гербовою печаткою запитуючої установи.

1. Якщо згідно із законодавством запитуваної Договірної Сторони виконання доручення не входить до компетенції судів та інших компетентних установ, доручення повертається з роз'ясненням мотивів відмови.

2. У випадку, якщо запитувана установа не має права виконати доручення, вона зобов'язана направити зазначене доручення для виконання компетентним установам, а також повідомити про це запитуючу Договірну Сторону.

3. Якщо запитувана установа не може виконати доручення у зв'язку з неточністю адреси, зазначеної у дорученні, вона здійснює належні заходи для уточнення адреси або ж звертається з проханням до запитуючої установи надати додаткові відомості.

4. Якщо уточнити адресу або виконати доручення з інших підстав протягом одного місяця (якщо строк не продовжений) не має можливості, запитувана установа зобов'язана повідомити про це запитуючу установу та викласти причини, які перешкоджають виконанню доручення, а також повернути всі направлені документи і матеріали. В такому випадку компетентна запитувана установа Договірної Сторони може припинити провадження по справі.

1. Запитувана установа зобов'язана в порядку, передбаченому статтею 2 даного Договору, у письмовій формі повідомити запитуючу установу про виконання доручення, а також направити документи, що підтверджують виконання.

2. В документі, що підтверджує виконання, повинні бути зазначені дата одержання та підпис одержувача, печатка запитуваної установи, яка виконувала доручення, та підпис особи, яка виконувала доручення. Якщо одержувач відмовляється від одержання, повинні бути також зазначені мотиви відмови від одержання.

1. При листуванні центральні установи Договірних Сторін користуються державною мовою своєї країни з доданням перекладу на мову Договірної Сторони або на російську мову.

2. Доручення про надання правової допомоги та додані документи складаються державною мовою запитуючої Договірної Сторони з додатком засвідченого перекладу на державну мову запитуваної Договірної Сторони.

За дорученням компетентних органів дипломатичні представництва або консульські установи кожної з Договірних Сторін, акредитовані при другій Договірній Стороні, можуть вручати судові та позасудові документи власним громадянам, опитувати їх. Ці дії, однак, не можуть містити заходів примусового характеру і суперечити законодавству країни перебування.

1. Свідок, потерпілий чи експерт, який з'явився за викликом суду або інших компетентних установ запитуючої Договірної Сторони, що був переданий через запитувану Договірну сторону, незалежно від його громадянства, не може бути в запитуючій державі притягнутий до кримінальної відповідальності чи позбавлений волі в будь-якій формі за правопорушення, здійснене ним до перетинання державного кордону, або у зв'язку з його свідченнями, діями у якості експерта або іншими діями, пов'язаними зі справою, що є предметом розгляду.

2. Свідок, потерпілий чи експерт втрачає гарантії, які надаються йому пунктом 1 цієї статті, якщо він не покине територію запитуючої Договірної Сторони по закінченні 15 днів з моменту одержання повідомлення про те, що його присутність більш не є обов'язковою, за винятком випадків, коли він не може своєчасно залишити територію запитуючої Договірної Сторони через незалежні від нього обставини.

3. Згаданий у пункті 1 цієї статті виклик передається у порядку, передбаченому статтею 2 даного Договору. Виклик не повинен вміщувати погрози застосування примусових заходів на випадок неявки.

1. Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території.

2. Витрати на проїзд, харчування та проживання свідка, потерпілого чи експерта, який з'явився за викликом на територію запитуючої Договірної Сторони, несе запитуюча Договірна Сторона. Експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, які виплати мають право одержати згадані особи.

3. Установа юстиції, до якої звернене доручення, повідомляє установу, від якої виходить доручення, про розмір витрат. Якщо установа, від якої виходить доручення, стягне ці витрати з особи, зобов'язаної їх відшкодувати, то стягнені суми надходять на користь установи юстиції, яка виконала доручення.

Якщо запитувана Договірна Сторона вважає, що надання правової допомоги завдає шкоди її суверенітетові, безпеці, публічному порядку або суперечить основним принципам її законодавства, вона може відмовити у наданні правової допомоги, сповістивши, однак, запитуючу Договірну Сторону про мотиви відмови.

1. Запитувана установа при наданні правової допомоги застосовує чинне законодавство своєї країни.

2. При наданні правової допомоги у цивільних справах запитувана установа може також застосувати на прохання процесуальні норми другої Договірної Сторони, якщо тільки вони не суперечать основним принципам законодавства запитуваної Договірної Сторони.

Договірні Сторони на прохання надають одна одній інформацію про чинне законодавство або про те, що було раніше чинне та судову практику.

Договірні Сторони будуть на взаємній основі вручати на прохання судові та позасудові документи, допитувати учасників справи, свідків та експертів, проводити експертизу та огляд на місці, а також виконувати інші процесуальні дії по збиранню доказів.

1. Громадяни однієї Договірної сторони на території другої Договірної Сторони сплачують судові витрати і мито на рівних умовах та в однакових розмірах з громадянами цієї Договірної Сторони.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовується також до юридичних осіб, заснованих на території однієї з Договірних Сторін згідно з її законодавством.

1. Громадяни однієї Договірної Сторони на території другої Договірної Сторони звільняються від судових витрат і мита на рівних умовах та в однакових розмірах з громадянами цієї Договірної Сторони.

2. Громадяни однієї з Договірних Сторін, звертаючись з проханням про звільнення від судових витрат, повинні надати видані компетентними установами за місцем проживання або місцем перебування документи, які посвідчують їх особу та майновий стан, якщо заявник не має місця проживання або місцеперебування на території Договірних Сторін, він може надати зазначені документи, які були видані дипломатичним або консульським представництвом своєї країни.

3. Суд, який виносить рішення за клопотанням про звільнення від оплати судових витрат, може запитати орган, який видав документ, про додаткові роз'яснення.

1. Договірні Сторони зобов'язані, згідно з положенням даного Договору, визнавати і, якщо цього потребує характер рішення, виконувати на своїй території судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, після набуття даними Договором чинності.

2. Термін "судове рішення", що вживається у даному Договорі, означає:

в Україні - вирок щодо відшкодування шкоди, рішення, ухвала, постанова суду (судді), мирова угода, затверджена судом у цивільній справі;

в Монголії - винесене судом рішення, ухвала, постанова суду (судді), акт примирення у цивільній справі та вирок щодо відшкодування шкоди.

1. Клопотання про визнання і виконання судового рішення подається заявником до суду, який виніс це рішення, та пересилається останнім до суду іншої Договірної Сторони у порядку, який передбачений статтею 2 даного Договору. Якщо заявник має місце проживання або місцеперебування на території Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню, клопотання може бути поданим і безпосередньо до суду цієї Договірної Сторони.

2. Клопотання повинно бути складеним у формі, яка встановлена запитуваною Договірною Стороною. До нього додається:

1) копія судового рішення, засвідчена судом; якщо в копії відсутня чітка вказівка на те, що рішення набуло чинності і може бути виконаним, повинен бути також прикладений один екземпляр довідки суду про це;

2) довідка суду про виконання чи невиконання рішення суду на території запитуючої Договірної Сторони;

3) документ, який засвідчує, що стороні, яка не взяла участі в процесі, було у встановленому законом порядку вручене повідомлення про виклик до суду, а у випадку її недієздатності - що у неї був належний представник;

4) засвідчений переклад згаданого цією статтею клопотання та відповідних документів.

1. Визнання і виконання судового рішення здійснюється Договірною Стороною, до якої звернене клопотання, згідно з порядком, який встановлений її законодавством.

2. Компетентна установа, до якої звернене клопотання, розглядає зазначене рішення на предмет відповідності його до вимог даного Договору, однак, не може перевіряти його по суті справи.

Визнання або виконання судом однієї Договірної Сторони рішення суду другої Договірної Сторони має таку ж силу, як і визнання або виконання рішення суду цієї Договірної Сторони.

У визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено в одному з таких випадків:

1) якщо згідно з законодавством Договірної Сторони, де було винесене рішення, це рішення не набуло чинності або не підлягає виконанню;

2) якщо у відповідності з законодавством Договірної Сторони, до якої звернене клопотання про визнання та виконання рішення, справа відноситься до виключної компетенції суду запитуваної Договірної Сторони;

3) якщо стороні, яка не брала участі в процесі, не було вручено згідно з законодавством Договірної Сторони, установа якої прийняла рішення, повідомлення про виклик до суду або, при її недієздатності, був відсутній належний представник;

4) якщо по тому ж правовому спору між тими ж сторонами судом запитуваної Договірної Сторони вже винесене рішення, яке набуло чинності, або ж він перебуває там на розгляді чи вже визнане рішення третьої країни у цій справі, яке набуло чинності;

5) якщо визнання або виконання рішення може завдати шкоди суверенітету, безпеці або публічному порядку Договірної Сторони, до якої звернене клопотання.

1. Договірні Сторони зобов'язуються виконувати на прохання доручення у кримінальних справах про допит свідків, потерпілих, експертів, обвинувачених; проведення обшуку, експертизи, огляду та про інші процесуальні дії, пов'язані зі збиранням доказів: про передачу речових доказів та документів, цінностей, здобутих шляхом скоєння злочину, а також про вручення документів, пов'язаних з провадженням у кримінальній справі; інформувати одна одну про результати провадження у кримінальній справі.

2. Договірна Сторона зобов'язується на прохання другої Договірної Сторони порушувати, згідно зі своїм законодавством, кримінальне переслідування проти своїх громадян, підозрюваних у скоєнні злочинів на території другої Договірної Сторони.

1. Кожна Договірна Сторона на прохання другої Договірної Сторони порушує згідно зі своїм законодавством кримінальне переслідування проти своїх громадян, підозрюваних у скоєнні злочинів на території другої Договірної Сторони.

2. Матеріали попереднього слідства, а також заяви про кримінальне переслідування, подані згідно з законодавством однієї Договірної Сторони до її компетентних установ і належні строки, дійсні і на території другої Договірної Сторони.

3. Особи, яким злочином заподіяно матеріальної шкоди, в зв'язку з чим направлене клопотання про порушення кримінального переслідування, можуть прийняти участь у справі, якщо ними пред'явлені вимоги про відшкодування шкоди.