На виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 17 квітня 1991 р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" Кабінет Міністрів України

I. Затвердити, що додаються:

Положення про порядок виплати компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим;

зразок посвідчення про право на пільги реабілітованих;

Положення про комісії місцевих Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих.

2. Міністерству соціального забезпечення УРСР, Міністерству охорони здоров'я УРСР, Міністерству торгівлі УРСР, Міністерству транспорту УРСР, Державному комітетові УРСР по зв'язку, Державному комітетові УРСР по житлово-комунальному господарству за погодженням з Міністерством фінансів УРСР до 1 липня 1991р. визначити порядок покриття видатків, пов'язаних з наданням пільг реабілітованим, і разом з Радою Міністрів Кримської АРСР, облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами встановити дійовий контроль за наданням цих пільг.

3. Державному комітетові УРСР по пресі до 1 вересня 1991 р. виготовити за замовленням Міністерства соціального забезпечення УРСР бланки посвідчення про право на пільги реабілітованих.

Міністерству фінансів УРСР вишукати кошти для покриття пов'язаних з цим витрат.

Це Положення визначає порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", або їхнім спадкоємцям.

1. Право на отримання грошової компенсації за час позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів мають:

громадяни України, громадяни інших держав, а також особи без громадянства (надалі - громадяни), які зазнали політичних репресій на території України і згодом були реабілітовані відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" органами прокуратури та суду;

громадяни, які були репресовані з політичних мотивів на території України та реабілітовані в установленому порядку до прийняття Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", а також громадян, які постійно проживали в Україні та з різних причин були переміщені за межі колишнього СРСР, необгрунтовано засуджені військовими трибуналами або піддані репресіям позасудовими органами.

Громадяни, які були репресовані в Україні, реабілітовані в установленому порядку та постійно проживають на території Російської Федерації, за їхнім бажанням мають право одержати належну їм грошову компенсацію за місцем постійного проживання відповідно до Закону Російської Федерації від 22 грудня 1992 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону РРФСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій" або у порядку, передбаченому цим Положенням.

Бажаючим отримати компенсацію в Російській Федерації комісія Ради народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих (надалі - комісія) видає довідку про те, що належна їм компенсація в Україні не виплачена.

2. Право на грошову компенсацію мають також спадкоємці громадян, реабілітованих відповідно до статті 1 указаного Закону, якщо вона була нарахована, але не отримана реабілітованим. Виплата зазначеної компенсації в усіх випадках провадиться тільки спадкоємцям першої черги.

3. Громадянам, реабілітованим згідно із статтями 1 і 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", повертаються вилучені у них будівлі та інше майно або відшкодовується їх вартість (за винятком майна, цивільний обіг якого було заборонено на час піддання репресіям).

У разі смерті реабілітованого вилучені будівлі та інше майно повертаються (відшкодовується їх вартість) спадкоємцям першої черги.

4. Заява про виплату грошової компенсації реабілітованим громадянам, які були піддані репресіям в Україні і постійно проживають на її території, подається заявниками до комісії за місцем їхнього проживання, а про повернення будівель та іншого майна або відшкодування їх вартості - до комісії за місцем вилучення чи залишення будівель та іншого майна.

Реабілітованими громадянами, які мають право як на отримання грошової компенсації, так і на повернення майна або відшкодування його вартості, заява подається до комісії за місцем вилучення чи залишення будівель та іншого майна.

5. Громадяни, які зазнали репресій на території України і визнані згідно з Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" реабілітованими, але проживають за межами України, подають заяву про виплату грошової компенсації, повернення будівель та іншого майна або відшкодування їх вартості до дипломатичних представництв і консульських установ України, а у тих державах, де їх нема, - безпосередньо до комісії обласних Рад народних депутатів за місцем провадження попереднього слідства, вилучення чи залишення їхнього майна.

Дипломатичні представництва і консульські установи України надсилають вказані заяви для розгляду до обласних комісій за місцем провадження попереднього слідства, вилучення чи залишення майна реабілітованими.

6. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набуття чинності Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" або з дня одержання громадянином довідки про реабілітацію згідно з указаним Законом.

У разі коли трирічний строк пропущено з поважних причин, він може бути продовжений рішенням комісії.

7. Рішення про призначення грошової компенсації реабілітованим громадянам приймається комісією на підставі довідки органів прокуратури чи суду про реабілітацію та документів, що підтверджують строк відбування покарання у місцях позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів.

8. Заяви про виплату грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості розглядаються комісіями, які надсилають прийняте рішення для виконання відповідним фінансовим органам, юридичним або фізичним особам.

Заява підлягає розглядові не пізніше 6-місячного строку з дня надходження її до комісії.

9. Громадянам, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", виплачується грошова компенсація у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що встановлена на час розгляду заяви, за кожний місяць позбавлення волі, але не більше як 75 мінімальних заробітних плат. Після прийняття рішення про це реабілітованим громадянам одноразово виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей - рівними частками протягом наступних п'яти років (у першому півріччі).

При можливості за рішенням місцевої державної адміністрації на вимогу реабілітованого або його спадкоємця першої черги вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Сума до виплати обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент прийняття цього рішення.

Грошова компенсація за неповний місяць позбавлення волі визначається за днями.

За час перебування реабілітованого на спецпоселенні, засланні чи висланні виплата грошової компенсації не провадиться.

Якщо громадянин, засуджений з політичних мотивів, під час відбуття покарання був засуджений вдруге за статтями, що не підпадають під дію Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", грошова компенсація призначається лише за час відбування покарання згідно з першим вироком.

10. Комісії визначають склад майна, яке підлягає поверненню реабілітованому, і встановлюють його вартість на підставі документів про вилучення і реалізацію майна, одержуваних з архівів та інших установ. Спадкоємцям реабілітованих повертається майно або відшкодовується його вартість при поданні свідоцтв про право на спадщину.

11. Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.

12. Вилучені будівлі та інше майно (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель і майна.

13. Майно реабілітованим повертають державні органи, підприємства та організації незалежно від форм власності (у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства), об'єднання громадян або їхні правонаступники, громадяни чи їхні спадкоємці, яким майно первинно було передано безкоштовно.

14. Якщо майно не збереглося, його вартість компенсується тими підприємствами й організаціями, які першими одержали це майно, або їхніми правонаступниками. В інших випадках відшкодування вартості майна провадиться за рахунок коштів місцевого бюджету.

15. Виплата передбаченої цим Положенням грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам провадяться незалежно від часу реабілітації.

Указана компенсація виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету відповідним фінансовим органом за місцем проживання реабілітованого, а якщо реабілітований громадянин проживає за межами України - фінансовим органом за місцем провадження попереднього слідства.

16. Згідно з пунктами 13 і 14 цього Положення юридичні та фізичні особи повертають реабілітованим майно або відшкодовують його вартість в установлені комісією строки, але не пізніше одного року після прийняття рішення.

17. Вартість визначається:

будівель і споруд, що збереглися на момент розгляду заяви комісією, але повернути їх реабілітованому або його спадкоємцю першої черги немає можливості, - за діючими на день розгляду заяви оцінними нормами державного обов'язкового страхування з урахуванням їх зносу на день вилучення;

худоби, птиці та сільськогосподарської продукції, якщо в архівних документах вказана їх якісна характеристика (вага, вид тощо), - за закупівельними цінами, що діють на момент розгляду заяви;

іншого майна, якщо в архівних документах вказана його якісна характеристика (модель, марка тощо), - за середніми ринковими цінами, що діють в районі (місті) на момент розгляду заяви, з урахуванням його зносу на день вилучення.

Незалежно від визначеної вартості вилучених будівель та майна загальна сума компенсації не повинна перевищувати 65 мінімальних заробітних плат.

18. У разі коли неможливо повернути майно або відшкодувати його вартість у порядку, передбаченому пунктами 12 і 15 цього Положення, реабілітованим на сім'ю виплачується грошова компенсація у розмірі до 15 мінімальних заробітних плат.

19. Реабілітованим, які придбали вилучені у них чи залишені ними внаслідок репресій будівлі та майно, за рішенням комісії повертається сплачена сума з урахуванням грошової реформи 1947 року й зміни масштабу цін у 1961 році збільшена у 500 разів.

У такому ж порядку провадиться компенсація за вилучені під час репресій гроші та облігації державних позик.

20. За вилучені вироби із золота, срібла та інших дорогоцінних металів і коштовних каменів компенсація виплачується, якщо збереглися архівні документи про їх вилучення і в них вказано дані про кількість, якість, вагу цих виробів тощо.