Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 23 червня 1993 р. N 472
Київ

( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 807 від 11.07.2001 )

Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 71 від 08.02.94 N 492 від 18.07.94 ) ( Додатково див. Постанови КМ N 843 від 16.12.94 N 42 від 20.01.95 N 103 від 08.02.95 N 410 від 13.06.95 N 777 від 02.10.95 N 34 від 10.01.96 N 832 від 26.07.96 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1100 від 03.10.97 )

Кабінет Міністрів України

постановляє:

1. Затвердити і ввести в дію з 1 липня 1993 р. Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, що додаються.

2. Установити, що до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань виплата відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків здійснюється безпосередньо власником або уповноваженим ним органом.

( На доповнення пункту 2 установити, що у разі банкрутства та ліквідації підприємства без наявності правонаступника відшкодування працівникові шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, здійснює місцевий орган Фонду соціального страхування згідно з Постановою КМ N 71 від 18.07.94 )

3. Міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади, Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям здійснювати постійний контроль за виконанням власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом чинного законодавства щодо соціального захисту працівників, які зазнали ушкодження здоров'я при виконанні ними трудових обов'язків.

4. Міністерству соціального захисту населення разом з Міністерством охорони здоров'я, Міністерством праці та Фондом України соціального захисту інвалідів забезпечити організаційну роботу щодо комплексного вирішення питань медичного, соціально- побутового обслуговування, навчання, перекваліфікації та працевлаштування осіб, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків.

Прем'єр-міністр України
Міністр
Кабінету Міністрів України

Л.КУЧМА

В.ПУСТОВОЙТЕНКО

Інд.26

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 23 червня 1993 р. N 472

ПРАВИЛА відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків

1. Загальні положення

1. Власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.

2. Доказом вини власника можуть бути:

акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання;

висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я;

медичний висновок про професійне захворювання;

вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;

рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;

рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;

показання свідків та інші докази.

3. Відшкодування шкоди членові екіпажу повітряного судна, а в разі його смерті - членам сім'ї здійснюється відповідно до Повітряного кодексу України.

4. Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з:

виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);

компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

5. Ступінь втрати працездатності визначається медико- соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

При пред'явленні акта про нещасний випадок МСЕК проводить огляд потерпілих за направленням: лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового органу підприємства. Крім цього, огляд провадиться за направленням органів слідства, прокуратури.

6. За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати професійної працездатності. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК.

( Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

Якщо у встановлений ЛКК термін власник не запропонував потерпілому відповідної роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток.

( Абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

У випадках, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, середньомісячний заробіток обчислюється за 3 місяці до ушкодження здоров'я.

( Пункт 6 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

У разі коли між власником і потерпілим не досягнуто згоди щодо запропонованих згідно з рекомендаціями ЛКК робіт, питання вирішується відповідно до законодавства про працю.

7. Власник забезпечує професійну реабілітацію потерпілого відповідно до висновку ЛКК або МСЕК, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу.

За потерпілим, який проходить професійну орієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення інвалідності, визначення моральної шкоди минуло не більше одного року), зберігається середньомісячний заробіток протягом терміну, визначеного програмою реабілітації.

У цей час відшкодування шкоди провадиться на загальних підставах.

У випадках, викладених у цьому пункті, середньомісячний заробіток обчислюється в порядку, передбаченому в пункті 6 цих Правил.

8. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

Такими особами є:

1) діти, які не досягли 18 років; вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;

2) жінки старші 55 років і чоловіки старші 60 років;

3) інваліди на час інвалідності;

4) один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років.

Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні.

II. Розміри відшкодування шкоди

9. Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.

Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.

( Абзац другий пункту 9 в редакції Постанови КМ N 492 від 18.07.94 )

Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.

( Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

10. Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).

Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

( Абзац третій пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50 відсотків.

11. Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі:

домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи);

рішення комісії по трудових спорах;

( Пункт 11 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

( Абзац пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1100 від 03.10.97 )

12. Власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо).

При визначенні розмірів витрат на медичну та соціальну допомогу ступінь вини потерпілого в ушкодженні його здоров'я не враховується.

Ці витрати відшкодовуються, якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК.

13. Розмір компенсації витрат на додаткове харчування визначається на підставі раціону харчування, розробленого МОЗ, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади або виконавчих комітетів міських, районних у містах Рад народних депутатів про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання, а за згодою власника - довідки організацій торговельної мережі чи управлінь ринками.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

14. Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду визначається МСЕК і не може бути менше:

1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

( Абзац другий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1100 від 03.10.97 )

1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - на звичайний догляд;

( Абзац третій пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1100 від 03.10.97 )

0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни тощо).

( Абзац четвертий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 492 від 18.07.94, N 1100 від 03.10.97 )

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються власником незалежно від того, ким вони здійснюються.

Інвалідам першої групи висновок МСЕК потрібен тільки для встановлення спеціального медичного догляду. Встановлення для них інших видів догляду висновку МСЕК не потребує.

( Абзац шостий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид.

15. Потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1-ї групи щорічно безкоштовно надається путівка для санаторно-курортного лікування відповідно до медичного висновку, а в разі самостійного її придбання власник за бажанням потерпілого компенсує середню вартість санаторно-курортної путівки.

Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Потерпілому, який використав чергову відпустку до отримання путівки у санаторно-курортні заклади, власник надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого).

( Абзац третій пункту 15 в редакції Постанови КМ N 492 від 18.07.94 )

Виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) потерпілому протягом цього часу здійснюється на загальних підставах.

( Абзац четвертий пункту 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 від 18.07.94 )

16. Компенсація витрат на придбання інвалідами спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрат на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів провадиться відповідно до чинного законодавства.

17. Власник надає інвалідам праці внаслідок ушкодження здоров'я, у тому числі непрацюючим на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а в разі можливості - за рахунок підприємства.

18. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку витрати на його поховання несе власник.

19. Розмір відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) у разі смерті годувальника особам, які мають на це право, визначається із середньомісячного заробітку з вирахуванням частки, яка припадала на нього і працездатних осіб, які були на його утриманні, але не мали права на відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) .

Для визначення розміру відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) кожній особі, яка має на це право, частка заробітку годувальника, що припадає на зазначених осіб, ділиться на число цих осіб.

Розмір відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) непрацездатним особам, які не були на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, то відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) визначається в сумі, що призначена судом;

якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, то відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) встановлюється власником підприємства за участю профспілкового органу.

................

Перейти до повного тексту