1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2015-2020 роки, що додається.

Визначити Міністерство охорони здоров’я державним замовником Програми.

2. Міністерству охорони здоров’я разом із заінтересованими органами виконавчої влади, Національною академією наук, Національною академією медичних наук, Національною академією аграрних наук розробити і подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2015-2020 роки.

Біобезпека є однією з найважливіших складових національної безпеки нашої країни. Існує тенденція до посилення негативного впливу біологічних чинників на населення, можливість виникнення загроз біологічного походження, пов’язаних з розвитком сучасних біотехнологій та появою синтетичної біології, проявами біотероризму, відсутністю чітко визначеної процедури провадження генетично-інженерної діяльності.

Пріоритетами державної політики у сфері біобезпеки та біологічного захисту є здійснення системних заходів із створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, протидії проявам біотероризму, захисту населення від безконтрольного та протиправного поширення генетично модифікованих організмів, збереження здорового та безпечного навколишнього природного середовища, а також покращення матеріально-технічного стану лабораторій, установ та закладів, які визначають кількісний та якісний вміст генетично модифікованих організмів у продукції рослинного та тваринного походження, визначення їх впливу на навколишнє природне середовище, зокрема біорізноманіття, з урахуванням ризиків для здоров’я людини.

За даними МОЗ, у країні на даний час роботи із збудниками інфекційних захворювань, що віднесені до II групи патогенності, проводяться у 420 лабораторіях. У цілому функціонує 4053 лабораторії мікробіологічного профілю, з них 21 відсоток - в закладах Держсанепідслужби, 29 - в лікувально-профілактичних закладах, 3 - з діагностики СНІДу, 39 - в інших міністерствах та установах, 4 - в науково-дослідних інститутах, 4 відсотки - у приватних закладах. Також функціонує 9 національних колекцій культур, які віднесені до таких, що становлять національне надбання.

На сьогодні розв’язання проблем забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту здійснюється відповідними органами виконавчої влади згідно з їх повноваженнями. Однак у зв’язку з масштабністю, складністю, різноплановістю проблем біологічної безпеки та біологічного захисту необхідно розробити єдину методологію створення національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту, представлену на сьогодні різними установами та організаціями.

Основними причинами виникнення проблеми є:

наявність значної кількості об’єктів підвищеної небезпеки з вичерпаними технічними та технологічними ресурсами, а також природних осередків концентрації збудників особливо небезпечних інфекційних хвороб, що підвищує ризики виникнення надзвичайних ситуацій, створює реальну загрозу життєдіяльності населення, подальшому соціально-економічному розвитку та національній безпеці України;

відсутність автоматизованих та інтегрованих банків даних у сфері біобезпеки та біологічного захисту про можливі загрози біологічного походження, які повинні враховувати впливи нових агентів, пов’язані з розвитком біотехнологій і синтетичної біології;

недосконала організація охорони патогенних мікроорганізмів і штамів збудників небезпечних та особливо небезпечних інфекційних хвороб, що підвищує ризики несанкціонованого доступу та проникнення небезпечних біологічних агентів у навколишнє природне середовище;

недостатня врегульованість питання поводження з генетично модифікованими організмами, відсутність державної підтримки та координації генетично-інженерних досліджень та наукових і практичних розробок в галузі біологічної безпеки, впровадження механізму безпечного практичного використання генетично модифікованих організмів.

Створення та ефективне функціонування національної системи безпеки та біологічного захисту передбачається здійснити в межах можливостей державного і місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Метою Програми є визначення та послідовна реалізація основних напрямів державної політики, спрямованих на забезпечення належного рівня захисту населення та навколишнього природного середовища від небезпечних біологічних агентів (біозагроз) різного походження, а також запобігання проявам біотероризму шляхом створення та ефективного функціонування національної системи біологічної безпеки та біологічного захисту.

Перший варіант передбачає модернізацію установ, задіяних у забезпеченні біологічної безпеки та біологічного захисту, які перебувають у сфері управління різних органів виконавчої влади, зокрема санітарно-епідеміологічного нагляду, ветеринарної медицини, та протидії тероризму. У такому разі можливе утворення різних установ з однаковими функціями, що не є оптимальним.