З метою реалізації завдань, визначених у Посланнях Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки", "Про внутрішнє та зовнішнє становище в Україні у 2000 році", діяльність Кабінету Міністрів буде зосереджено на досягненні таких стратегічних цілей:

- подолання бідності та підвищення якості життя громадян України;

- всебічний та гармонійний розвиток людини;

- захист прав і свобод громадян, забезпечення верховенства права, зміцнення законності та правопорядку;

- забезпечення стійкого економічного зростання, створення конкурентоспроможної ринкової економіки;

- поліпшення структури національної економіки на основі інноваційної моделі розвитку, істотне зниження енергоємності валового внутрішнього продукту;

- інформатизація суспільства;

- інтеграція в європейські структури та світову економічну систему;

- забезпечення суспільної підтримки урядової політики.

1.1. Реформування системи доходів населення та посилення стимулюючої ролі заробітної плати

- запровадження погодинної мінімальної заробітної плати як нового соціального стандарту забезпечення соціального захисту населення, особливо тієї категорії, що працює не повний робочий день;

- поетапне наближення розміру мінімальних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму;

- удосконалення порядку регулювання фондів оплати праці працівників підприємств - монополістів;

- зростання реальних грошових доходів населення, забезпечення функціонування дієвих механізмів недопущення виникнення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат;

- захист грошових доходів від впливу інфляції;

- зменшення диференціації населення за рівнем доходів, зокрема шляхом податкового регулювання грошових доходів та удосконалення адресної системи соціальних виплат, підвищення в грошових доходах населення частки оплати праці, удосконалення і подальший розвиток системи соціального страхування;

- підвищення частки оплати праці в структурі собівартості продукції;

- впорядкування системи оплати праці працівників бюджетної сфери;

- відновлення нормування оплати праці з метою ефективного використання трудового потенціалу та робочого часу.

1.2. Розв'язання проблем зайнятості населення, створення нових робочих місць та охорона праці

- забезпечення збереження ефективно функціонуючих і створення нових робочих місць у галузях економіки;

- створення умов для самостійної зайнятості населення, розвитку підприємницької ініціативи безробітних;

- розвиток гнучких форм зайнятості, створення робочих місць з неповним робочим днем (тижнем), на допоміжних роботах, у сфері послуг тощо;

- збільшення обсягів сезонних і громадських робіт та підвищення їх привабливості;

- зниження рівня та тривалості безробіття;

- розширення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних громадян відповідно до попиту на ринку праці;

- вдосконалення системи бронювання робочих місць для соціально вразливих верств населення та забезпечення їх ефективного використання;

- поліпшення матеріального забезпечення безробітних громадян та поступове наближення мінімальних розмірів соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до прожиткового мінімуму;

- створення системи правового захисту громадян України, які виїжджають за кордон з метою тимчасового працевлаштування;

- підвищення ефективності роботи державної служби зайнятості;

- надання першого робочого місця випускникам професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

- створення соціально-економічних умов для легалізації трудових доходів населення;

- вивчення попиту та пропонування на ринку праці з метою визначення потреби у підготовці фахівців для галузей економіки;

- стимулювання роботодавців до участі в реалізації державної політики зайнятості;

- реалізація в повному обсязі завдань Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки та Програми розвитку виробництва засобів індивідуального захисту працівників на 2001-2004 роки.

1.3. Реформування системи соціального захисту, забезпечення соціальних гарантій для вразливих верств населення

- ліквідація заборгованості із соціальних виплат;

- пріоритетна підтримка соціально незахищених громадян похилого віку та інвалідів;

- створення сприятливих соціально-економічних, медичних, психологічних, організаційних та правових умов і гарантій для реалізації прав осіб з обмеженими фізичними можливостями на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, добровільну посильну працю;

- надання соціально-побутових, комунально-побутових, медико-соціальних, психологічних, педагогічних, інформаційних та консультаційних послуг працівниками територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділень соціальної допомоги вдома та у стаціонарі будинків-інтернатів, пансіонатів, центрів реабілітації, притулків;

- подальше вдосконалення системи надання адресної соціальної допомоги;

- забезпечення доступності соціальних послуг малозабезпеченим верствам населення;

- уніфікація підходу до визначення права на призначення всіх видів соціальної допомоги;

- поступова заміна діючих пільг адресною грошовою соціальною допомогою чи соціальними послугами;

- запровадження процедури призначення всіх видів соціальної допомоги за одним зверненням на підставі одного пакета документів;

- розвиток мережі закладів професійної реабілітації і зайнятості інвалідів, зокрема в сільській місцевості;

- розширення мережі центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів і центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом заснування їх в усіх містах з чисельністю населення понад 50 тис. чоловік;

- здійснення наукового і навчально-методичного забезпечення центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів і центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями;

- визначення науково-теоретичних засад і розроблення відповідних загальних та спеціальних методик і програм для виявлення, розвитку та підтримки обдарованих дітей, учнівської та студентської молоді, молодих учених і творчих працівників з обмеженими фізичними можливостями;

- розвиток нестаціонарних установ різних видів та форм власності, що надають послуги соціально незахищеним верствам населення за місцем проживання;

- створення пансіонатів, спеціальних відділень соціальної допомоги вдома, які надаватимуть різні види соціальних послуг сліпим, глухим, хворим на неврологічні, психічні розлади, церебральний параліч, особам з порушенням опорно-слухового апарату, прикутим до ліжка;

- залучення до роботи з надання соціальних послуг незахищеним верствам населення громадських благодійних організацій та волонтерів;

- створення нічліжних будинків-інтернатів для осіб, які не мають житла.

1.4. Пенсійна реформа, підвищення рівня соціального захисту пенсіонерів

- створення нормативно-правової бази загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення;

- запровадження державного контролю за функціонуванням системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування шляхом наділення відповідних державних органів необхідними повноваженнями;

- створення правової бази функціонування інститутів, які провадять діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

- запровадження стимулювання роботодавців та працюючих громадян для здійснення додаткових пенсійних заощаджень;

- створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної пенсійної системи;

- запровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи (другого рівня пенсійної системи);

- стимулювання створення корпоративних та професійних пенсійних фондів;

- запровадження ефективної системи зберігання та управління пенсійними активами, яка забезпечить фізичне відокремлення пенсійних активів від власних активів засновників пенсійних фондів, а також від активів компаній, які здійснюватимуть адміністративне управління пенсійними фондами, та компаній, що управлятимуть пенсійними активами;

- утворення Державної інспекції з пенсійного страхування - державного органу, основним завданням якого буде захист інтересів застрахованих і здійснення контролю та регулювання системи пенсійного страхування, забезпечення її надійності та прозорості, а також координація дій інших державних органів щодо регулювання системи пенсійного страхування;

- розроблення ефективного механізму управління пенсійною системою;

- створення рівних можливостей пенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери зайнятості та роду діяльності, усунення наявних диспропорцій у розмірах пенсій.

1.5. Активізація політики соціального партнерства

- регулярне проведення тристоронніх консультацій із соціальними партнерами з питань соціально-економічних і трудових відносин, соціального захисту громадян, зайнятості населення та оплати праці з метою прийняття узгоджених рішень, поєднання інтересів роботодавців та працівників;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань регулювання соціально-трудових відносин, здійснення соціального партнерства на дво- та тристоронній основі;

- створення умов для реалізації прав і гарантування діяльності профспілок та організацій роботодавців;

- сприяння укладенню угод на державному, галузевому і регіональному рівнях та колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.

1.6. Поліпшення житлових умов населення, реалізація нової житлової політики

- реформування житлово-комунальної сфери шляхом демонополізації галузі, створення конкурентного середовища на ринку послуг, забезпечення доступності та якості послуг;

- збільшення обсягів довгострокового кредитування населення для спорудження та придбання житла;

- будівництво житла для соціально незахищених верств населення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- фінансування та контроль за виконанням індивідуального житлового будівництва за програмою "Власний дім";

- державна підтримка та контроль за реалізацією програм будівництва житла для молодих сімей, сільських забудовників, військовослужбовців та членів їх сімей, ветеранів Великої Вітчизняної війни та збройних конфліктів, постраждалих від Чорнобильської катастрофи;

- удосконалення механізму надання субсидій на оплату житла, комунальних послуг та побутового палива;

- упорядкування діючих норм і нормативів споживання житлово-комунальних послуг, ціні тарифів на них з метою задіяння всіх резервів здешевлення вартості послуг, зокрема за рахунок зменшення витрат, ресурсо- і енергозбереження.

2.1. Поліпшення здоров'я населення та збільшення тривалості життя

- впровадження Концепції розвитку охорони здоров'я населення України;

- збільшення бюджетних асигнувань на охорону здоров'я;

- оптимізація мережі лікарняних закладів, збільшення кількості та ємності амбулаторно-поліклінічних закладів шляхом пріоритетного розвитку системи первинної медико-санітарної допомоги при одночасному суттєвому підвищенню якості медичних послуг;

- посилення імунопрофілактики населення України, профілактики інфекційних захворювань, насамперед соціально небезпечних - ВІЛ-інфекції, СНІДу та туберкульозу, проведення комплексу робіт щодо ліквідації захворювання на поліомієліт і сертифікації України як території, вільної від поліомієліту;

- визначення правових механізмів впровадження медичного страхування;

- збільшення обсягів випуску лікарських засобів вітчизняного виробництва та кількості їх найменувань;

- удосконалення механізмів забезпечення ліками пільгових категорій населення;

- удосконалення державної політики у сфері утворення цін на лікарські засоби з метою зменшення їх вартості;

- проведення активної державної політики у сфері професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, сприяння їх інтеграції у суспільство.

2.2. Підвищення освітнього рівня населення та забезпечення доступності освіти

- збільшення бюджетних асигнувань на освіту;

- розширення доступності отримання молодим поколінням якісної освіти;

- розширення можливостей отримання вищої освіти, зокрема шляхом удосконалення механізмів надання пільгових довгострокових кредитів;

- комп'ютеризація навчальних закладів;

- реалізація мовної політики;

- забезпечення учнів загальноосвітніх шкіл підручниками за новою програмою навчання;

- оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості;

- реалізація програми "Шкільний автобус";

- реалізація Програми розвитку системи дистанційної освіти в Україні на 2002-2004 роки;

- затвердження державних стандартів загальної середньої та професійної освіти.

2.3. Розбудова загальнонаціонального культурного та інформаційного середовища

- збереження національної культурної спадщини, створення та утримання зусиллями держави базових елементів культурної інфраструктури, провідних культурно-мистецьких закладів та організацій;

- відродження, збереження та розвиток закладів соціально-культурного призначення, особливо у сільській місцевості;

- створення нормативно-правової бази у сфері культури та мистецтва, реорганізація майнових та фінансово-господарських взаємовідносин у цій сфері;

- забезпечення законодавчої та нормативно-правової основи розвитку телерадіоінформаційного простору;

- формування ринку інформаційних послуг;

- задоволення інформаційних потреб суспільства, створення умов для подальшого розвитку свободи слова;

- поповнення бібліотечних фондів, створення національного електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, комп'ютеризація бібліотек;

- здійснення комплексу заходів щодо захисту людей від пропаганди насильства, аморальності, садизму і порнографії, насадження низькопробних естетичних смаків.

2.4. Гармонізація міжнаціональних і міжконфесійних відносин

- збереження та зміцнення міжнаціонального миру і злагоди;

- забезпечення гармонійного розвитку та задоволення етнокультурних потреб українського етносу і етнічних груп;

- створення передумов для забезпечення єдності українства як етнонаціональної цілісності, формування і розвитку його національної самосвідомості;

- створення нормативно-правової бази розвитку етнонаціональних процесів у напрямі консолідації українського суспільства;

- реабілітація та забезпечення прав осіб, депортованих за національною ознакою за межі України, сприяння їх інтеграції та адаптації в українське суспільство;

- якнайповніше задоволення мовних потреб усіх етнонаціональних спільнот України, гармонізація мовних відносин на засадах створення умов для вільного розвитку мов національних меншин і консолідуючої ролі української мови як державної;

- захист населення від негативних наслідків неконтрольованої імміграції;

- сприяння зміцненню взаєморозуміння між релігійними організаціями різних віросповідань, становленню конструктивного діалогу між ними, подоланню міжправославного протистояння, об'єднанню православних в Україні та створенню єдиної помісної православної церкви, утвердженню в релігійному середовищі миру і злагоди;

- розв'язання основних проблемних питань передачі релігійним організаціям колишніх культових споруд та іншого церковного майна, що не використовується або використовується не за призначенням і є об'єктом державної та комунальної власності;

- надання всебічної підтримки релігійним організаціям України у розвитку їх соціально значущої діяльності, реалізації благодійних проектів і програм, зміцнення зв'язків з іншими суспільними інституціями.

2.5. Молодіжна політика, підтримка спортивного руху та утвердження здорового способу життя

- розвиток та підтримка ініціативи молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства, залучення її до участі у громадських та державних справах;

- завершення формування мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- гарантування робочих місць випускникам вищих навчальних закладів, які навчаються за державним замовленням;

- сприяння розвитку молодіжного підприємництва;

- підтримка творчої молоді та обдарованих дітей;

- сприяння діяльності молодіжним та дитячим громадським організаціям, дитячим, підлітковим, молодіжним оборонно-спортивним центрам і клубам;

- поліпшення роботи, пов'язаної з виявленням бездоглядних та безпритульних дітей, дітей, які жебракують, вирішенням питань догляду, виховання та повернення цих дітей у сім'ї, а також роботи опікунських рад та механізмів взаємодії відповідних служб і умов їх функціонування;

- перегляд порядку усиновлення дітей-сиріт, надання матеріальної допомоги сім'ям, що усиновляють дітей;

- сприяння активізації пропаганди здорового способу життя, створення умов для належного фізичного і морального виховання молоді;

- підготовка перспективної молоді для збірних команд України, оптимізація та підтримка мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, училищ фізичної культури, ліцеїв-інтернатів, шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, відновлення діяльності центрів олімпійської підготовки;

- розвиток внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму.

3.1. Раціональне природокористування, збереження екологічної рівноваги

- впровадження інтегрованого підходу до розв'язання природоохоронних проблем з метою забезпечення умов для екологічно збалансованого розвитку;

- удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування системи державного регулювання у сфері охорони довкілля, впровадження правових інструментів розширення інформування, участі громадськості у процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань охорони довкілля;

- удосконалення державної системи управління природокористуванням та екологічною безпекою, впровадження нових механізмів та інструментів регулювання екологічної безпеки;

- розвиток і впровадження економічних механізмів природокористування та фінансової підтримки природоохоронної діяльності;

- гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

3.2. Техногенна безпека, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи

- розроблення нормативно-правової бази функціонування єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру;

- виконання регіональних цільових програм протидії підтопленню територій грунтовими водами, зсувам, катастрофічним паводкам тощо;

- запровадження системи державного регулювання у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру;

- розвиток і удосконалення діяльності аварійно-рятувальних служб, належна їх підготовка, технічне оснащення та підвищення ефективності управління, систем зв'язку та оповіщення;

- розширення номенклатури цінностей державних матеріальних резервів та створення і використання оперативних, відомчих, регіональних, місцевих резервів та об'єктових запасів для попередження, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків;

- створення нових механізмів впливу на зниження рівня техногенного навантаження об'єктів підвищеної небезпеки, насамперед шляхом удосконалення дозвільної діяльності з обов'язковим страхуванням техногенних ризиків;

- проведення класифікації об'єктів зберігання радіоактивних відходів і отруйних речовин за рівнем небезпеки та розроблення системи їх захисту від впливу зовнішніх факторів;

- зміщення основних акцентів на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- соціальний захист населення та реабілітація забруднених територій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зміцнення бар'єрів радіаційної безпеки;

- виконання невідкладних заходів з метою реабілітації території зони відчуження, забезпечення безпечної експлуатації об'єкта "Укриття" та перетворення його в екологічно безпечну систему, продовження робіт, пов'язаних з будівництвом комплексу переробки, зберігання та захоронення радіоактивних відходів "Вектор";

- удосконалення системи моніторингу та впровадження системи поводження з радіоактивними відходами, включаючи розроблення робочої підпрограми поводження з радіоактивними відходами у зоні відчуження;

- розроблення і затвердження державних стандартів, гармонізованих з європейськими та міжнародними, визначення показників пожежної небезпеки речовин і матеріалів.

3.3. Захист прав та свобод громадян, зміцнення законності та правопорядку

- сприяння проведенню судово-правової реформи;

- реалізація Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки;

- підвищення особистої відповідальності посадових осіб і керівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності за суворе виконання законів, збереження національного багатства, дотримання фінансової дисципліни;

- забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення її зниження на основі чітко визначених пріоритетів, нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства. Підвищення ефективності засобів і методів запобігання і розкриття злочинів;

- боротьба з корупцією шляхом удосконалення способів реалізації положень і норм антикорупційного законодавства, зменшення ступеня криміналізації економічних відносин;

- завершення реформування кримінально-виконавчої системи і приведення її у відповідність з вимогами, які б забезпечували захист прав людини;

- здійснення комплексу заходів щодо посилення боротьби з нелегальною міграцією, торгівлею дітьми та жінками, наркобізнесом і наркоманією;

- удосконалення вітчизняного законодавства з метою запровадження нових механізмів боротьби з відмиванням ("легалізацією") коштів, одержаних злочинним шляхом;

- застосування рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) для створення цілісної системи протидії цим злочинам в Україні;

- підтримка дій експертів міжнародних фінансових організацій, а також міжнародна і міжвідомча координація діяльності органів правопорядку з метою зупинення нелегальних грошових потоків;

- розширення міжнародної договірно-правової бази у сфері надання правової допомоги та правового співробітництва, спрямованих на забезпечення та удосконалення механізму захисту прав людини;

- підвищення ефективності діяльності державної виконавчої служби з виконання рішень судів;

- вжиття заходів для недопущення утворення та припинення функціонування "конвертаційних" центрів, протидія "піратству" на ринку інтелектуальної власності.

- перехід від політики підтримки та сприяння впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій до формування та впровадження цілісної державної політики активної розбудови інформаційного суспільства;

- розвиток і вдосконалення системи гарантування інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки держави, створення системи запобігання злочинам у сфері інформаційних технологій;

- надання громадянам, установам і організаціям усіх форм власності, органам державної влади та органам місцевого самоврядування можливості повною мірою користуватися перевагами інформаційного суспільства шляхом розвитку інфраструктури інформатизації, організації широкого доступу до інформаційних ресурсів глобальних комп'ютерних мереж;

- завершення формування інституційної основи розвитку інформаційного суспільства, орієнтованої на охоплення комплексу проблем - від вироблення стратегії до дієвого моніторингу її впровадження;

- активне залучення наявних ресурсів: накопиченого науково-технічного та виробничого потенціалів, бюджетного фінансування та приватних інвестицій;

- раціоналізація використання ресурсної бази становлення інформаційного суспільства шляхом забезпечення концентрації ресурсів на стратегічно важливих напрямах з якнайвищою ефективністю використання. Здійснення розподілу номенклатури проектів Національної програми інформатизації на відповідні блоки з цільовою єдністю і гарантованим ресурсним забезпеченням;

- прийняття та впровадження законодавчих актів у сфері інформатизації для забезпечення потреб інформаційного суспільства, здійснення процедур взаємодії через інформаційно-аналітичні системи Адміністрації Президента України, Верховної Ради, Секретаріату Кабінету Міністрів, центральних та місцевих органів виконавчої влади;

- розроблення та реалізація державних програм: розвитку індустрії програмного забезпечення; легалізації використання програмного забезпечення; розвитку комп'ютерної індустрії; розвитку українського сегменту мережі Інтернет; формування системи національних інформаційних ресурсів; розвитку системи телекомунікацій;

- розширення і вдосконалення подання у мережі Інтернет об'єктивної соціально-політичної, економічної, освітньої, правової, науково-технічної та інших видів інформації про Україну;

- впровадження системи електронного документообігу, застосування цифрового електронного підпису.

5.1. Поліпшення умов провадження підприємницької діяльності та створення повноцінного конкурентного середовища

- забезпечення дотримання процедур підготовки, прийняття і публічного обговорення регулятивних актів;

- оптимізація державного втручання у фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання, впорядкування провадження господарської діяльності органами виконавчої влади;

- зменшення кількості перевірок суб'єктів підприємництва контролюючими органами, посилення адміністративної відповідальності посадових осіб за збитки, заподіяні у ході цих перевірок, спрощення порядку отримання дозволів на проведення підприємницької діяльності;

- оптимізація процедури реєстрації суб'єктів підприємництва через впровадження автоматизованої системи державної реєстрації;

- забезпечення розвитку інфраструктури підтримки підприємництва шляхом розбудови бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, консалтингових та навчально-консультативних центрів, створення інформаційно-довідкових мереж;

- сприяння розвитку та удосконалення системи фінансово-кредитної підтримки підприємництва шляхом розвитку діяльності небанківських фінансових установ, запровадження механізмів мікрокредитування, довгострокового, іпотечного та венчурного кредитування;

- залучення суб'єктів малого та середнього підприємництва до реалізації регіональних програм економічного розвитку, забезпечення їх участі у тендерах на виконання регіональних замовлень;

- забезпечення державного захисту підприємців і споживачів, зокрема шляхом створення Національної ради з питань конкуренції, національних комісій з регулювання транспорту і зв'язку;

- вдосконалення механізму ліцензування окремих видів діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів, що діють на суміжних ринках;

- забезпечення дотримання конкурсних засад під час визначення органами виконавчої влади суб'єктів господарювання, яким надається право здійснювати певну господарську діяльність, у разі обмеженої кількості таких суб'єктів;

- удосконалення механізмів формування цін і тарифів на послуги суб'єктів природних монополій з метою вироблення чітких принципів ціноутворення, які б стимулювали оптимізацію витрат виробництва, та формування дієвих засобів контролю за дотриманням цін і тарифів;

- підвищення ефективності державного регулювання монополізованих ринків;

- сприяння розвитку експортних можливостей суб'єктів підприємницької діяльності через створення центральної бази даних про інноваційні проекти підприємств, організацію збору і розповсюдження інформації про торговельні, інвестиційні та коопераційні пропозиції іноземних партнерів, експортні пропозиції суб'єктів малого і середнього підприємництва;

- розширення участі України у міжнародному співробітництві у сфері конкурентної політики і права, зокрема, налагодження співробітництва з Європейською Комісією, ратифікація та реалізація Договору про проведення узгодженої антимонопольної політики країнами СНД.

5.2. Оптимізація податкової системи та посилення її стимулюючого впливу на розвиток економіки

- сприяння прийняттю Податкового кодексу та його впровадження;

- скорочення з 39 до 23 кількості податків і зборів (обов'язкових платежів);

- зниження з 20 до 17 відсотків ставки податку на додану вартість та з 30 до 25 відсотків ставки податку на прибуток підприємств;

- введення нової шкали ставок оподаткування доходів громадян на рівні, що не перевищує 20 відсотків;

- зниження з 30 до 15 відсотків ставки оподаткування дивідендів;

- зменшення рівня нарахувань на фонд оплати праці, що спрямовуються до соціальних фондів, при одночасному збереженні передбачених законодавством соціальних гарантій;

- забезпечення рівномірності податкового навантаження на суб'єктів господарювання шляхом скасування податкових пільг, які безпосередньо не пов'язані із соціальним захистом малозабезпечених верств населення, не мають інноваційної та інвестиційної спрямованості;

- запровадження мораторію на надання нових пільг з оподаткування;

- поетапне запровадження податку на нерухоме майно з метою більш ефективного та раціонального його використання;

- зменшення обсягів простроченої заборгованості (недоїмки) з податкових платежів до бюджетів усіх рівнів за рахунок суттєвого поліпшення збирання податків і неподаткових надходжень на основі удосконалення адміністрування податків;

- підвищення податкової культури платників податків та забезпечення надходжень до бюджету в основному за рахунок добровільної сплати податків і зборів;

- приведення норм податкового законодавства України у відповідність з вимогами і принципами оподаткування в країнах ЄС;

- проведення моніторингу фінансово-господарської діяльності найбільших платників податків і зборів з метою запобігання виникненню податкового боргу.

5.3. Реформування бюджетних відносин

- посилення соціальної функції державного бюджету;

- забезпечення більш тісної взаємодії між бюджетною політикою Уряду та грошово-кредитною політикою Національного банку;

- формування державного бюджету за програмно-цільовим методом з метою забезпечення прозорості і обгрунтованості видатків органів державної влади, розподілу видатків кожного головного розпорядника коштів на бюджетні програми та визначення виконавців цих програм, підвищення ефективності діяльності розпорядників коштів у досягненні цілей, поставлених перед ними на черговий бюджетний рік;

- удосконалення системи фінансового контролю, запровадження нових механізмів забезпечення прозорості формування та ефективного використання бюджетних ресурсів;

- підвищення якості аналізу бюджетних показників та їх взаємозв'язку з іншими макроекономічними показниками;

- перегляд функціональної класифікації видатків бюджету для її приведення у відповідність з міжнародними стандартами статистики державних фінансів, забезпечення міжнародного зіставлення показників бюджету;

- запровадження стратегічного бюджетного планування на середньостроковий період;

- зміцнення дохідної бази бюджетів усіх рівнів шляхом розширення бази оподаткування, лібералізації та впорядкування податкового законодавства;

- удосконалення касового виконання державного та місцевих бюджетів;

- удосконалення системи оцінки ефективності використання бюджетних коштів, зокрема в частині запровадження регулярної звітності про використання бюджетних коштів та її оприлюднення;

- подальше скорочення державного боргу України, активне застосування операцій з його дострокового погашення;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом, дотримання в процесі управління державним боргом принципів прозорості та ефективності;

- завершення переходу на казначейське обслуговування державного і місцевих бюджетів, удосконалення механізмів казначейського виконання і контролю за використанням коштів.

5.4. Розбудова фінансово-кредитної системи

Сприяння подальшому розвитку і підвищенню надійності банківської системи;

- створення необхідних умов для збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки;

- впровадження нових форм кредитування, зокрема розвиток іпотечного кредитування;

- удосконалення механізмів забезпечення кредитів та порядку реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів;

- зміцнення ресурсної бази комерційних банків, насамперед за рахунок залучення довгострокових депозитів юридичних і фізичних осіб;

- стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населення та розширення гарантій збереження таких вкладів;

- застосування та удосконалення механізму часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків, що надаються підприємствам пріоритетних галузей економіки;

- підвищення довіри населення до банківської системи та небанківських фінансових установ.

Подальший розвиток фінансових ринків:

- удосконалення системи державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках фінансових послуг, створення уповноваженого органу з регулювання ринків фінансових послуг та започаткування його діяльності;

- підвищення конкурентоспроможності фондового ринку шляхом розбудови його інфраструктури, універсалізації діяльності фінансових установ, перетворення їх у стійкі, конкуренто - та інвестиційноспроможні інституції, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг;

- удосконалення інфраструктури фондового ринку шляхом оптимізації структури Національної депозитарної системи та функцій її прямих учасників і створення ефективної системи організованих ринків;