Кабінет Міністрів України 8 січня 2000 року прийняв постанову N 12, якою виклав у новій редакції пункт 10 постанови від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Абзацами третім і четвертим зазначеного пункту встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів грошова допомога нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, і її загальний розмір не повинен перевищувати п'яти місячних окладів. При цьому в разі наявності перерви у службі до вислуги строку календарної служби зараховується тільки період з дня останнього прийому на військову службу чи службу в органах внутрішніх справ.

Установлені положення суперечать статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтям 5 і 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Згідно з нормами названих Законів така допомога виплачується у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, а не посадового окладу.